Рішення

від 02.10.2014 по справі 910/12226/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12226/14 02.10.14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕФ" про стягнення 102 048,68 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивачаНестеренко Г.А. (дов. № 196-10332/14 від 21.07.2014 року) від відповідачане з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕФ" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 102 048,68 грн., в тому числі 77 022,58 грн. основного боргу, 4 575,51 грн. пені, 11 553,39 грн. штрафу, 85,20 грн. 3% річних, 7 522,20 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за право користування місцями для розміщення рекламних засобів за Договором №114/12 від 12.04.2012 року на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року порушено провадження у справі № 910/12226/14, розгляд справи призначено на 24.07.2014 року.

08.07.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 24.07.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.06.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 19.08.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року справу № 910/12226/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/12226/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 02.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/12226/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/12226/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року.

В судове засідання 02.10.2014 року з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2014 року не з'явився, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14 на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕФ" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2012 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕФ" (розповсюджувач) було укладено договір №114/2 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу надано право тимчасового користування для розміщення рекламних засобів на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до пункту 5.2.3. Договору відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Згідно пункту 6.2. Договору розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог Порядку та умов договору.

Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення відповідачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (пункт 6.3. Договору).

Відповідно до пункту 6.8. Договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках.

Правовідносини пов'язані з розміщенням зовнішньої реклами у місті Києві регулюються на підставі Закону України "Про рекламу", "Типових правил розміщення зовнішньої реклами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, "Порядком розміщення реклами в місті Києві", затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року №37/6253.

Згідно Типових правил право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами с платним. Розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а отримані кошти спрямовуються робочим органом до міського бюджету.

Відповідно до вимог Типових правил та Порядку між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕФ" було укладено Адресні програми, які є невід'ємною частиною договору, згідно яких сторони за Договором засвідчили, що пріоритет розповсюджувача зовнішньої реклами на користування місцями для розміщення рекламних засобів встановлений:

- строком з 12.04.2012 по 11.07.2012 (Адресна програма від 12.04.2012 №1) для розміщення рекламного засобу № 29958-12;

- строком з 20.08.2012 по 19.11.2012 (Адресна програма від 10.09.2012 №3) для розміщення рекламного засобу № 31000-12;

- строком з 20.11.2012 по 19.02.2012 (Адресна програма від 20.02.2013 №5) для розміщення рекламного засобу № 31000-12.

- строком з 17.01.2013 по 16.01.2018 (Адресна програма від 20.02.2013 №6) для розміщення рекламного засобу № 31000-12.

Пунктом 13 Типових правил, підпункту 4.13 Порядку та пункту 6.14. Договору зазначено, що протягом встановленого пріоритету нараховується плата у розмірі - 25% від розміру місячної базової плати, встановленої виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та сплачується відповідачем згідно рахунків-фактур. Підставою для нарахування та внесення плати є договір та відповідні додаткові угоди.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" та пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами міських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 17.01.2013 року № 50 відповідачу надано дозвіл № 31000-12 на розміщення рекламного засобу (пункт 339 розпорядження).

Відповідно до вимог законодавства про рекламу та враховуючи вищевказане розпорядження позивачем та відповідачем було підписано Адресну програму від 20.02.2013 року №6 до договору, згідно якої відповідачу надано право на тимчасове користування місцем строком з 17.01.2013 року по 16.01.2018 року.

Пунктом 2 Адресної програми від 20.02.2013 року № 6 до договору, яка є невід'ємною частиною договору зазначено, що права та обов'язки, передбачені умовами Адресної програми застосовуються до сторін починаючи з 17 січня 2013 року, тобто з дати надання відповідачу дозволу №31000-12.

Позов мотивовано тим, що в порушення умов Договору відповідач не здійснив з позивачем розрахунку за період з 01.05.2013 року по 31.05.2014 року, на суму 77 022,58 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання позивачем нараховано 4 575,51 грн. пені, 11 553,39 грн. штрафу, 85,20 грн. 3% річних, 7 522,20 грн. збитків від інфляції.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Підставою позову позивачем визначено наявність у нього згідно Договору права на отримання плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, яке зазначене в адресній програмі, у розмірі 77 022,58 грн. згідно рахунків № 72775 від 13.05.2013 року, № 74293 від 12.06.2013 року, № 75693 від 10.07.2013 року, № 77093 від 12.08.2013 року, № 78833 від 12.09.2013 року, № 80236 від 14.10.2013 року, № 82078 від 13.11.2013 року, № 83108 від 11.12.2013 року, № 84632 від 15.01.2014 року, № 85910 від 12.02.2014 року, № 87641 від 13.03.2014 року, № 89194 від 10.04.2014 року, № 91142 від 15.05.2014 року.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачу видано дозвіл № 3100000-12 на розміщення рекламної вивіски на будинку (споруді) зокрема в місці за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, 33-35.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Абзацом 3 пункту 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 року встановлено, що щомісяця справляється плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, в розмірі 25 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт виставлення позивачем рахунків-фактур на оплату відповідачем орендних платежів відповідно до умов Договору.

Доказів сплати орендних платежів відповідачем не надано, а тому заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.05.2013 року по 31.05.2014 року становить 77 022,58 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 77 022,58 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕФ" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕФ" заборгованості за Договором у розмірі 77 022,58 грн., яка виникла за період з 01.05.2013 року по 31.05.2014 року, є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 575,51 грн. пені, 11 553,39 грн. штрафу, 85,20 грн. 3% річних, 7 522,20 грн. збитків від інфляції.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених Договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2. Договору підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з пунктом 7.3 Договору крім штрафних санкцій, підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Пунктом 7.7. Договору сторони погодили, що строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за Договором складає три роки та нараховуються протягом всього строку позовної давності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Враховуючи положення статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних нарахувань та штрафу.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, 3 % річних, інфляційних нарахувань та штрафу, який наданий в додатках до позовної заяви, тому вимоги про стягнення 4 575,51 грн. пені, 11 553,39 грн. штрафу, 85,20 грн. 3% річних, 7 522,20 грн. збитків від інфляції, які нараховані за загальний період з 26.05.2013 року по 18.06.2014 року, підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕФ" заборгованості за Договором у розмірі 77 022,58 грн. основного боргу, 4 575,51 грн. пені, 11 553,39 грн. штрафу, 85,20 грн. 3% річних, 7 522,20 грн. збитків від інфляції є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕФ" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 14, ідентифікаційний код 37639469) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, ідентифікаційний код 26199714) заборгованість у розмірі 77 022 (сімдесят сім тисяч двадцять дві) грн. 58 коп. основного боргу, 4 575 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 51 коп. пені, 11 553 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 39 коп. штрафу, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 20 коп. 3 % річних, 7 522 (сім тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 20 коп. збитків від інфляції, 2 040 (дві тисячі сорок) грн. 97 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2014 року

Суддя С.В. Стасюк