Ухвала

від 30.09.2014 по справі 818/1170/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р.Справа № 818/1170/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2014р. по справі № 818/1170/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Біловодський комбінат хлібопродуктів"

до Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Біловодський комбінат хлібопродуктів", звернувся до суду з адміністративним позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року № 0000311502 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення. Також апеляційну скаргу вмотивовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив норми матеріального права, а саме: ст. 4 Закону україни "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", ст.14, п. 188.1 ст.188, п. 200.1, п. 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, п.17 Порядку затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПАУ від 01.11.2011 року № 1379.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11.12.2013 року по 17.12.2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Біловодський КХП" бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодів за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 24.12.2013 року № 199/153/00955851 (а.с. 14-31).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні ПАТ "Біловодський КХП" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року в сумі 284245,12 грн.

На підставі акту перевірки, Роменською ОДПІ прийнято податкове повідомлення- рішення від 20.01.2014 року № 0000311502, яким ПАТ "Біловодський КХП" зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 284245,12 грн. (а.с.44).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що 04.02.2013 року між TOB "Українські аграрні інвестиції" (постачальник) та ПАТ "Біловодський КХП" (покупець) укладено договір поставки № 08/13-с предметом якого була соя врожаю 2012 року (а.с.67-69).

Вартість однієї метричної тони сої, згідно додатків до вказаного договору № 1, № 2 № З та № 4, складає 4360,00 грн. (а.с.70-73).

Згідно податкової накладної від 11.03.2013 року № 10, дослідженої при проведенні перевірки, ПАТ "Біловодський КХП" сплачено TOB "Українські аграрні інвестиції" за 2522,923 т сої 13199933,14 грн., в тому числі 2199988,86 грн. податку на додану вартість.

Придбаний товар, згідно умов договору від 04.02.2013 року № 08/13-с, зберігався на складах позивача та складах, відповідно до договорів зберігання, укладених ПАТ "Біловодський КХП" з ДП "Дунаєвський комбінат хлібопродуктів" (а.с.74-78), ПрАТ "Лановецьке хлібоприймальне підприємство"(а.с.79-80) та ПП "Діоніс" (а.с.81-84).

В подальшому придбаний товар реалізовано позивачем на експорт по ціні 4556,01 грн.

Так, між ПАТ "Біловодський КХП" (комітент) та TOB "Українські аграрні інвестиції" (комісіонер) укладено договір комісії від 04.02.2013 року № 09/95-К, відповідно до якого комісіонер зобов'язувався за дорученням комітента реалізувати товар за межі України (а.с.15-87), а саме сою врожаю 2012 року.

Згідно вказаного договору комісії, TOB "Українські аграрні інвестиції" експортовано сої в загальній кількості 7949,447 т на загальну суму 36217760,03 грн., що підтверджується копіями актів приймання-передачі від 13.03.2013 року (а.с.93), від 14.03.2013 року (а.с.94) та від 03.04.2013 року (а.с.95).

Товар реалізовано на експорт згідно митних декларацій від 13.03.2013 року № 400050000/2013/003353 (а.с.96), від 14.03.2013 року № 40303000/2013/000405 (а.с.97) та від 03.04.2013 року № 504050000/2013/101558 (а.с.98).

До складу податкового кредиту по операціях з придбання сої позивачем було включено 2199988,86 грн. податку на додану вартість.

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування ПАТ "Біловодський КХП" за вересень 2013 року став висновок Роменської ОДПІ про те, що оскільки господарські операції ПАТ "Біловодський КХП" з використання послуг комісіонера не призвели до отримання прибутку, такі операції не є господарською діяльністю, а відтак, не дають права на віднесення сум до складу податкового кредиту.

Спростовуючи вищезазначені висновки податкового органу, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідно п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, єдиною підставою для виключення сум податку на додану вартість зі складу податкового кредиту є випадок, визначений п. 198.6 ст. 198 ПК України - не підтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, відповідними документами. При цьому будь-яких обмежень щодо віднесення до складу податкового кредиту вартості послуг по операціям, які не призвели до отримання прибутку, стаття 198 ПК України не містить.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача про відсутність зв'язку спірної господарської операції з господарською діяльністю позивача, вважає, що необхідною умовою ведення господарської діяльності є отримання прибутку, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовим розглядом встановлено, що ПАТ "Біловодський КХП", реалізовуючи товар через комісіонера, здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, що спростовує висновки Роменської ОДПІ про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Вказаний висновок узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України щодо спірного питання, викладеною в постанові від 28.02.2011 року № 21-13а11), рішення якого в силу ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України.

Крім того, відповідачем в акті перевірки, в обґрунтування твердження про відсутність економічної доцільності господарських операцій з придбання та подальшої реалізації позивачем сої, досліджувались не всі господарські операції за перевірені періоди, а лише ті, які відповідач вважав збитковими.

При цьому слід зазначити, що прибуток ПАТ "Біловодський КХП" згідно договору комісії від 04.02.2013 року № 09/95-К склав 256426,75 грн., тобто різниця між витратами на придбання 7949,447 т сої - 35961333,28 грн. та отриманого доходу - 34659588,92 грн. (а.с.105).

Господарські операції з надання позивачеві комісіонерських послуг TOB "Українські аграрні інвестиції" повністю підтверджено первинними документами (акти здачі-прийому наданих послуг, звіти про реалізовану продукцію), оформленими у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та податковими накладними, які відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України. Зауважень щодо оформлення наданих до перевірки первинних документів по спірним господарським операціям податковим органом не зазначено.

Крім того, реальність операцій щодо придбання сої, яка в подальшому була реалізована ПАТ "Біловодський КХП", підтверджена довідками зустрічних перевірок TOB "Українські аграрні інвестиції" та його контрагентів (а.с. 176-210).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення ПАТ "Біловодський КХП" о до складу податкового кредиту суму в розмірі 13199933,14 грн., сплачену у складі вартості придбаної сої у TOB "Українські аграрні інвестиції".

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що господарські операції з придбання позивачем сої та з надання комісіонерських послуг по продажу даного товару повністю підтверджено первинними документами (податкові накладні, акти здачі-прийому наданих послуг, звіти комісіонерів по реалізованій продукції, платіжні доручення, видаткові накладні, рахунки- фактури), дослідженими в ході перевірки.

Отже, з урахуванням положень ст. 42 Господарського кодексу України, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з огляду на види діяльності позивача за КВЕД - 52.10 Складське господарство, 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, зв'язок спірних господарських операцій з господарською діяльністю ПАТ "Біловодський КХП" є беззаперечним.

Статтею 43 Господарського кодексу України встановлено принцип свободи підприємницької діяльності, згідно з яким підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Право визначати економічну доцільність або недоцільність певних господарських операцій законодавцем надано виключно платнику податків, а не органам державної податкової служби.

Позивачем надано достатнє обґрунтування економічної доцільності укладення договорів комісії з метою здійснення господарської, а саме торгівельної діяльності, що не було враховано податковим органом при проведенні перевірки.

Укладення договорів комісії з метою досягнення економічного ефекту від реалізації товарів через посередників, з огляду на положення ст. ст. 6, 42, 43 Господарського кодексу України, законом не заборонена. Отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те. що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставним є посилання податкового органу щодо намагання позивачем отримати прибуток не за рахунок своєї господарської діяльності, а розраховував отримати державні кошти шляхом повернення ПДВ з державного бюджету, в зв'язку із тим, що вказаний висновок податкового органу не ґрунтується ні на положеннях чинного законодавства (яким прямою нормою визначено базу оподаткування щодо операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за нульовою ставкою), ні на встановлених обставинах у справі щодо наявності факту декларування позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість, підтверджених належними та допустимими доказами.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, с операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України).

За змістом п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної") вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп. 14.1.71. п. 14.1 ст. 14 звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Проте, обставини щодо невідповідності договірних цін при здійснені позивачем експортних операцій рівню звичайних цін не були предметом дослідження податковим органом при проведенні перевірки, дані обставини не відображені в акті перевірки.

Згідно довідки Головного управління статистики у Сумській області (листи від 17.06.2014 року № 06.02-61-3543 та від17.06.2014 року № 06.02-61-3544) середня ціна реалізації сої сільськогосподарськими підприємствами по Сумській області та по Роменському району Сумської області на час здійснення господарських операцій складає, відповідно, 3916,4 грн. за тону та 3614,3 грн. за тону, що спростовує твердження податкового органу про заниження позивачем ціни реалізації сої на експорт в розмірі 4556,01 грн. (а.с.215, 216).

Таким чином, твердження Роменської ОДПІ про те, що укладення позивачем спірних договорів комісії не має розумних економічних причин (ділової мети) та направлене на штучне формування податкового кредиту, мінімізацію податкового зобов'язання з податку на додану вартість, є безпідставними.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія судді підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року по справі № 818/1170/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2014р. по справі № 818/1170/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.