Ухвала

від 30.09.2014 по справі 823/1646/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1646/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат М» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Дукат М» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 року № 0000022204 та № 0000032204, а також від 12.02.2014 року № 0000072204 та № 0000062204.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість визначених позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість за відсутності з боку останнього порушень податкового законодавства.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, за підсумками якої складено акт від 18.12.2013 року №32/23-01-22-0423/33456859 та виявлено порушення пп. 4.6.7 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 1 501 947,00 грн.

Зі змісту цього акту слідує, що в ході камеральної перевірки відповідачем було використано акт документальної позапланової перевірки позивача від 20.09.2013 року №10/23-0022-04/33456859 та податкових повідомлень-рішень від 30.09.2013 року №0003982301 та №0003992301, а також те, що саме неврахування результатів згаданої перевірки та визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань (шляхом відповідного зменшення залишку від'ємного значення) в податковій декларації за жовтень 2013 року покладено в основу висновків про порушення позивачем пп. 4.6.7 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

У зв'язку із проведеною камеральною перевіркою, на підставі акту від 18.12.2013 року №32/23-01-22-0423/33456859, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 року №0000022204 та №0000032204, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 856642 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з цього податку на 967957,50 грн., з них 645305 грн. - за основним платежем, 322652,50 грн. - за штрафними санкціями, відповідно.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року, за підсумками якої складено акт від 17.01.2014 року №4/23-01-22-0423/33456859 та виявлено аналогічне порушення позивачем пп. 4.6.7 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, яке проявилось у неврахуванні результатів вищезгаданої камеральної перевірки, що зафіксовані в акті від 18.12.2013 року №32/23-01-22-0423/33456859, при відображенні показників залишку від'ємного значення у податковій декларації за листопад 2013 року. З огляду на що, відповідачем в ході цієї перевірки встановлено завищення позивачем вказаного залишку в декларації за листопад 2013 року на суму 856642 грн.

За результатами цієї камеральної звірки, на підставі акту від 17.01.2014 року №4/23-01-22-0423/33456859, відповідачем 12.02.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000072204 та 0000062204, якими позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 782960 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з цього податку на суму 110463 грн., в т. ч. 73642 грн. - за основним платежем, 36821 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із рішенням податкового органу від 13.01.2014 року та від 12.02.2014 року, а також із результатами їх адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у Черкаській області та Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження та спосіб дії органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податків визначені Податковим кодексом України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України). Пунктом 76.1 статті 76 Кодексу передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Таким чином, камеральна перевірка проводиться лише на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, тобто даних його звітності, без урахування інших носіїв інформації, в тому числі актів перевірок, довідок тощо).

З огляду на те, що висновки акту перевірки та сам акт, складений за результатами такої не являється рішенням органу владних повноважень, а тому не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не можуть безпосередньо впливати на його права, обов'язки та законні інтереси, в тому числі на податкові зобов'язання. Натомість, в силу положень Глави 4 Розділу ІІ та статті 86 Податкового кодексу України, визначення сум грошових зобов'язань платнику податків проводиться податковим органом шляхом винесення податкового повідомлення-рішення та його узгодження у встановленому порядку.

Зважаючи на те, що в ході камеральних перевірок, прийняті за наслідками яких податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем в цій справі, відповідачем були використані акти попередніх перевірок платника податків, які не відносяться до податкової звітності платника податків, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом була грубо порушена процедура проведення камеральних перевірок, в зв'язку з чим, висновки вищевказаних актів не є такими, що в повній мірі дають об'єктивну, правову оцінку питанням, з приводу яких проводились перевірки.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним надати оцінку правомірності прийнятих відповідачем, на підставі неправомірно проведених перевірок, рішень, якими визначені позивачу спірні грошові зобов'язання.

Так, відповідач посилається на те, що позивачем не було дотримано вимог підпункту 4.6.7 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, згідно з яким рядок 21.3 декларації з податку на додану вартість передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби. Разом з тим, за твердженнями відповідача, позивачем не було враховано при поданні відповідних податкових декларацій за жовтень та листопад 2013 року результатів документальної позапланової перевірки позивача від 20.09.2013 року №10/23-0022-04/33456859 та податкових повідомлень-рішень від 30.09.2013 року №0003982301 та №0003992301, якими позивачу визначені грошові зобов'язання, а також вище дослідженого акту камеральної перевірки від 18.12.2013 року №32/23-01-22-0423/33456859.

Відтак, доводи податкового органу зводяться до того, що в силу положень наведеного підпункту Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість платник податків має відобразити результати проведеної щодо нього перевірки в декларації з ПДВ наступного за місяцем проведення перевірки періоду незалежно від факту узгодження прийнятих у зв'язку з цією перевіркою податкових повідомлень-рішень та, навіть, за умови неприйняття таких взагалі.

Проте, колегія суддів не враховує такі покликання відповідача, з огляду на приписи Податкового кодексу України, якими у пункті 86.8 статті 86 передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, зокрема, що у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган зменшує розмір задекларованого від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до вимог п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18. ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як було встановлено судом, в ході камеральних перевірок позивача доводи відповідача про порушення ним вимог щодо декларування показників залишку від'ємного значення звітних податкових періодів ґрунтувались на тому, що позивачем не були враховані результати документальної перевірки, зафіксовані в акті 20.09.2013 року № 10/23-00-22-04/33456859, за наслідками якої прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013 року № 0003982301 та № 0003992301.

Зазначені податкові повідомлення-рішення на початку грудня 2013 року були оскаржені ТОВ «Дукат М» до адміністративного суду. Так, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, адміністративний позов підприємства задоволено - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013 року № 0003992301 та № 0003982301. Судові рішення у вказаній справі набрали законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи встановлений судовими рішеннями факт протиправності податкових повідомлень-рішень, що підтверджує помилковість викладених в акті податкового органу від 20.09.2013 року № 10/23-00-22-04/33456859 висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, які в подальшому, покладені в основу висновків відповідача про порушення позивачем пп. 4.6.7 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у зв'язку з яким винесено оскаржувані в цій справі податкові повідомлення-рішення, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано встановлено порушення вимог щодо подальшого відображення результатів даної перевірки в податковій звітності позивача за жовтень та листопад 2013 року.

При цьому, колегія суддів враховує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами камеральних перевірок, проведених не у спосіб, передбачений податковим законодавством.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про неправомірність та безпідставність винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень від 13.01.2014 року № 0000022204 та № 0000032204, а також від 12.02.2014 року № 0000072204 та № 0000062204.

Доводи апеляційної скарги не доводять помилковості викладених у постанові суду першої інстанції висновків, або ж порушень судом норм матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, спростовуються вищевикладеним, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М