Рішення

від 06.10.2014 по справі 910/16966/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16966/14 06.10.14 За позовом Приватного підприємства "ТВІН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар"

про стягнення 16 830,36 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Вівдич К. Ю. - представник за довіреністю

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар" заборгованості за Договором поставки № 902 від 03.01.2013 в розмірі 16 830,36 грн., в тому числі 13717,44 грн. основного боргу, 1482,24 грн. пені, 286,38 грн. 3% річних, 1069,96 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2014 порушено провадження по справі № 910/16966/14, розгляд справи призначено на 15.09.2014.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 15.09.2014 представників сторін розгляд справи відкладено на 06.10.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 06.10.2014, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та через канцелярію суду подав документи на виконання вимог ухвал суду.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2014 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 15.09.2014 та в судовому засіданні 06.10.2014 від останнього до суду не надходило.

В матеріалах справи міститься докази направлення на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2014, яка повернулася на адресу суду з відміткою "інші причини, що не дали змогу виконати" та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 15.09.2014, яка повернулася на адресу суду з відміткою "за зазначеною адресою не знаходиться".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на зазначене, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.10.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, який долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 між Приватним підприємством "ТВІН" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 902, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру та кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією (надалі іменується «Специфікація»), що є Додатком № 1 до цього договору.

Пунктом постачання за цим договором є м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 68, супермаркет «Масіс»»; м. Київ, проспект Гагаріна, 9, супермаркет «Масіс»; м. Київ, вул. Тростянецька, 49, супермаркет «Масіс»: м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 65А, супермаркет «Масіс» (п. 2.9 договору).

Ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями (п. 4.1 договору).

Покупець зобов'язаний здійснювати оплату протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару (п. 4.3 договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у а. 9.1 цього договору, та закінчується 31.12.2013 (п. 9.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а уповноважений представник відповідача прийняв товар на загальну суму 26894,98 грн., що підтверджується видатковими накладними: № фт-004110 від 01.04.2013, № фт-004313 від 05.04.2013, № фт-004416 від 08.04.2013, № фт-004577 від 11.04.2013, № фт-004699 від 13.04.2013, № фт-004726 від 15.04.2013, № фт-004747 від 16.04.2013, № фт-005028 від 20.04.2013, № фт-005040 від 22.04.2013, № фт-005266 від 26.04.2013, № фт-005291 від 26.04.2013, № фт-005539 від 01.05.2013, № фт-005729 від 08.05.2013, № фт-005888 від 13.05.2013, № фт-006217 від 20.05.2013, № фт-006233 від 21.05.2013, № фт-006473 від 25.05.2013, № фт-006570 від 28.05.2013, № фт-006550 від 28.05.2013, № фт-006660 від 30.05.2013, № фт-006876 від 04.06.2013, № фт-007141 ВІД 11.06.2013, які підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідачем повернуто товар на суму 3952,61 грн., що підтверджується накладними про повернення товару: № фт-011209 від 01.04.2013; № 5136 від 10.04.2013; № фт-011524 від 11.04.2013; № 2710 від 15.04.2013; № 3213 від 19.04.2013; № 3224 від 22.04.2013; № 3306 від 30.04.2013; № 3351 від 08.05.2013; № 3383 від 13.05.2013; № 5576 від 17.05.2013; № 3449 від 20.05.2013; № 2832 від 21.05.2013;№ 3565 від 28.05.2013; № 3653 від 04.06.2013; № 2984 від 11.06.2013.

Проте відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 13 717,44 грн.

У зв'язку з вищезазначеним, ПП "ТВІН" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Масіс Сар" 13717,44 грн. заборгованості та штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання згідно із ст. ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що покупець зобов'язаний здійснювати оплату протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки відповідачу узгодженого товару не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 13717,44 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1482,24 грн. пені, 286,38 грн. 3% річних, 1069,96 грн. інфляційних збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з п. 6.7 договору (протокол розбіжностей) за невиконання або несвоєчасне виконання або несвоєчасне виконання п. 4.3 цього договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в подвійному розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивач розрахував пеню понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, а відтак суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача пені у розмірі 959,09 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, оскільки матеріали справи підтверджують невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар відповідно до умов договору, то з нього на підставі розрахунку позивача, перевіреного судом, підлягає стягненню 286,38 грн. 3% річних та 1069,96 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар" (03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 68, код ЄДРПОУ 37559513) на користь Приватного підприємства "ТВІН" (03124, м. Київ, вулиця Миколи Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 21667352) основний борг в розмірі 13717 (тринадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 44 коп., пеню в розмірі 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 09 коп., 3% річних в розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 38 коп., 1069 (одну тисячу шістдесят дев'ять) грн. 96 коп. інфляційних збитків та судовий збір в розмірі 1 740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 43 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 08.10.2014

Суддя Грєхова О.А.