Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/18754/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18754/14 29.09.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "САН"

до публічного акціонерного товариства "Легбанк"

про зобов'язання вчинити дії на сум 371 000,00 грн. та стягнення пені у розмірі 18 921,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Левошко В.І. - директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Московським РУГУ МВС України в місті Києві 07 жовтня 1997 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "САН" до публічного акціонерного товариства "Легбанк" про зобов'язання вчинити дії на сум 371 000,00 грн. та стягнення пені у розмірі 18 921,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.09.2013 року між ним та публічним акціонерним товариством "Легбанк" укладено договір банківського рахунку №8170.

08.07.2014 року, з метою своєчасної оплати податків, єдиного соціального внеску та інших платежів, позивачем подано до відповідача платіжне доручення №52 від 08.07.2014 року про перерахування з рахунку ПП "САН" №260051818 на рахунок ПП "САН" (поповнення власного рахунку) в АТ «Укрексімбанк» 371 000,00 грн.

У цей же день платіжне доручення прийнято та проведено банком, про що свідчить відмітка на ньому.

Проте, платіжне доручення не виконано і кошти на рахунок позивача в АТ «Укрексімбанк» не надійшли.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про зобов'язання відповідача здійснити платіжну операцію щодо перерахування коштів та стягнення пені в розмірі 18 921,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.09.2014 року.

17.09.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про забезпечення позову.

18.09.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2014 року.

В судове засідання 29.09.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 09.09.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29986456.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Окрім того, представник позивача в повному обсязі підтримав заяву про забезпечення позову.

Вказана заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.09.2013 року між публічним акціонерним товариством "Легбанк" (банк) та приватним підприємством "САН" (клієнт) укладено договір №8170 банківського рахунку (для суб'єктів господарської діяльності).

Відповідно до п.1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п.1.1 договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок №260051818, далі за текстом поточний рахунок, на підставі документів, визначених чинним законодавством України. Банк приймає і зараховує на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунка та, проводити інші операції за поточним рахунком, які передбачені чинним законодавством України та умовами цього договору (надалі - послуги), за умови, що клієнт погоджується з тарифами банку, чинними на момент надання зазначених послуг.

Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня відкриття поточного рахунку та діє до моменту закриття поточного рахунку.

08.07.2014 року позивачем подано відповідачу платіжне доручення №52 від 08.07.2014 року про перерахування з рахунку ПП "САН" №260051818 на рахунок ПП "САН" №26000010083490 в АТ «Укрексімбанк» 371 000,00 грн. з призначенням платежу поповнення власного рахунку.

Дане платіжне доручення прийнято відповідачем, про що свідчить відмітка ПАТ «Легбанк» від 08.07.2014 року.

Відповідно до виписки ПАТ «Легбанк» по рахунку ПП «САН» №260051818 від 08.07.2014 року міститься запис про перерахування коштів в розмірі 371 000,00 грн. та комісія від переказу безготівки в сумі 10,00 грн. (плата за РО згідно договору №8170 від 02.09.2013р. за 08.07.2014 документ №52 без ПДВ), залишок на рахунку 251,93 грн.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п.3.3.4 договору, банк бере на себе зобов'язання за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його поточного рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Пунктом 8.1 статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з п. 1.21 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", операційним днем є частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Операційний час визначено, як частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п. 1.22 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідно до п. 30.1 статті 30 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

В матеріалах справи наявний лист №153-1/2-930 від 29.08.2014 року ПАТ «Державний експертно-імпортний банк», в якому зазначено, що за період з 08.07.2014 року по 27.08.2014 року на рахунок №26000010083490 ПП «САН» у АТ «Укрексімбанк» з рахунку №260051818 ПАТ «Легбанк» грошові кошти в сумі 371 000,00 грн. не надходили.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (ст. 1074 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач мав передбачені законом підстави обмежувати права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, не виконання наданого позивачем платіжного доручення № 52 від 08.07.2014 року на суму 371 000,00 грн. та не перерахування коштів за вказаними у ньому реквізитами, враховуючи наявність достатньої суми коштів для цього на рахунку позивача, є порушенням з боку відповідача встановлених договором та Законом зобов'язань щодо повного та вчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування позивача, а відтак, позовні вимоги про зобов'язання відповідача відповідно до умов договору та вимог законодавства України здійснити платіжну операцію щодо перерахування приватному підприємству «САН» на рахунок №26000010083490 в АТ «Укрексімбанк» 371 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з невиконання умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 18 921,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.1 договору, банк несе відповідальність за порушення вимог законодавства України (в тому числі нормативно- правових актів Національного банку України) при наданні послуг клієнту. Відповідальність банку визначається законодавством України.

Пунктом 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 18 921,00 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати публічне акціонерне товариство "Легбанк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 27, код ЄДРПОУ 14291780) перерахувати з поточного рахунку № 260051818 приватного підприємства «Сан» (03127, м. Київ, проспект 40 річчя Жовтня, 89 ідентифікаційний номер 25636963) на рахунок приватного підприємства «Сан» №26000010083490 в АТ «Укрексімбанк» грошові коштів згідно платіжного доручення № 52 від 08.07.2014 р. на суму 371 000 (триста сімдесят одна тисяча) грн. 00 коп.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Легбанк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 27, код ЄДРПОУ 14291780) на користь приватного підприємства «Сан» (03127, м. Київ, проспект 40 річчя Жовтня, 89 ідентифікаційний номер 25636963) пеню в розмірі 18 921 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 7 798 (сім тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 43 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 09.10.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий