Постанова

від 01.10.2014 по справі 917/558/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа № 917/558/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О.,

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників:

позивача - Грачов Я.О. на підставі довіреності №188 від 30.04.2012р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ювента", м. Полтава (вх. №1973П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2014р. у справі № 917/558/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан шипінг ейдженсі", м. Біляївка, Одеська обл.

до Приватного підприємства "Ювента", м. Полтава

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.06.2014р. (суддя Плотницька Н.Б.) у справі №917/558/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан шипінг ейдженсі" задоволено в повному обсязі, стягнуто з Приватного підприємства "Ювента" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан шипінг ейдженсі" 24 998, 55грн. основного боргу, 3 038, 47грн. пені та 1 827, 00грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись частково з рішенням місцевого господарського суду від 10.06.2014р., відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне дослідження судом першої інстанції всіх фактичних обставин справи, просить скасувати частково рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2014р. у справі №917/558/14 в частині стягнення з ПП "Ювента" на користь ТОВ "Ламан шипінг ейдженсі" 8 160, 00грн. основного боргу, 3 038, 47грн. пені та прийняти нове рішення, яким в даній частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рахунок №LS-3723581 від 23.01.2013р., до якого входить оспорювана сума у розмірі 8 160, 00грн., не був письмово погоджений апелянтом, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на зазначений рахунок підписаний не уповноваженою особою. На думку апелянта, судом неправомірно стягнуто пеню у розмірі 3 038, 47грн. по рахунку №LS-3736352, оскільки вказаний рахунок не був письмово погоджений апелянтом, отже, на думку відповідача, він не вважається таким, що прострочив зобов'язання. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно визначено період нарахування пені.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2014р. у справі №917/558/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

04.08.2014р. апелянтом подано до Харківського апеляційного господарського суду заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів в обґрунтування апеляційної скарги (вх.№6226).

06.08.2014р. позивач подав до Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6328), просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивачем також подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень щодо погодження вартості послуг (вх.№6418 від 08.08.2014р.).

Розпорядженням секретаря судової палати №2 Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О.

15.09.2014р. позивачем подано до Харківського апеляційного господарського суду уточнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№7748), просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10.06.2014р. у справі №917/558/14 в частині нарахування пені у сумі 3 038, 47грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 24 998, 55грн. основного боргу, 3 079, 78грн. пені та 1 827, 00грн. судового збору.

Позивачем також подано пояснення щодо різниці вартості наданих позивачем послуг транспортно-експедиторського обслуговування, зазначених в рахунках-фактурах (вх.№7749 від 15.09.2014р.).

30.09.2014р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли пояснення по суті апеляційної скарги (вх.№8335), просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 01.10.2014р. представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на те, що відповідач про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином (а.с.156), та що явка представників у судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи №917/558/14, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

29.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламан шипінг ейдженсі" (надалі - експедитор, позивач) та Приватним підприємством "Ювента" (надалі - клієнт, відповідач) був укладений договір №766/20 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнту.

Пункт 2.1.6. договору визначає, що експедитор зобов'язується після надання послуг скласти акт виконаних робіт (послуг) і надати клієнту. Згідно пунктів 4.1.1., 4.1.2. перелік наданих послуг, а також вартість послуг експедитора визначаються за згодою сторін; експедитор узгоджує перелік послуг з клієнтом, оплата яких здійснюється за наявності письмового (факс, електронна пошта) підтвердження клієнтом вартості даних послуг.

Відповідно до пункту 4.1.5. договору клієнт оплачує послуги експедитора на протязі трьох банківських днів з дня надання експедитором рахунку. Розрахунок здійснюється клієнтом на підставі наданих експедитором рахунків. Пункт 4.1.7. встановлює, що плата експедитору вказується у додатках до даного договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки клієнта, акта виконаних робіт, рахунка експедитора, гарантійного листа.

Пункт 8.1. договору встановлює, що строк дії договору визначається з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. За відсутністю пропозиції про розірвання даного договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на один кожен наступний календарний рік.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних (а.с.18-22) та не заперечується відповідачем, позивач здійснив доставку та транспортно-експедиторське обслуговування вантажу відповідача.

22.01.2013р. позивачем та відповідачем складено акт №LS-0000452 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну вартість наданих позивачем послуг з ПДВ 20 198, 55грн. (а.с.28).

23.01.2013р. позивачем та відповідачем складено акт №LS-0000461 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну вартість наданих позивачем послуг з ПДВ 25 746, 50грн. (а.с.27).

02.04.2013р. позивачем та відповідачем складено акт №LS-0003029 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну вартість наданих позивачем послуг з ПДВ 50 264, 32грн. (а.с.26).

Акти здачі-прийняття наданих послуг підписані клієнтом та експедитором, скріплені печатками підприємств. В усіх актах міститься перелік наданих експедитором послуг із зазначенням вартості наданих послуг, визначена загальна вартість послуг. В актах також вказано, що послуги надані в повному обсязі, претензій від клієнта немає.

Згідно рахунку-фактури №LS-3723434 від 22.01.2013р. вартість транспортно-експедиторських послуг позивача становить 20 198, 55грн. (а.с.25), згідно рахунку-фактури №LS-3723581 від 23.01.2013р. вартість транспортно-експедиторських послуг становить 25 746, 50грн. (а.с.24), згідно рахунку-фактури №LS-3736352 від 10.04.2013р. вартість транспортно-експедиторських послуг становить 50 264, 32грн. (а.с.23).

Як вбачається із наявного у матеріалах справи реєстру документів по рахунку позивача за період з 01.01.2013р. по 11.04.2014р. (а.с.61-62), оплата за надані позивачем послуги була здійснена відповідачем частково, внаслідок чого по рахунку №LS-3723434 від 22.01.2013р. несплаченою залишилась сума у розмірі 1 839, 55грн., по рахунку №LS-3723581 від 23.01.2013р. несплаченою залишилась сума у розмірі 8 160, 00грн., по рахунку №LS-3736352 від 10.04.2013р. несплаченою залишилась сума у розмірі 15 000, 00грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Стаття 316 Господарського кодексу України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до приписів статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач зобов'язання за договором на транспортно-експедиторське обслуговування виконав у повному обсязі, претензій до експедитора клієнт не має, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти здачі-прийняття наданих послуг та не спростовується відповідачем. Проте, відповідач за надані послуги здійснив оплату частково, доказів на підтвердження погашення заборгованості до суду не надав.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 24 998, 55грн. є правомірною, відповідає вимогам чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 цього Кодексу закріплює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із договору №766/20 на транспортно-експедиторське обслуговування, пунктом 5.1.1. встановлено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по даному договору у відповідності з діючим законодавством України. Пункт 5.3.4. визначає, що у випадку прострочення клієнтом здійснення платежу за надані експедитором послуги, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до оплати за кожен день і за весь період такого прострочення.

Відповідно до наведених положень договору, позивач нарахував відповідачу пеню за весь час заборгованості в сумі 3 193, 61грн.

03.06.2014р. позивач подав до господарського суду Полтавської області заяву про зменшення позовних вимог щодо нарахованої суми пені (а.с.84-86), просить стягнути з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 3 038, 47грн.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок суми пені, враховуючи приписи чинного законодавства та передбачене процесуальним законодавством право позивача зменшити розмір позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3 038, 47грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 24 998, 55грн. основного боргу та 3 038, 47грн. пені підтверджені позивачем належними доказами, обґрунтовані нормами чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів апелянта, що рахунок №LS-3723581 від 23.01.2013р., до якого входить оспорювана сума у розмірі 8 160, 00грн., не був письмово погоджений апелянтом, акт здачі-прийняття робіт (наданий послуг) на зазначений рахунок підписаний не уповноваженою особою, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається із рахунку №LS-3723581 від 23.01.2013р., загальна вартість наданих відповідачу послуг складає 25 746, 50грн., з них, вартість понаднормативного використання контейнерного обладнання (demurrage) становить 2 082, 50грн., вартість транспортно-експедиторського обслуговування на території України становить 6 800, 00грн., вартість автотранспортних послуг - 8 432, 00грн., вартість експедиторської винагороди - 340, 00грн., вартість навантажувально-розвантажувальних робіт 3 060, 00грн., вартість зберігання в порту - 408, 00грн., вартість простою автотранспорту складає 816, 00грн.

Оплату по даному рахунку відповідач здійснював частково: 14.02.2013р. у розмірі 14 198, 40грн., 04.03.2013р. у розмірі 1 305, 60грн., 03.04.2013р. у розмірі 2 082, 50грн.

Таким чином, оспорювана відповідачем сума у розмірі 8 160, 00грн. є сумою, яку залишилось відповідачу сплатити позивачу за надані послуги.

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що даний рахунок не був письмово узгоджений з апелянтом, проте такі доводи апелянта спростовуються наявним у матеріалах актом №LS-0000461 від 23.01.2013р. здачі-прийняття робіт (наданих послуг), складений позивачем та відповідачем на загальну вартість наданих позивачем послуг у розмірі 25 746, 50грн., у тому числі вартість транспортно-експедиторського обслуговування на території України становить 6 800, 00грн. + 20% ПДВ = 8 160, 00грн.

Як вказано вище, даний акт підписаний та скріплений печатками підприємств з обох сторін, в акті зазначено, що роботи виконані в повному обсязі, претензій клієнт немає.

Такі дії сторін, як узгодження вартості наданих послуг шляхом підписання акту здачі-приймання наданих послуг, відповідають вимогами пункту 4.1.7. договору на транспортно-експедиторське обслуговування.

Окрім іншого, на підтвердження доводів щодо відсутності повноважень головного бухгалтера на підписання актів прийнятих (виконаних) робіт апелянт надає посадову інструкцію головного бухгалтера, затверджену директором ПП "Ювента" 10.04.2007р.

Проте, як зазначено у пункті 2.9. посадової інструкції головного бухгалтера, обов'язком головного бухгалтера є забезпечення складання первинних та зведених облікових документів із дотриманням чинного законодавства України, а пункт 3.2. визначає право головного бухгалтера в межах своєї компетенції підписувати та візувати бухгалтерські документи.

Відповідно до пункту 5.26. ДСТУ 4163-2003 ("Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів"), затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55, відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи.

Отже, саме печатка підприємства, що ставиться на підписі відповідальної особи завіряє її повноваження на підписання документів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наявність підпису засвідченого відбитком печатки підприємства на акті здачі-прийняття наданих послуг свідчить про погодження відповідача з наданими позивачем послугами та їх вартістю.

Відповідач за даним рахунком тричі здійснював оплату, отже був згоден із загальною вартістю рахунку, доказів направлення претензії на адресу позивача щодо непогодження з сумою 8 160, 00грн. за транспортно-експедиторське обслуговування на території України відповідач до суду не надав.

Отже, фактично своїми діями шляхом підписання акту здачі-прийняття наданих послуг №LS-0000461 від 23.01.2013р., відповідач прийняв послуги позивача та погодив вартість наданих позивачем послуг у розмірі 25 746, 50грн., у тому числі вартість транспортно-експедиторського обслуговування на території України у розмірі 8 160, 00грн.

Щодо доводів апелянта, що судом неправомірно стягнуто пеню у розмірі 3 038, 47грн. по рахунку №LS-3736352, оскільки вказаний рахунок не був письмово погоджений апелянтом, колегія суддів зауважує на наявні протиріччя у доводах апелянта, оскільки оскаржуючи пеню у розмірі 3 038, 47грн. на тій підставі, що вказаний рахунок не був узгоджений відповідачем, одночасно апелянт не оскаржує суму заборгованості за даним рахунком у розмірі 15 000, 00грн., отже, фактично погоджується з рішенням суду щодо правомірності стягнення заборгованості в тому числі і за вказаним рахунком.

Колегія суддів також зазначає, що усі акти були складені між позивачем та відповідачем в однаковому порядку, отже, оскарження відповідачем вибіркових сум на тій підставі, що вони не були погоджені з апелянтом, розцінюється судовою колегією як зловживання апелянтом своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія відхиляє вимоги позивача стягнути з відповідача суму пені у розмірі 3 079, 78грн., оскільки передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача збільшити розмір позовних вимог можливо лише до прийняття рішення.

Пункт 8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011р. визначає, що норми Господарського процесуального кодексу України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою Господарського процесуального кодексу України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2014р. у справі №917/558/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ювента" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2014р. у справі № 917/558/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 03.10.2014 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Фоміна В.О.