Рішення

від 08.09.2014 по справі 910/12540/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12540/14 08.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо"

до Приватного підприємства "Букс Медіа Тойс"

про стягнення 68 170,16 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Шевчук В.А. дов. №1 від 12.05.2014

Від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перо" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Букс Медіа Тойс" про стягнення 68 170,16 грн. за Договором №2/11 від 01.01.2011, з яких: 60 911,55 грн. - основної заборгованості; 4 565,26 грн. - пені, 742,74 грн. - інфляційних втрат, 1 950,61 грн. - трьох відсотків річних, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.01.2011 між сторонами було укладено Договір №2/11. У відповідності до останнього позивач взяв на себе зобов'язання продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) книжкову продукцію у кількості та асортименті, зазначених у відповідних заявках, видаткових накладних. Проте в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 68 170,16 грн., що і слугувало підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 порушено провадження у справі №910/12540/14 та призначено розгляд справи на 16.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 розгляд справи №910/12540/14 відкладено до 06.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/12540/14 до свого провадження та призначив справу до розгляду на 08.09.2014.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/12540/14 до свого провадження та призначила справу до розгляду на 08.09.2014.

Представник позивача у судове засідання 08.09.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, підтримав вимоги викладені у позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача у судові засідання призначені на 16.07.2014 на 08.09.2014 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги попередніх ухвал суду у справі не виконали, заяв та клопотань станом на день розгляду справи у суді не подавали.

Судом враховано, що відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/12540/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.09.2014 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перо" (далі - Позивач, Продавець) та Приватним підприємством "Букс Медіа Тойс" (далі - Відповідач, Покупець) було укладено договір №2/11 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) книжкову продукцію (далі Товари), у кількості та асортименті, зазначених у відповідних заявках, видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1. ціни на Товар вказуються у видаткових накладних Продавця на кожну партію на момент передачі Товару. Загальна сума Договору складається з сум, вказаних у видаткових накладних (рахунках-фактурах, специфікаціях)

Відповідно до п. 6.1. Договору покупець здійснює оплату товару за реалізований протягом календарного місяця шляхом оплати на поточний рахунок Продавця, вказаний в п.11 цього Договору. Покупець зобов'язаний надати звіт Продавцю щомісяця про залишки нереалізованого Товару та про реалізований Товар (п.6.3. Договору). Сторонами Договору погоджено, що Покупець зобов'язаний оплатити Товар не рідше одного разу на місяць згідно звіту з реалізації у строки до 14 числа місяця за звітним (п.6.4. Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору доставка Товару здійснюється зі складу Продавця транспортом і за рахунок Продавця. Перехід права власності на Товар і ризик випадкового пошкодження або знищення Товару відбувається в момент прийому Товару Покупцем і підписання належним чином оформленої видаткової накладної уповноваженим представником Покупця, повноваження якого повинні бути оформлені в суворій відповідності до чинного законодавства України.

На виконання умов Договору Позивачем передано, а Відповідачем прийнято Товару на суму загальну суму 231 527,87 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, наданих Позивачем, станом на 31.01.2014 та належним чином засвідченими копіями видаткових накладних за період 11.10.2010 по 21.06.2013, підписаних повноважними представниками сторін.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування основної заборгованості у розмірі 60 911,55 грн., пені у розмірі 4 565,26 грн., три відсотка річних у розмірі 1 950,61 грн. та 742,74 грн. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що правові відносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - «Договір купівлі-продажу».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Представник Позивача вказує, що на момент звернення до суду основна сума заборгованості Відповідача складає 60 911,55 грн. Також, з метою досудового врегулювання спору Позивач направляв Лист №35 від 12.02.2014 Відповідачу з Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2014, але вказана вимога, відповідно до пояснень Позивача, залишилась без належної відповіді та реагування.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача Відповідачу Товару за видатковими накладними згідно Договору на загальну суму 231 527,87 грн. (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 6.1. Договору, Відповідач був зобов'язаний розрахуватися за реалізований товар протягом місяця. Відповідач не виконав свої зобов'язання Товар, поставлений відповідно до умов Договору, не повернув, заборгованість Позивачу не сплатив (належним чином засвідчені копії платіжних доручень за період 30.06.2014 по 27.22.2013 про оплату за переданий товар наявні в матеріалах справи). Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті заборгованості за поставлений Товар на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не була спростована, доказів її погашення останнім суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість Відповідача за переданий Товар становить 60 911,55 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставини, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 60 911,55 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім суми основної заборгованості, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 4 565,26 грн., три відсотка річних у розмірі 1 950,61 грн. та 742,74 грн. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання Відповідачем грошового зобов'язання.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті коштів за поставлений Товар не виконав, тим самим допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а отже дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив зобов'язання (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п. 6.5. Договору у разі прострочення платежу за поставлений Товар Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого Позивачем розміру пені за прострочення платежу за поставлений Товар у сумі 4 565,26 грн., яка підлягає стягненню з Відповідача, та встановлено, що зазначена сума пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Вимога щодо стягнення з Відповідача трьох відсотків річних у розмірі 1 950,61 грн. та 742,74 грн. інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача правомірні та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 60 911,55 грн., пені у розмірі - 4 565,26 грн., три відсотка річних у розмірі - 1 950,61 грн. та 742,74 грн. - інфляційних витрат за прострочення грошового зобов'язання є обґрунтованою та законною, була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Букс Медіа Тойс" (03115, м. Київ, вул. Генерала Вітрука, 11/1, оф. 4; код ЄДРПОУ 35416624) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 12-А; код ЄДРПОУ 33886524) заборгованість за Договором №2/11 від 01.01.2011 у розмірі 68 170,16 грн., з яких основного боргу - 60 911,55 грн., пені - 4 565,26 грн., інфляційних втрат - 742,74 грн., три відсотки річних - 1 950,61 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Букс Медіа Тойс" (03115, м. Київ, вул. Генерала Вітрука, 11/1, оф. 4; код ЄДРПОУ 35416624) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 12-А; код ЄДРПОУ 33886524) судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 26.09.2014.

Суддя А.В.Митрохіна