Ухвала

від 30.09.2014 по справі 820/13831/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р.Справа № 820/13831/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2014р. по справі № 820/13831/14

за позовом ТОВ "ТР-Холдінг"

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТР-Холдінг" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача за № 0001922204 від 17.04.2014 року, за яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 5152,50 грн., в тому числі штрафні санкції у сумі 1030,50грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-Холдінг" задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за № 0001922204 від 17.04.2014 року, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-Холдінг".

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-Холдінг" судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та до бази даних Міністерства доходів і зборів України було надано в електронному вигляді податкову декларацію №9014955979 від 19.03.2014 року з податку на додану вартість за лютий 2014 року (а.с.20-26).

Контролюючим органом було проведено камеральну перевірку, на підставі якої був складений акт від 09.04.2014 року № 1240/20-30-22-04 "Про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "ТР-Холдінг" (ЄДРПОУ 34013714) за лютий 2014 року (а.с.7-10). Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.6.8 п.4.6. розділу V "порядок заповнення податкової декларації" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342 податкової звітності з податку на додану вартість.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивачем у податковій декларації з ПДВ за лютий 2014 року було допущено помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом, а саме: числове значення рядка 25 "Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду" не перенесено до рядка 25.1 "сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету".

На підставі акту № 1240/20-30-22-04 від 09.04.2014р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0001922204 від 17.04.2014р. (а.с.12), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5152,50 грн., з яких 4122,00 грн. за основним платежем та 1030,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимог , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове-повідомлення рішення відповідача не відповідає вимогам Податкового Кодексу України, тобто є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок адміністрування податком на додану вартість визначено розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування податком податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено , що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 розділу V ПК України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 розділу ПК України).

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання вимог наведеної вище норми наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість. Цим же наказом затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок № 1492).

Згідно з приписами підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492 (в редакції, що діяла до 17.12.2012 р.), сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду вказується в рядку 25 декларації.

Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. № 1342, що набрав чинності 05.02.2013 р., внесено зміни до форм податкової декларації з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, та викладено їх у новій редакції.

Зокрема, у новій формі податкової декларації з податку на додану вартість пункт 25 доповнено двома складовими - пунктами 25.1 та 25.2.

Разом з тим, зазначений Порядок №1342 втратив чинність з 30.12.2013року, у зв'язку із прийняттям Наказу Міндоходів України від 13.11.13 № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", а тому на момент подання декларації №9014955979 від 19.03.2014 року Порядок №1342 не діяв.

Таким чином , актом № 1240/20-30-22-04 від 09.04.2014 року встановлено порушення за недіючими на момент проведення перевірки нормативно-правовим актом, у зв'язку із чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення також винесене за порушення недіючих норм.

Тобто, контролюючим органом під час проведення перевірки, за результатами якої складено акт № 1240/20-30-22-04 від 09.04.2014р., та прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001922204 від 17.04.2014р. було грубо порушено норми податкового законодавства, а саме застосовано норми недіючого законодавства.

На момент подання декларації №9014955979 від 19.03.2014 року відносини щодо заповнення, подання декларацій з податку на додану вартість, а також внесення змін до них врегульовано Наказом Міндоходів України від 13.11.13 № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 року за № 2094/24626 (далі за текстом - Порядок №678).

Відповідно до положень п.2 розділу IV Порядку №678, внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

В силу вимог п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (пп. "а" абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Змістовний аналіз вищевказаних положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається платником податків в разі самостійного виявлення помилки, яка може або впливати, або не впливати на визначення кінцевих показників податкових зобов'язань платника податків.

При цьому у випадку, якщо самостійно виявлена помилка, що міститься у раніше поданій декларації, зумовлює заниження податкового зобов'язання минулого звітного періоду, платник податків зобов'язаний, зокрема, до подання уточнюючого розрахунку сплатити як суму недоплати (тобто різницю у податкових зобов'язаннях між податковою декларацією і уточнюючим розрахунком), так і штраф у розмірі трьох відсотків від суми недоплати.

Разом із тим, обов'язковою умовою для нарахування штрафу є наявність факту заниження податкового зобов'язання та відповідної недоплати за певним видом податків.

Як вже зазначалось, спір у цій справі виник з приводу оцінки показників податкової декларацій позивача з ПДВ за лютий 2014 року на предмет того, чи можна вважати незаповнення рядка 25.1 декларації тією методологічною помилкою, яка призвела до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за відповідний звітній період.

На момент виникнення спірних правовідносин заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість визначалось Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 678 від 13.11.2013 року (далі - Порядок).

Згідно Порядку у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110; частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140;

Водночас рядок 25.1 декларації є складовим рядком 25 і мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків, оскільки у ньому платник податків конкретизує спрямування задекларованих сум податку, що однак не впливає на основний показник звітності, який відображається у рядку 25.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених вище положень податкового законодавства вбачається, що обов`язковою умовою для донарахування податковим органом суми грошового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій є наявність факту заниження податкового зобов'язання, тобто недоплати за відповідним податком (збором).

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності донарахування ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою наявності факту недоплати позивачем податкового зобов'язання з цього податку за лютий 2014 року у зв`язку з не перенесенням ним числового значення рядка 25 до рядка 25.1 декларації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем одразу після виявлення помилки допущеної у декларації №9014955979 від 19.03.2014 року, а саме 29.05.2014р. було надано уточнюючий розрахунок із зазначенням суми податкового зобов'язання у розмірі 4122,00 грн., що належить сплатити, та суму штрафу у розмірі 124 грн., що складає три відсотки від зазначеної суми.

З аналізу положень п.50.1 ст.50 ПК України вбачається, що обов'язковою умовою при поданні уточнюючого розрахунку є попередня сплата визначеної таким розрахунком суми зобов'язання та штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 29.05.2014р. було сплачено усі вказані у розрахунку суми в повному обсязі.

На підтвердження зазначеного факту до матеріалів справи приєднано службову записку начальника відділу обліку та звітності податкових платежів та єдиного внеску ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №1336/20-30-20-04-30 від 26.08.2014р. (а.с.73) зі змісту якої вбачається, що позивачем платіжними дорученнями №850 та №856 від 29.05.2014р. сплачено задекларовані уточнюючим розрахунком до декларації за лютий 2014 року №9030723682 від 29.05.2014р. суми зобов'язань.

Крім того, факт повного розрахунку з податку на додану вартість підтверджено даними облікової картки позивача (а.с.81).

Таким чином, позивачем до подання уточнюючого розрахунку сплачено у повному обсязі визначене зобов'язання та штраф з податку на додану вартість за лютий 2014 року.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем внесено до рядка 25 декларації за березень 2013 року показник суми податку на додану вартість, який має позитивне значення, та перераховано його до бюджету, підстави вважати, що ним не визначено податкове зобов`язання з цього податку (занижено податкове зобов'язання), відсутні, тому дії відповідача щодо донарахування в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення №0001922204 від 17.04.2014р. суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 4100,00 грн., яка вже була сплачена позивачем до держбюджету.

Оскільки позивачем здійснено заповнення числового значення рядка 25 декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року та самостійно перераховано визначену суму податку до бюджету, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обставин, що свідчать про заниження (недоплату) позивачем податкового зобов`язання з цього податку, та, як наслідок, відсутність підстав для донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001922204 від 17.04.2014р. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2014р. по справі № 820/13831/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.10.2014 р.