Ухвала

від 30.09.2014 по справі 820/11590/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р.Справа № 820/11590/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2014р. по справі № 820/11590/14

за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство "Р-4"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "Охоронне агентство "Р-4", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0001762203 від 02.06.2014 року прийняте на підставі акту перевірки № 743/20-23-01-05/34566985 від 12.05.2014 року, в повному обсязі; скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001772203від 02.06.2014року прийняте на підставі акту перевірки №743/20-23-01-05/34566985 від 12.05.2014 року в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "Охоронне агентство "Р-4" - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0001762203 від 02.06.2014 року прийняте на підставі акту перевірки №743/20-23-01-05/34566985від 12.05.2014 року в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0001772203від 02.06.2014року прийняте на підставі акту перевірки №743/20-23-01-05/34566985 від 12.05.2014 року в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 138.1 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що у період з 28.04.2014 року по 30.04.2014 року фахівцем Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Охоронне агентство "Р-4" (код за ЄДРПОУ 34566985) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством ТОВ "ДНС ТРАНС" (код 38264462), ТОВ "ГИГСТРОЙ" (код 38310874), ТОВ "ТатІНВЕСТ" (код38220399), ТОВ "ІГ"КАСПІДОН" (код35270735), ТОВ "Атлантида 2007" (код35354275), ТОВ "МС Імперія" (код36306222), ТОВ "Агро Сильвер" (код38310859), ТОВ "Дагита" (код35292990), ТОВ "Сатк" (код38310445), ТОВ "Будспецтехнологія-2009" (код33901070), ТОВ "ПТК Донбас" (код36456448), ТОВ "Артика" (код31846233), ТОВ "Фарт ПР" (код37491724), ТОВ "Легал-Світ" (код37191226) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 роки (а.с. 71-87), за результатами якої складено акт від 12.05.2014 року № 743/20-23-22-01-05/34566985.

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, донараховано податку на додану вартість на загальну суму 6517 грн., у т.ч.: по взаємовідносинам з ОВ "ДНС ТРАСТ" на загальну суму ПДВ 1917 грн. за серпень 2012 року, по взаємовідносинам ТОВ "ТАТ-ИНВЕСТ" на загальну суму ПДВ 4600 грн. за липень 2012 року;

- ст. 138, пп. 139.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, донараховано податку на прибуток на загальну суму 6842 грн., у т.ч.: по взаємовідносинам з ТОВ "ДНС ТРАСТ" на загальну суму 2012 грн., за 3 квартал 2012 року по взаємовідносинам ТОВ "ТАТ-ИНВЕСТ" на загальну суму 4830 грн. у т.ч. за 3 квартал 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки від 12.05.2014 року податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення: №0001772203, яким донараховано позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 10263 грн. 00 коп. у т.ч. за основним платежем: 6842 грн., за штрафними санкціями 3421 грн.; № 0001762203, яким донараховано позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 9775 грн. 50 коп., у т.ч. 6517,00 грн. - за основним платежем та 3258,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 10, 11).

Не погодившись з висновками акту перевірки № 743/20-23-22-01-05/34566985 від 12.05.2014 року позивач подав на них свої заперечення (а.с. 88-98).

Листом №776/10/20-23-22-01-05 від 28.05.2014 року Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області повідомила позивача про те, що висновки акту перевірки №743/20-23-22-01-05/34566985 від 12.05.2014 року є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ДНС ТРАСТ", ТОВ "ТАТ-ИНВЕСТ" у перевіряємому періоді.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 743/20-23-22-01-05/34566985 від 12.05.2014 року суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, між ПП "Охоронне агентство "Р-4" (Повірений) та ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ" (Довіритель) укладено договір на виконання підрядних робіт № 290612 від 29.06.2012 року (а.с. 12-13).

Повірений за даним договором зобов'язується провести маркетингові дослідження ринку охоронних послуг промислових підприємств м. Харкова в галузі машинобудування та металообробки за рахунок довірителя і від його імені знайти замовників, які потребуються в охоронних послугах, провести переговори та забезпечити укладення договорів на надання охоронних послуг. Довіритель зобов'язується протягом двох календарних днів, після підписання цього договору передати повіреному всю інформацію, документи і матеріали необхідні йому для виконання доручень.

Реальність виконання позивачем своїх зобов'язань по укладеному правочину від 29.06.2012 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) №527 від 23.07.12 року, (а.с. 16); податковою накладною: №527 від 23.07.2012 року на загальну суму 23000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4600,00 грн. (а.с. 17), платіжним дорученням №218 від 15.08.2012 року (а.с. 18), рахунком-фактурою №527 від 23.07.2012 року (а.с. 187), звітом повіреного (а.с.15).

Крім того, між позивачем та ТОВ "ДНС ТРАСТ" укладено договір № 030712 від 03.07.12 року, відповідно до умов якого, виконавець (ТОВ "ДНС ТРАСТ") надає замовнику (ПП "Охоронне агентство "Р-4") інформаційно-консультаційні послуги з вивчення ринку попиту і пропозиції ринку охоронних послуг на території України надалі послуги, в тому числі: дослідження ринку охоронних послуг, пошук можливих потенційних клієнтів, вивчення потреб клієнтів з метою надання найбільш вигідних умов на ринку безпеки, рекомендації щодо укладення договорів згідно проведенню дослідження (а.с.21-23).

Реальність виконання зобов'язань сторонами по укладеному правочину підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного обліку: актом здачі - прийняття робіт № 778 від 20.08.12 року (а.с. 66), податковою накладною № 778 від 20.08.12 року на загальну суму 9583,33 грн., в т.ч. ПДВ - 1916,67 грн., (а.с. 67), платіжним дорученням № 235 від 07.09.2012 року (а.с. 68), рахунком-фактурою № 778 від 20.08.2012 року (а.с. 185), звіт до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 30 липня 2012 року (а.с. 25-29).

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами спірних правочинів первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "ДНС ТРАСТ", ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ" за вищезазначеними договорами про надання послуг повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Посилання відповідача на акт перевірки від 15.11.2012 року № 2940/15/38264462 "Про проведення невиїзної перевірки ТОВ "ДНС ТРАСТ" з питань взаємовідносин з контрагентами за серпень-вересень 2012 року", яким зафіксовано відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. При цьому, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення осіб до виконання робіт. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, оскільки, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято посилання відповідача на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03.06.2013 року, оскільки за змістом цього вироку до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 28 ч.3, ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, притягнуто ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Згідно встановлених цим вироком обставин, за участю вказаних осіб у складі організованої групи, що попередньо зорганізувалася у стійке об'єднання для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, а також легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто, проведення фінансових операцій з грошовими коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного противоправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів, підшукували юридичних осіб реального сектору економіки з метою оформлення з ними безтоварних операцій від імені ТОВ "Тат-Інвест", ТОВ "Днс Траст", ТОВ "Гиг Строй".

Крім того, документи, якими позивач та його контрагенти оформлювали свої господарські операції, не досліджувалися під час розгляду вищевказаної кримінальної справи судом, реквізити цих документів відсутні у переліку документів, наведених у вироку, а самі акти перевірок контрагентів позивача взагалі не значаться у цьому вироку серед досліджених доказів.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення № 0001762203 від 02.06.2014 року та № 0001772203 від 02.06.2014 року прийнято відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2014р. по справі № 820/11590/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.