Постанова

від 30.09.2014 по справі 804/5724/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р. Справа № 804/5724/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Пасат» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ПАТ «Пасат», звернувся до суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.13 №0001762203. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення про результати розгляду скарг повинно було бути надісланим не пізніше 10.03.2014; проте за даними на поштовому відправленні (конверті) та даними з електронної бази спостережень за відправленнями, поштове відправлення із штрих-кодом 49005 0339349 8 прийняте відділеннями поштового зв'язку 11.03.2014 - а отже, рішення надіслане платнику податків із порушенням строків. Отже, згідно п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків. Також позивачем зазначено, що в порушення норм ПКУ фактичний строк перевірки, зазначений у Акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення, становить 30 календарних днів, що перевищує всі можливі строки перевірки. Крім того, позивачем зазначено, що твердження відповідача щодо неналежного оформлення первинних документів, ненадання графіків робіт, документів щодо передачі технічної документації, дозволів тощо за взаємовідносинами позивача з ПП «Грона-Л» за договорами від 15.11.2010 №151147, від 09.11.2010 №091148. від 10.11.2010 №101108. від 15.11.2010 №151148, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача. Окремо позивачем зауважено, що в відповідач в порушення наказу Криворізької південної ОДПІ №554 від 11.11.13 крім питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ в акті перевірки №412/22.12/20232735 від 11.12.013 безпідставно дослідив питання повноти декларування позивачем сплати податку на прибуток за IV квартал 2010 року по взаємовідносинах з ПП «Грона-Л». 30.09.14 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що протягом перевіряємого періоду позивач мав взаємовідносини з ПП «Грона-Л», відносно якого ДПІ у Печерському районі м. Києва складений акт перевірки від 18.07.13 №383/26-55-22-08/32131068 «Про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства «Грона-Л» (код ЄДРПОУ 32131068) щодо підтвердження господарських дії платниками податків за період діяльності з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року», в якому зазначено про ненадання ПП «Грона -Л» первинних документів, що підтверджують придбання товарів та послуг від постачальників, використання виробничих приміщень, обладнання тощо, тобто податковий кредит з ПДВ та валові витрати ПП «Грона-Л» не підтверджені, об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях товарів (послуг) підприємствам-покупцям відсутні. На підставі наведеного відповідачем зроблений висновок про те, що надані позивачем в ході проведення перевірки паперові носії первинних документ є неналежним чином оформлені. На підставі викладеного, відповідачем зазначено, що перевіркою валових витрат ПАТ «Пасат» за IV квартал 2010 р. взаємовідносинах з ПП «Грона-Л» в листопаді 2010р. встановлено завищення валових витрат на суму 462 588 грн., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за IV квартал 2010 року на суму 115 647 грн. Також відповідачем зазначено, що згідно з постановою Центрально-міського районного суду №216/6/14-п 3/216/36/14 від 04.02.14 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. До канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі податкового органу.

Вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскарженого податкового повідомлення-рішення від 20.12.13 №0001762203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 144 508,75 грн. (115 647 грн. - основний платіж, 28 911,75 грн. - штрафні санкції), вбачається, що воно винесено відповідачем з посиланням на Акт перевірки від 11.12.13 №412/22.12/20232735 (далі - Акт перевірки).

За змістом вказаного Акту перевірки він складений за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Грона-Л» за листопад 2010р. Як вбачається з вступної частині згаданого Акту та зазначено відповідачем, перевірка проведена на підставі Наказу ОДПІ від 11.11.13 №554 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Пасат» (а.с.14).

Відповідно до Наказу ОДПІ від 11.11.13 №554 керівником ОДПІ наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Грона-Л» за листопад 2010р., яку розпочати 12.11.13 (а.с.13). Аналіз змісту Акту перевірки дає підстави для висновку, що відповідачем в ході проведення перевірки на підставі вказаного Наказу досліджені питання як достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ, так і формування валових витрат за 4 кв. 2010 р. по взаємовідносинах з ПП «Грона-Л» за листопад 2010 р. та повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток.

Суд відзначає, що особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені в ст. 79 ПКУ. Так, відповідно до п.79.2. ст.79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки; виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

На підставі викладених законодавчих положень суд доходить до висновку, що оскільки керівником ОДПІ не приймалось рішення про проведення позапланової документальності невиїзної перевірки позивача з питань формування валових витрат за 4 кв. 2010 р. по взаємовідносинах з ПП «Грона-Л» за листопад 2010 р. та повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток, а така перевірка може бути проведена виключно на підставі відповідного рішення, правові підстави для проведення посадовими особами перевірки позивача з питання формування валових витрат та сплати податку на прибуток відсутні.

Покликання відповідача, про те, що таке питання могло бути перевірено в ході проведення перевірки позивача на підставі Наказу від 11.11.13 №554, оскільки Південною МДПІ у м. Кривому Розі в акті перевірки від 15.03.2012р. №385/231/20232735 про проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ «Пасат» за період з 01.10.2008р. по 30.06.2011р. зазначено, що «При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до ст.78 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) ...», є безпідставними. Адже законодавець в ст. 79 ПКУ чітко визначає, що єдиною виключною підставою проведення посадовими особами контролюючого органу документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків є відповідне рішення керівника контролюючого органу, оформлене наказом.

Крім того, суд зазначає, що за змістом п.82.2. ст.82 ПКУ тривалість перевірок, визначених у ст.78 ПКУ (тобто документальних позапланових перевірок) не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів; продовження строків проведення перевірок, визначених у ст.78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що перевірка позивача, який є суб'єктом малого підприємництва, проводилась з 12.11.13 по 11.12.13, тобто з порушення законодавчо визначених строків проведення такої перевірки. Відповідне рішення керівника відповідача про продовження строків проведення перевірки позивача відповідачем до суду не надано, про існування такого рішення не зазначено.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що докази, надані відповідачем на обґрунтування правомірності спірного рішення, в тому числі акт перевірки від 11.12.13 в частині доводів щодо правомірності формування позивачем валових витрат та повноти нарахування податку на прибуток, постанова Центрально-міського районного суду №216/6/14-п 3/216/36/14 від 04.02.14 в означені частині, отримані відповідачем з порушенням закону. В силу ч.3 ст.70 КАС України такі докази, одержані відповідачем з порушенням закону, судом при вирішенні даної справи не беруться до уваги.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що грошові зобов'язання з податку на прибуток нараховані за порушення п.5.1, пп. 5.2.1, 5.2.7 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які, як зазначено відповідачем, допущені позивачем під час здійснення взаємовідносин з ПП «Грона-Л» в листопаді 2010р. у зв'язку із завищенням позивачем, на думку відповідача, валових витрат на суму 462 588,00 грн., в результаті чого занижений податку на прибуток за IV квартал 2010 року на суму 115 647.00 грн.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій з ПП «Грона-Л» в 4 кв.2010р. позивачем надані до суду: Договір №151148 від 15.11.2010, Рахунок на оплату №291172 від 29.11.2010 (1 аркуш); Акт виконаних підрядних робіт № 1 від 29.11.2010 по дог. №151148 від 15.11.10, Податкова накладна №11297 від 29.11.2010, Договір №101108 від 10.11.2010, рахунок на оплату №251136 від 25.11.2010, Акт приймання-здачі робіт № 1 від 25.11.2010 по дог. №101108 від 10.11.10, Податкова накладна №11253 від 25.11.2010, Платіжне доручення №1412 від 02.12.2010, платіжне доручення №1431 від 09.12.2010, договір №151147 від 15.11.2010, Рахунок на оплату №291171 від 29.11.2010, Акт виконаних підрядних робіт № 1 від 29.11.2010 по дог. №151147 від 15.11.10, Податкова накладна №11296 від 29.11.2010, Платіжне доручення вхідне №1443 від 15.12.2010, Платіжне доручення вхідне №1458 від 28.12.2010, Договір №091148 від 09.11.2010, Рахунок на оплату №11168 від 16.11.2010, Платіжне доручення вхідне №1359 від 16.11.2010, податкова накладна №11169 від 16.11.2010, Рахунок на оплату №11239 від 23.11.2010, Платіжне доручення вхідне №1379 від 23.11.2010, Податкова накладна №11238 від 23.11.2010, рахунок на оплату №261122 від 26.11.2010, Платіжне доручення вхідне №1387 від 26.11.2010, податкова накладна №11268 від 26.11.2010, Акт виконаних підрядних робіт № 1 від 26.11.2010 по дог. №091148 від 09.11.2010, Договір про надання послуг по ремонту обладнання №29/10 від 29.10.2010, Акт приймання-здачі робіт №1 від 26.11.2010, Акт приймання-здачі робіт №2 від 29.11.2010 (щодо МП «Озон»), Договір про надання послуг №021110-1ДХ2.2/13 від 22.10.2010 (1 аркуш); Акт приймання виконаних підрядних робіт №1 від 30.11.2010 (щодо ВАТ «Донецькобленерго» Харцизькі електричні мережі); Договір №1000602-С від 25.06.2010, Акт приймання виконаних підрядних робіт №7 від 20.10.2010; Акт приймання виконаних підрядних робіт №8 від 19.11.2010; Акт приймання виконаних підрядних робіт №10 від 19.11.2010; Акт приймання виконаних підрядних робіт №12 від 19.11.2010; Акт приймання виконаних підрядних робіт №15 від 20.12.2010, Договір №1000603-С від 25.06.2010, Акт приймання виконаних підрядних робіт №8 від 15.10.10, акт приймання виконаних підрядних робіт №9 від 15.11.2010 (щодо ВАТ «Єнакієвський металургійний завод»). На підтвердження необхідності залучення ПП «Грона-Л» для виконня робіт для своїх контрагентів МП «Озон», ВАТ «Донецькобленерго» Харцизькі електричні мережі, ВАТ «Єнакієвський металургійний завод», позивачем наданий штатний розклад ЗАТ «ПАСАТ» з 01.01.2010.

На підставі наведених документів позивачем вчинені записи у бухгалтерському та податковому обліку та визначені спірні суми валових витрат.

Суд відмічає, що спірні правовідносини з приводу формування валових витрат та визначення податку на прибуток унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», чиним на час виникнення спірних правовідносин. Положення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначають валові витрати виробництва та обігу - як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Законодавець визначає, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст.5 (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). До складу валових витрат не можуть бути віднесені будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3. ст.5).

З наведених законодавчих положень вбачається, що концептуальною ознакою валових витрат є їх пов'язаність із власною господарською діяльністю платника та підтвердженість первинними документами. Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеним контрагентом, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, зокрема спірні суми валових витрат, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб'єктами господарської діяльності. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Суд відмічає, що долучені до матеріалів справи акти виконаних підрядних, які містять повне найменування таких робіт, одиницю вимірну, кількість та їх вартість, з урахуванням наявних податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», та платіжних доручень, що підтверджують оплату позивачем отриманих від контрагента робіт, безумовно вказують на фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та згаданими вище контрагентами. Зміст перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань підтверджується дослідженими судом наявними в матеріалах справи копіями рахунків на оплату, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями. Подальше використання отриманих від ПП «Грона-Л» послуг у власній господарській діяльності позивача також підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи. Отже, придбані позивачем послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

За викладених обставин, суд констатує, що факт придбання послуг, їх оплата та використання в послідуючому у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і містять усі необхідні реквізити.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки відносно ПП «Грона-Л», складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва складений від 18.07.13 №383/26-55-22-08/32131068 «Про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства «Грона-Л» (код ЄДРПОУ 32131068) щодо підтвердження господарських дії платниками податків за період діяльності з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року», суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Закон України «Про оподаткування податком на прибуток» не ставить право платника податків на формування валових витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Також суд відмічає, що згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, саме законом, а не актами, в тому числі актами перевірок податкових органів, які б факти в таких актах не були відображені. Отже, вказані в Акті перевірки щодо контрагента позивача висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб ДПІ, що складали такий акт.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування валових витрат за взаємовідносинами з ПП «Грона-Л» у 4 кв.2010р. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару/послуг податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування валових витрат. Відповідачем не наведено доводів та належних та допустимих доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, як не доведено і факту наявності порушення позивачем положень п.5.1, пп. 5.2.1, 5.2.7 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки судом досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують як здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом - ПП «Грона-Л», так і правомірність формування позивачем валових витрат в сумі 462 588 грн., відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ПАТ «Пасат» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 №0001762203 - скасуванню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.12.2013 №0001762203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Пасат» витрати по сплаті судового збору в сумі 289,12 грн. (двісті вісімдесят дев'ять гривень 12 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев