Рішення

від 07.10.2014 по справі 920/1115/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.2014 Справа № 920/1115/14

за позовом: Державного підприємства "Сумське лісове господарство", м. Суми;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕК", м. Суми;

про стягнення 11 944 грн. 41 коп.

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Муйдінов Р.М.

від відповідача: не з'явився

При секретарі судового засідання Малютіній М.С.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за поставлений товар на загальну суму 11 944 грн. 41 коп., а також витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання надав заяву, якою зменшив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача 5 641 грн. 91 коп. заборгованості. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява приймається до розгляду.

Окрім цього, на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2014 р. позивач надав копії документів, які судом були оглянуті та приєднані до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив на позов не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с. 18, 37, 44).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 28.04.2014 р. був укладений договір купівлі-продажу необробленої деревини № 82, за умовами п. 1.1 якого продавець (позивач) зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві (відповідачу), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах передбачених даним договором.

Згідно п. 1.2 Договору, передбачено, що ціна, асортимент товару зазначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Право власності на майно переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості купленого товару.

Відповідно до п. 6.1 договору, покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 944 грн. 42 коп.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме товарно-транспортною накладною № 070497 від 29.04.2014 р., платіжним дорученням № 881 від 06.05.2014 р., рахунком-фактурою № 1 від 05.05.2014 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач за раніше поставлений товар за період з липня по жовтень 2013 р. з позивачем не розрахувався, сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що заборгованість складає 12 647 грн. 65 коп., копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач в позовній заяві зазначає, що за отриманий товар 05.10.2013, 25.11.2013, 16.12.2013 відповідач розрахувався частково, на загальну суму 4 647 грн. 66 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач виконав умови договору, проте відповідач за поставлений товар станом на 25.06.2014 р. не розрахувався.

Згідно акту звіряння за період з жовтня 2013 р. по вересень 2014 рр. заборгованість відповідача складає 5 641 грн. 91 коп.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1-2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В судове засідання від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що відповідач частково погасив суму заборгованості і просить стягнути 5 641 грн. 91 коп.

Відповідачем не подано аргументованих заперечень проти вимог позивача, в судовому засіданні відповідач не заперечував щодо основного боргу, тому позовні вимоги щодо стягнення 5 641 грн. 91 коп. боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 610 Цивільного кодексу України.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 599, 526-527, 610, 611, 612, 655 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕК" (40003, м. Суми, вул. 1-А Заводська, Робітниче селище, 6, код 35907309) на користь Державного підприємства "Сумське лісове господарство" (40010, м. Суми, вул. Доватора, 37, код 00992964) 5 641 грн. 91 коп. боргу, 1 827 грн. 00 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.10.2014 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА