Ухвала

від 03.10.2014 по справі 823/3018/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

03 жовтня 2014 року м. Черкаси справа № 823/3018/14

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 823/3018/14

за позовом виконавчого комітету Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області (надалі - позивач)

до Головного управління Державного земельного агентства у Черкаській області (надалі - ГУ ДЗА у Черкаській області)

третя особа: ОСОБА_1

про визнання протиправними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, прийнято ухвалу.

Позивач, звернувшись до суду з адміністративним позовом до ГУ ДЗА у Черкаській області, третя особа - ОСОБА_1 просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДЗА у Черкаській області від 25.06.2014 № 23-1761/14-14сг про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою на земельній ділянці загальною площею 106,57 га;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДЗА у Черкаській області від 25.06.2014 № 23-1759/14-14сг про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою на земельній ділянці загальною площею 18,3725 га;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДЗА у Черкаській області від 25.06.2014 № 23-1757/14-14сг про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою на земельній ділянці загальною площею 5,7861 га;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДЗА у Черкаській області від 25.06.2014 № 23-1758/14-14сг про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою на земельній ділянці загальною площею 4,8412 га.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.106 цього Кодексу. Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 106 КАС України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.50 КАС України позивачем у адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

КАС України (п.5 ч.2 ст.17) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

Правопорядок - це стан упорядкованості суспільних відносин, заснований на праві і законності. Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон №280) визначено (ст.11): виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Згідно гл.2 «повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад» Закону №280 позивачем не зазначено: на виконання яких саме повноважень підготовлено і подано адміністративний позов.

Згідно з п.4 п.«а» ч.1 ст.38 Закону №280 визначено право звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.12.1997 №13 «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян» предметом судового оскарження відповідно можуть бути як колегіальні, так і одноособові рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, акти як нормативного, так й індивідуального характеру, у зв'язку з якими громадянин вважає, що: порушено або порушуються його права і свободи; створено або створюються перепони для реалізації ним своїх конституційних прав чи свобод; на нього покладено обов'язки, не передбачені законодавством чи ті, що передбачені, але без урахування конкретних обставин, за яких вони повинні покладатися, або їх покладено не уповноваженими на це особою чи органом тощо.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і порушення процедури його прийняття. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів особи, підприємства чи організації. Акти державних органів та інших органів - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. При цьому нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, що встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів. Позивачем не надано доказів та/або обґрунтування спору щодо порушення порядку координації діяльності в організації землеустрою з відповідачем (заяви, пропозиції, вимоги, скарги, тощо).

Законом України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено, що неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги , послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав; визначено ст.6 «обмеження щодо використання службового становища», а саме: особам, зазначеним у пунктах 1 - 3 ч.1 ст.4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти); неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб; неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Земельним кодексом України (ст.123) забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із ст.151 цього Кодексу. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Позивач не зазначає про будь-які докази невідповідності місць розташування земельної ділянки та не надає відповідні докази.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.106 КАС України позовна заява повинна містити інформацію про те, які саме права, свободи або інтереси, на думку позивача, було порушено діями ГУ ДЗА у Черкаській області стосовно саме позивача і які права свободи або інтереси позивача (виконавчого комітету Конельсько-Попівської сільської ради) необхідно захистити.

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Суддя зазначає, що з позовної заяви та доданих до неї матеріалів неможливо встановити наявність адміністративно-правових відносин горизонтального чи вертикального характеру між позивачем і відповідачем щодо здійснення управлінської діяльності у публічній сфері та/ або ознак публічного спору.

Відповідно до ч.4 ст.106 КАС України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

За змістом ч.7 ст.56 КАС України законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Адміністративна процесуальна правосуб'єктність визначена ст. 48 КАС України, а саме здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Суддя зазначає, що позовну заяву підписано ОСОБА_2 як сільським головою. Сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади. Повноваження сільського голови починаються з моменту оголошення сільською територіальною виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної відповідно до закону особи, крім випадків дострокового припинення його повноважень. ОСОБА_2 не надано доказів, що станом на дату звернення до суду він є сільським головою с. Конельська-Попівка.

Відповідно до ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, а також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція НБУ). Інструкція НБУ визначено: безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді; код банку - реквізит банку, визначений і включений до довідника банківських установ України згідно з нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють питання міжбанківських розрахунків в Україні; код платника/отримувача - ідентифікаційний код або реєстраційний номер облікової картки платника податків; отримувач/одержувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі; платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів. Згідно п.3.1 глави 3 Інструкції НБУ обов'язковими реквізитами платіжного документу є: назва документа; дата складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Відповідно до листа Державної судової адміністрації від 10.11.2011 № 12-6621/11 «щодо сплати судового збору» при заповненні платіжного документу у графі «код» платником судового збору - фізичною особою вказується ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані. У графі «призначення платежу» вказується прізвище, ім'я, по-батькові позивача, назва суду де розглядається справа, код ЄДРПОУ суду де розглядається справа. У квитанціях від 02.10.2014 № 15 та №16 у призначенні платежу не вказано назву суду та код ЄДРПОУ суду, де розглядатиметься позовна заява, не зазначено ідентифікаційний код платника - фізичної особи. У зв'язку з викладеним, квитанції від 02.10.2014 № 15 та №16 не можуть слугувати належним доказом сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання клопотання про забезпечення позову.

Принагідно необхідно зазначити, що забезпечення позову і забезпечення доказів не тотожні поняття. У позовній заяві зазначено, що позивач у якості додатків додає до позову квитанцію про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, проте зазначеної квитанції у додатках до позовної заяви не виявлено (наявна квитанція про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову від 02.10.2014 №16).

Відповідно до ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Згідно з наведеними приписами підставами для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову є: наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Клопотання позивача не є його позовними вимогами і вирішуються на стадії відкриття провадження чи підготовки справи до розгляду відповідною ухвалою суду.

Згідно ч.2 ст.106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а у разі неможливості - зазначає докази, що не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості надання таких доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Письмові докази - будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Згідно ст.70 КАС України належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належним є той доказ, що містить інформацію, що має значення для справи.

Постановою КМУ від 30.11.2011 №1242 затверджено Типову інструкцію з діловодства, де передбачено порядок видачі копій документів (далі - Інструкція). Зокрема, згідно п. 76 Інструкції установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, а також у випадках, передбачених в абзаці другому цього пункту. Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника установи, його заступників або керівника структурного підрозділу. У разі підготовки документів для надання судовим органам, під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з установою, а також під час формування особових справ працівників установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо). Пунктом 77 Інструкції визначено, що напис про засвідчення документа складається із слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа «Підпис». Суддя зазначає, що позивачем до позовної заяви надано ксерокопії/фотокопії документів, жодну з яких не засвідчено у встановленому порядку (відсутні напис про засвідчення документа, дата засвідчення копій, найменування посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища).

Позивачем у позовній заяві повідомлено, що він звернувся до Генеральної прокуратури України та до прокуратури Черкаської області. Суддя зазначає, що позивачем не повідомлено зміст звернень, дату їх подання, результати їх розгляду та не обґрунтовано які обставини справи можуть підтвердити зазначені докази у випадку їх надання суду.

Суддя зазначає, що згідно п.2 ст.5 Закону України «Про прокуратуру» однією із функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Статтею 36 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Згідно ч.2 ст.60 КАС України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що йому достовірно відомо, що сільськогосподарські підприємства (ТОВ «Жильнельфа Вельє» та ТОВ «Агросервіс») звертались до відповідача із заявами про призначення торгів на продаж права оренди земельної ділянки і про намір брати в них участь. Враховуючи зазначене, рішення у даній справі може вплинути на їх права та інтереси, проте позивачем не визначено їх учасниками, зокрема у якості третіх осіб та не зазначено доцільно їх участі у контексті захисту прав позивача.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.106 КАС України у позовній заяві вказується ім'я (найменування) позивача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. У позовній заяві не зазначено адресу електронної позивача та не зазначено чи така є.

Суддя зазначає, що усі документи, що надаються позивачем до суду, повинні також містити їх копії відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку до 17 жовтня 2014 року для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 106, 108 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву виконавчого комітету Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області до Головного управління Державного земельного агентства у Черкаській області, третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишити без руху.

Надати позивачеві строк до 17 жовтня 2014 року для усунення недоліків позовної заяви.

Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Черкаський окружний адміністративний суд у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В.Трофімова