Рішення

від 09.10.2014 по справі 756/7726/14-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

09.10.2014 Справа № 756/7726/14-ц

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

04212, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 2є

Справа №2-756/3428/14

756/7726/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

Головуючого судді О.В.Диби

За участю секретаря І.В.Свинаренко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Авеленго» про поділ спільного майна подружжя -,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, в якому зазначила, що 11.07.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від зареєстрованого шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем. З початку 2013 року позивач та відповідач разом не проживають, однак під час їх спільного шлюбу було набуте наступне майно: легковий автомобіль марки «Toyota Camry», майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., які зберігаються у відповідача та корпоративні права в ТОВ «Авеленго», статутний капітал якого становить 1 100,00 грн. Посилаючись на те, що відповідач матеріально не підтримує свою дитину, не виконує своїх батьківських обов'язків, не сплачує аліменти на її утримання, позивач просить суд розподілити спільне майно, набуте за час шлюбу з відповідачем наступним чином: визнати за позивачем право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1; визнати особистою приватною власністю відповідача легковий автомобіль марки «Toyota Camry», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., корпоративні права в ТОВ «Авеленго», а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Під час розгляду судом справи, позивачем неодноразово збільшувались та зменшувались позовні вимоги, тому з урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд розподілити спільне майно, набуте за час шлюбу з відповідачем наступним чином: визнати за позивачем 3/4 частини права власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 таким чином, що позивачу належатиме 1/2 частина від майнових прав на квартиру позивача та половина від 1/2 частини майнових прав на квартиру відповідача; визнати за відповідачем 1/4 частину прав власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 таким чином, що відповідачу належатиме половина від 1/2 частини майнових прав на квартиру відповідача; визнати за позивачем 1/2 частину корпоративних прав в ТОВ «Авеленго», іншу 1/2 частину корпоративних прав в ТОВ «Авеленго» визнати за відповідачем та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні проти позову заперечували, пояснили, що договором купівлі-продажу майнових прав від 15.06.2012 року частки майнових прав вже визначені, а саме, що кожен з подружжя придбав по 1/2 частині майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, а тому вказані права не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Крім того, посилання позивача на те, що спільною сумісною власністю подружжя є корпоративні права в ТОВ «Авеленго» є необґрунтованими, оскільки корпоративні права в товаристві не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вказане позивачем майно є власністю товариства та визнання 1/2 частини корпоративних прав товариства може унеможливити діяльність товариства взагалі.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та його представника, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається за матеріалів справи, 11.07.2009 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб (а.с.6).

Від зареєстрованого шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7) яка проживає разом із позивачем.

Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №2/850182 від 15.06.2012 року позивач та відповідач придбали майнові права на квартиру АДРЕСА_1, а саме, кожен з подружжя придбав по 1/2 частині майнових прав на зазначену квартиру - в рівних частках що визнається сторонами (а.с.8-13).

Позивач посилаючись на те, що дитина сторін буде проживати разом із ним, вважає за можливе щоб суд відступив від принципу рівності при поділі майна, та визнав за ним право власності на ? частини майнових прав на спільну квартиру, оскільки це, в подальшому надасть йому можливість забезпечити нормальне існування її та дитини.

З такими вимогами позивача, суд погодитися не може виходячи і наступного.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

В судовому засіданні встановлено, підтверджується договором купівлі-продажу майнових прав №2/850182 від 15.06.2012 року та визнається сторонами факт того, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 належить позивачу та відповідачу в рівних частка (по ? частки), тому є об'єктом спільної часткової власності сторін.

У відповідності до ч.3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

З пояснень позивача та його представника вбачається, що позивач не звертався до суду із позовом про стягнення з відповідача на його користь аліментів на утримання їх спільної дитини.

За таких обставин, враховуючи факт того, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 належать позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності, позивач своїм правом на звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання спільної дитини не скористався, то й підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за ним права власності на ? частки майнових прав на вказану вище квартиру у суду немає.

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на 50 % корпоративних прав в ТОВ «Авеленго», суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами факт того, що відповідач з серпня 2012 року є засновником ТОВ «Авеленго» та йому належить 100 відсотків корпоративних прав вказаного товариства.

Позивач стверджує, що оскільки вказане вище товариство було створено під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, то він має право на ? частину корпоративних прав у зазначеному товаристві, оскільки вони є об'єктом спільної сумісної власності сторін.

З таким твердженням позивача, суд погодитися не може виходячи із наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Згідно ст.13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ст.50 Закону України «Про господарські товариства»).

Пунктом 26 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом.

Відповідно до п.28 зазначеної вище постанови, вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство.

Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Позивач в своїй позовній заяві не ставив питання про стягнення частини доходів від діяльності ТОВ «Авеленго». Крім того судом встановлено, що відповідач від діяльності ТОВ «Авеленго» доходів не отримував.

В зв'язку із вищевикладеним, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 15, 59 - 61, 209-215, 218 ЦПК України, ст.ст.60, 61, 69, 70 СК України, ст.ст.1, 13 Закону України «Про господарські товариства», суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Авеленго» про поділ спільного майна подружжя - відмовити;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. У разі якщо особи, які беруть участь у справі не були присутні під час ухвалення рішення, апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження

Суддя: О.В. Диба