Рішення

від 07.10.2014 по справі 918/1260/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа № 918/1260/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора міста Рівного (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області (далі - Рада) та товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - Товариство) до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Білій, 107А в м. Рівне "Мальвіна" (далі - Об'єднання) про стягнення заборгованості в сумі 71 524 грн. 63 коп.

за участі представників:

Ради: не з'явився,

Товариства: Денисюка В.О. за дов. від 2 січня 2014 року № 03-05/4,

Об'єднання: Главацької А.П. (керівника),

прокуратури: Ковальчук Л.В. за посв. від 2 липня 2014 року № 027171,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2014 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 листопада 2009 року між Товариством та відповідачем був укладений договір на відпуск теплової енергії № 811. Оскільки Об'єднання взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати теплової енергії, поставленої йому у листопаді 2013 року - квітні 2014 року, виконало не в повному обсязі, заборгувавши таким чином Товариству 62 718 грн. 05 коп., Прокурор, посилаючись на статті 525-526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 175, 193, 216-217 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 1 823 грн. 10 коп. пені, 6 096 грн. 49 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 886 грн. 99 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 4 вересня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1260/14, розгляд якої було призначено на 7 жовтня 2014 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив Об'єднання на позовну заяву від 15 вересня 2014 року № 10 (а.с. 22), в якому останнє, посилаючись на скрутне матеріальне становище, просило суд задовольнити позовну вимогу Прокурора про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 62 718 грн. 05 коп. та відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Крім того, до початку даного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява Товариства про зменшення розміру позовних вимог від 7 жовтня 2014 року № 03-05/3212 (а.с. 23), згідно якої останнє просило суд стягнути з відповідача 59 718 грн. 05 коп. основного боргу, 1 823 грн. 10 коп. пені, 6 096 грн. 49 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 886 грн. 99 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представники Товариства та прокуратури в судовому засіданні 7 жовтня 2014 року підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 7 жовтня 2014 року № 03-05/3212, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт наявності заборгованості Об'єднання перед Товариством за теплову енергію, поставлену в листопаді 2013 року - квітні 2014 року за договором на відпуск теплової енергії від 11 листопада 2009 року № 811, в сумі 59 718 грн. 05 коп. Водночас останній подав заяву про зменшення розміру заявленої Товариством до стягнення з відповідача пені на 80 % та наполягав на її задоволенні.

Рада про дату, час та місце розгляду даної справи була повідомлена належним чином, проте явку свого повноважного представника не забезпечила, витребуваних судом документів не надала, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, Товариства та Об'єднання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2009 року між Об'єднанням та Товариством був укладений договір на відпуск теплової енергії № 811, за умовами якого, з урахуванням додатку № 1 до цього договору, останнє зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а Об'єднання, у свою чергу, - прийняти та оплатити її вартість за встановленими тарифами в терміни, передбачені даною угодою (а.с. 7-8).

Вказаний договір, а також додаток до нього, підписані уповноваженими представниками Об'єднання і Товариства та скріплені печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.4 цього договору теплова енергія подається споживачу за адресою: місто Рівне, вулиця Біла, 107А.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що загальна площа об'єкту відповідача, розташованого за адресою: місто Рівне, вулиця Біла, 107А, становила 1885,50 м 2 .

Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, при цьому споживач самостійно отримує рахунок. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункти 5.3-5.4 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного Товариство протягом листопада 2013 року - квітня 2014 року надало відповідачу теплову енергію на загальну суму 66 377 грн. 17 коп. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками за послуги теплопостачання, виставленими постачальником у вищезазначений період (а.с. 41-47).

Про належне виконання Товариством своїх зобов'язань за цим договором щодо відпуску теплової енергії також свідчить відсутність з боку Об'єднання претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Судом встановлено, що до порушення провадження у даній справі заборгованість відповідача перед Товариством по оплаті вартості теплової енергії, наданої Об'єднанню протягом листопада 2013 року - квітня 2014 року, становила 62 718 грн. 05 коп.

У той же час судом встановлено, що після порушення провадження у даній справі в рахунок погашення заборгованості за договором від 11 листопада 2009 року № 811 Об'єднання сплатило Товариству 3 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку Товариства та копією платіжного доручення від 6 жовтня 2014 року № 70 (а.с. 24, 48).

Вказана проплата була врахована Товариством при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог від 7 жовтня 2014 року № 03-05/3212.

Відтак, сума основного боргу відповідача за договором від 11 листопада 2009 року № 811 на момент вирішення даного спору складає 59 718 грн. 05 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором від 11 листопада 2009 року № 811, яка складає 59 718 грн. 05 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення даної заборгованості перед Товариством, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з Об'єднання зазначеної суми грошових коштів, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також на підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача 6 096 грн. 49 коп. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми заборгованості з грудня 2013 року по липень 2014 року, а також три проценти річних в сумі 886 грн. 99 коп., нарахованих на вказані суми у період з 11 грудня 2013 року по 28 липня 2014 року згідно наданого Товариством розрахунку (а.с. 17).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені до стягнення розміри інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих йому послуг щодо відпуску теплової енергії, позивач просив суд стягнути з Об'єднання 1 823 грн. 10 коп. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу у період з 11 грудня 2013 року по 30 квітня 2014 року, з яких: 140 грн. 94 коп. - пеня, нарахована з 11 грудня 2013 року по 10 січня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 12 764 грн. 84 коп., 281 грн. 88 коп. - пеня, нарахована з 11 січня 2014 року по 10 лютого 2014 року на суму основного боргу в розмірі 25 529 грн. 68 коп., 381 грн. 90 коп. - пеня, нарахована з 11 лютого 2014 року по 10 березня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 38 294 грн. 52 коп., 563 грн. 75 коп. - пеня, нарахована з 11 березня 2014 року по 10 квітня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 51 059 грн. 36 коп., 454 грн. 64 коп. - пеня, нарахована з 11 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 63 824 грн. 20 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3.3 договору передбачено, що споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3 проценти річних від простроченої суми та сплати основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Судом встановлено, що заявлений Товариством до стягнення розмір пені є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням договору.

Як було зазначено вище, у судовому засіданні 7 жовтня 2014 року представник відповідача подав заяву про зменшення розміру заявленої Товариством до стягнення з відповідача пені на 80 %.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, а також зважаючи на майновий стан сторін, незначний загальний розмір заборгованості Об'єднання на момент вирішення спору, а також часткову добровільну сплату останнім спірного боргу, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви відповідача та зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 50 %. Відтак, стягненню з останнього підлягає неустойка у розмірі 911 грн. 55 коп.

За таких обставин вказаний позов підлягає частковому задоволенню.

Абзацом 4 пункту 3.17.4 Постанови передбачено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Білій, 107А в м. Рівне "Мальвіна" (33025, місто Рівне, вулиця Біла, будинок 107А, ідентифікаційний код: 25737463) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код: 36598008) 59 718 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 05 коп. основного боргу, 911 (дев'ятсот одинадцять) грн. 55 коп. пені, 6 096 (шість тисяч дев'яносто шість) грн. 49 коп. інфляційних втрат, а також три проценти річних у розмірі 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 99 коп.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Білій, 107А в м. Рівне "Мальвіна" (33025, місто Рівне, вулиця Біла, будинок 107А, ідентифікаційний код: 25737463) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 9 жовтня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко