Ухвала

від 08.10.2014 по справі 911/4300/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ 01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

---

У Х В А Л А про повернення позовної заяви без розгляду "08" жовтня 2014 р.                                                                        Справа № 911/4300/14 Суддя О.В.Конюх, розглянувши позовні матеріали за позовом                    публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул.. Артема, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807856) до відповідача          товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислове підприємство «Сігма» (95011, м. Сімферополь, вул. Луначарського, буд. 2, код ЄДРПОУ 37132569) третя особа          товариство з обмеженою відповідальністю «НТС» (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 4/6 оф.76) про          звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності ВСТАНОВИВ: позивач – публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 24.09.2014р. №9-242200/14924 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислове підприємство «Сігма», м. Сімферополь, в якому просить суд звернути стягнення на передане в іпотеку майно відповідача в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Договором про поновлювальну кредитну лінію від 23.03.2007р. №33-01-07, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит». В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, посилаючись на умови статті 590 Цивільного кодексу України та пункту 8.4.3 Іпотечного договору від 27.03.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №839, твердить, що кредитна заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислове підприємство «Сігма» перед публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в сумі 17  352  051,68 грн.(з яких: 12  375  000,00 грн. заборгованості за кредитом, 3  343  617,82 грн., заборгованості за відсотками, 198  000,00 грн. комісії та пеня в сумі 1  435  433,86 грн.) підлягає погашенню за рахунок звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно шляхом визнання права власності. Згідно із пунктом 4 частини першої ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяв, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачуються судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору (пункт 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України”). За змістом частини другої ст. 34 ГПК України єдиним належним доказом сплати позивачем судового збору є оригінал платіжного доручення із засвідчувальним написом про зарахування коштів до державного бюджету такого змісту: “Зараховано в дохід бюджету____ грн. (дата)”, скріпленим першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. Згідно частини 1, підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Разом із тим, відповідно до ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач, при цьому ціна у позовах про визнання права власності, які є майновими, визначається вартістю майна, на яке визнається право власності. Зазначення ціни позову у позовній заяві є обов'язковим згідно пункту 3 частини другої ст. 54 ГПК України, яка визначає форму та зміст позовної заяви. Всупереч зазначеним вимогам Закону позивачем не визначена ціна позову, на підставі якої повинна також визначатися належна до сплати сума судового збору. Аналогічної правової позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України. (підпункт 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України”), який зазначає, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Проте, в порушення вищезазначених вимог, позивачем до позову додано платіжне доручення від 23.09.2014р. №4524 про сплату судового збору в розмірі 1  218,00 грн., як за немайновий позов. За таких обставин, суд робить висновок про те, що позивачем до позову не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 4 частини першої ст. 63 ЦК України. Згідно із пунктом 3 частини першої ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми. Відповідно до пунктів 3, 5 частини другої ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов. Позивачем заявлено до суду майнову вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності. Відповідно до ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Позивачем не зазначено ціну предмету іпотеки – виробничої бази загальною площею 4115,0 кв.м., розташованої в м. Сімферополі, вул.. Бородіна 18А та не подано жодних доказів на підтвердження ціни предмету іпотеки. Позивачем відповідно не визначено та не вказано ціну позову. Позивачем не зазначено, на підставі яких документів відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислове підприємство «Сігма» є власником переданої в іпотеку виробничої бази та до позову не додано жодних документів на підтвердження права власності відповідача на вказану виробничу базу. Крім того, згідно Іпотечного договору від 27.03.2007р., виробнича база, передана в іпотеку, включає в себе перелік об'єктів нерухомого майна – будівель та споруд – складових виробничої бази (виробнича база, ремонтні бокси, склади навіси, підвал, тамбури, пандус, ворота, забори, естакада тощо). Відповідно до частини п'ятої ст. 33 Закону України «Про іпотеку» якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Позивачем в позові не наведено вартості кожної з будівель та споруд - складових виробничої бази, переданої в іпотеку, що позбавляє суд можливості виконати вимоги Закону України «Про іпотеку» та прийняти законне обґрунтоване рішення, звернувши стягнення в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно до частини третьої Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. У позові не зазначено, та до позову не додано належних та допустимих доказів (звіт суб'єкта оціночної діяльності станом на момент звернення позивача з позовом до суду), на підставі яких суд має встановити вартість майна, за якою іпотекодержатель набуває у власність об'єкти нерухомого майна. Відповідно до вищевикладеного, суд робить висновок про те, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої ст. 63 ГПК України. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктами 3, 4 частини першої, частиною третьої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» від 24.09.2014р. №9-242200/14924 разом з доданими до неї матеріалами (всього на 79 аркушах, в тому числі оригінали: платіжного доручення від 23.09.2014р. №4524, фіскального чеку «Укрпошти» від 02.10.2014р. №0300 та опису вкладення у цінний лист від 02.10.2014р.) повернути заявнику без розгляду. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.       Суддя                                                                                     Конюх О.В.