Рішення

від 29.09.2014 по справі 911/3702/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р. Справа № 911/3702/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/3702/14

за позовом Володарського районного споживчого товариства, ідентифікаційний код: 30391307, місцезнаходження: 09300, Київська обл., Володарський р-н, смт Володарка, вул. Кооперативна, 22,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 09342, АДРЕСА_1

про стягнення,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: в.о. голови правління Володарського районного споживчого товариства Гаврилюк Л.Р., яка діє на підставі наказу від 18.09.2014 року за № 38 та Статуту товариства, Степаненко В.С., який діє на підставі довіреності від 11.06.2013 року за № 33-с;

від відповідача: ОСОБА_1, особа якої засвідчена паспортом, -

Обставини справи:

Володарське районне споживче товариство (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди (нежитлових будівель, споруд, приміщень) та основних засобів від 01.09.2008 року (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу в сумі 4623,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 00 коп.), пені в сумі 2292,42 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто дві гривні 42 коп.), 3-х процентів річних в сумі 414,93 грн. (чотириста чотирнадцять гривень 93 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 591,74 грн. (п'ятсот дев'яносто одна гривня 74 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за Договором з повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 4623,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 00 коп.), пені в сумі 2292,42 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто дві гривні 42 коп.), 3-х процентів річних в сумі 414,93 грн. (чотириста чотирнадцять гривень 93 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 591,74 грн. (п'ятсот дев'яносто одна гривня 74 коп.) .

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2014 року порушено провадження у справі № 911/3702/14 та розгляд останньої призначено на 29.09.2014 року.

25.09.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області за вхідним номером 20333/14 від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій Позивач збільшив розмір позовних вимог, в зв'язку з чим просить стягнути з Відповідача заборгованість за Договором у вигляді основного боргу в сумі 4623,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 00 коп.), пені в сумі 2396,16 грн. (дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 16 коп.), 3-х процентів річних в сумі 427,47 грн. (чотириста двадцять сім гривень 47 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 633,35 грн. (шістсот тридцять три гривні 35 коп.).

Розглянувши заяву Позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 20333/14 від 25.09.2014 року), судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Таким чином, справа розглядалась у редакції позовних вимог, з урахуванням заяви Позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 20333/14 від 25.09.2014 року), а саме про стягнення з Відповідача заборгованості за Договорами у вигляді основного боргу в сумі 4623,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 00 коп.), пені в сумі 2396,16 грн. (дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 16 коп.), 3-х процентів річних в сумі 427,47 грн. (чотириста двадцять сім гривень 47 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 633,35 грн. (шістсот тридцять три гривні 35 коп.).

29.09.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 03.09.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який вимоги ухвали суду від 03.09.2014 року не виконав, дав пояснення, вимоги Позивача визнав в повному обсязі.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 29.09.2014 року.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

01.09.2008 року між Володарським районним споживчим товариством (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди (нежитлових будівель, споруд, приміщень) та основних засобів від 01.09.2008 року (далі за текстом: Договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 2.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування об'єкт оренди у вигляді нежитлової будівлі магазину, площею 108 кв. м., з устаткуванням, інвентарем та іншим майном (за наявності) за адресою: АДРЕСА_2, для роздрібної торгівлі.

За умовами п. 2.2. Договору, опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його Орендареві, його склад зазначається в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невідємною частиною цього Договору (Додаток № 1).

Договір у п.п. 3.1., 3.2., 3.4. передбачає, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої встановлюється правлінням Володарського райспоживтовариства, і на дату підписання Договору становить 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.) за місяць за наявні приміщення з майном, площа яких на дату підписання цього Договору складає 108 кв. м. При зміні розміру площ, які будуть використовуватись Орендарем, до цього Договору укладається відповідна додаткова угода. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за кожний поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (у випадку, якщо Орендодавець являється платником податку на прибуток на загальних підставах та ПДВ).

Відповідно до п.п. 3.5., 3.6., 3.8. Договору, орендна плата сплачується Орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві. Орендна плата сплачується Орендарем самостійно незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця або готівкою в касу Орендодавця. Орендар має право самостійно сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії Договору.

Згідно із п. 3.7. Договору, вартість комунальних послуг, послуг зв'язку та електропостачання, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутришньобудинкових мереж не входить до складу орендної плати та сплачується Орендарем окрема на підставі виставлених рахунків.

Договір у п. 4.2. передбачає, що Орендар зобов'язаний забезпечити покриття всіх експлуатаційних витрат по утриманню приміщення (будівлі).

За умовами п. 4.6. Договору, на період проведення ремонту чи переобладнання об'єкту оренди Орендар не звільняється від внесення орендної плати, плати за комунальні послуги та інших платежів.

Відповідно до п. 4.10. Договору, Орендар зобов'язаний на вимогу Орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки, щорічно брати участь в інвентаризації розрахунків за станом на 1 січня.

Згідно із п. 9.1. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами, і діє з 01 вересня 2008 року до 01 вересня 2011 року.

Договір у абз. 1 п. 6.2. передбачає, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,3 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Цивільним кодексом України у ч.ч. 1, 5 ст. 762 визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем, на виконання положень п.п. 2.1., 4.1. Договору, підписано акт приймання-передачі від 06.09.2008 року, згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди у вигляді нежитлової будівлі магазину, площею 108 кв. м., з устаткуванням, інвентарем та іншим майном (за наявності) за адресою: АДРЕСА_2, для роздрібної торгівлі з малоцінним інвентарем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором.

Разом з тим, згідно акту приймання-передачі від 06.09.2011 року на виконання положень п. 7.5. Договору в зв'язку із закінченням строку дії Договору Відповідач передав, а Позивач прийняв із строкового платного користування (оренди) об'єкт оренди у вигляді нежитлової будівлі магазину, площею 108 кв. м., з устаткуванням, інвентарем та іншим майном (за наявності) за адресою: АДРЕСА_2, для роздрібної торгівлі з малоцінним інвентарем.

Як вказує Позивач, Відповідач, всупереч вимог п.п. 3.1., 3.2., 3.4., 3.5., 3.6. Договору, не виконав належним чином зобов'язань за Договором щодо сплати орендної плати у повному обсязі, у зв'язку з чим за Відповідачем наявна заборгованість у сумі 4623,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 00 коп.).

Частиною 2 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що відсутність своєї винидоводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Як встановлено судом, ухвалою від 03.09.2014 року суд зобов'язував Відповідача подати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за договором оренди (нежитлових будівель, споруд, приміщень) та основних засобів від 01.09.2008 року.

Проте, станом на момент розгляду справи Відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 03.09.2014 року та не надав суду належних доказів виконання Відповідачем зобов'язань за договором оренди (нежитлових будівель, споруд, приміщень) та основних засобів від 01.09.2008 року; жодних доказів неможливості подання витребуваних судом документів Відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим суд розглядав справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи, з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу у розмірі 4623,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 00 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. На момент судового засідання Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, які підтверджують сплату ним суми основного боргу у розмірі 4623,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 00 коп.) та Відповідачем вказана сума основного боргу визнана в судовому засіданні 29.09.2014 року в повному обсязі.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Відповідача заборгованості у вигляді основного боргу у сумі 4623,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 00 коп.) підлягає задоволенню.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором, передбачену п. 6.2. Договору, в сумі 2396,16 грн. (дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 16 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 6.2. Договору, Позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 2396,16 грн. (дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 16 коп.).

При дослідженні правильності визначення Позивачем суми пені, періоду нарахування та розміру, судом встановлено, що сума пені 2396,16 грн. (дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 16 коп.) нарахована та визначена обґрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем суду не надано та наявність останньої Відповідачем визнана в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 427,47 грн. (чотириста двадцять сім гривень 47 коп.) та інфляційні втрати у сумі 633,35 грн. (шістсот тридцять три гривні 35 коп.). Розрахунок суми інфляційних втрат та трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних та інфляційних втрат, наявність заборгованості зі сплати вказаних видів платежів визнані Відповідачем в повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором оренди (нежитлових будівель, споруд, приміщень) та основних засобів від 01.09.2008 року у вигляді основного боргу в сумі 4623,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 00 коп.), пені в сумі 2396,16 грн. (дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 16 коп.), 3-х процентів річних в сумі 427,47 грн. (чотириста двадцять сім гривень 47 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 633,35 грн. (шістсот тридцять три гривні 35 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором оренди (нежитлових будівель, споруд, приміщень) та основних засобів від 01.09.2008 року у вигляді основного боргу в сумі 4623,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 00 коп.), пені в сумі 2396,16 грн. (дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 16 коп.), 3-х процентів річних в сумі 427,47 грн. (чотириста двадцять сім гривень 47 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 633,35 грн. (шістсот тридцять три гривні 35 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались сторонами у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Поряд з цим, Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Володарського районного споживчого товариства до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 09342, АДРЕСА_1 на користь Володарського районного споживчого товариства, ідентифікаційний код: 30391307, місцезнаходження: 09300, Київська обл., Володарський р-н, смт Володарка, вул. Кооперативна, 22, заборгованість за договором оренди (нежитлових будівель, споруд, приміщень) та основних засобів від 01.09.2008 року у вигляді основного боргу в сумі 4623,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 00 коп.), пені в сумі 2396,16 грн. (дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 16 коп.), 3-х процентів річних в сумі 427,47 грн. (чотириста двадцять сім гривень 47 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 633,35 грн. (шістсот тридцять три гривні 35 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 29 вересня 2014 року