Постанова

від 15.09.2014 по справі 910/10563/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р. Справа№ 910/10563/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від прокуратури: не з'явились

від позивача: Бондар В.П., дов. б/н від 28.11.2014р.

Бедрій О.І., дов. № 2 від 08.01.2014р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Будмеблікомплект"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.07.2014 р.

у справі 910/10563/14 (судді Спичак О.М.)

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням

законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України та концерну

"Техвоєнсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Будмеблікомплект"

про стягнення 57141,93 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та концерну "Техвоєнсервіс" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмеблікомплект" про стягнення 52 800,03 грн. - основного боргу, 3 643,20 грн. - інфляційних втрат та 698,69 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.07.2014р. у справі № 910/10563/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмеблікомплект" на користь Концерну "Техвоєнсервіс" 52 800 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот) грн. 03 коп. - основного боргу, 3 643 (три тисячі шістсот сорок три) грн. 20 коп. - інфляційних втрат, 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн. 69 коп. - 3% річних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмеблікомплект" на користь Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмеблікомплект" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014р. у справі № 910/10563/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважають їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014р. у справі № 910/10563/14 просять залишити без змін.

Представники прокуратури та відповідача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників прокуратури та відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 01 вересня 2010 року між філією концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик - Центр" (далі - виконавець, позивач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмеблікомплект" (далі - виконавець, відповідач) був укладений договір про надання послуг № 43 (далі - Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що виконавець зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування (ТО) та ремонту автомобілів (далі - ремонтні роботи), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи (послуги).

Відповідно до пункту 3.1 Договору приймання автомобільної техніки для проведення ремонтних робіт здійснюється виконавцем та оформлюється актом приймання - передачі автомобільної техніки, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно пункту 4.2 Договору замовник проводить розрахунки з виконавцем у такому порядку: замовник сплачує вартість визначених в калькуляції робіт, а також згідно актів виконаних робіт протягом 5 банківських днів з дати підписання акту прийняття транспортного засобу. Оплата проводиться в національній валюті на розрахунковий рахунок або до каси виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 2 за весь час існування між сторонами договірних відносин здійснював ремонт та технічне обслуговування автомобілів відповідача.

Відповідач належним чином покладених на нього зобов'язань з приводу оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 64 450,83 грн., на доказ чого надано підписаний та скріплений сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 30.11.2013 року.

18.12.2013 року відповідач сплатив позивачу 11 650,80 грн., що засвідчується банківською випискою від 18.12.2013 року.

Разом з цим, станом на день розгляду справи в суді першої інстанції суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, за таких обставин загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 800,03 грн. (64 450,83 грн. - 11 650,80 грн.)

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення позову відповідач свої зобов'язання не виконав, суму заборгованості за надані послуги згідно умов Договору не сплатив.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 52 800,03 грн., оскільки відповідач в установленому законом порядку не спростував доводи позивача та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 698,69 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 643,20 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з місцевим судом та вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 698,69 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 643,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014р. у справі № 910/10563/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмеблікомплект" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014р. у справі № 910/10563/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/10563/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков