Рішення

від 07.10.2014 по справі 922/3162/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р.Справа № 922/3162/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профмонтаж", м. Харків про стягнення 20905,36 грн. за участю представників сторін:

позивача - Левицька А.В., за довіреністю № 1690-К-О від 27.05.2014 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профмонтаж" про стягнення 20905,36 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору банківського обслуговування від 01.03.2011 року щодо повернення коштів за кредитом, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 13940,00 грн. - заборгованості за кредитом, 4895,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1209,76 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 859,97 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 липня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 вересня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 02.09.2014 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 575), в якому позивач просить суд відкласти розгляд у зв`язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2014 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи було задоволено судом; розгляд справи відкладено на 15.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 29.09.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 29.09.2014 року від представника позивача супровідним листом (вх. № 33732) надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 29.09.2014 року представник позивача надав клопотання (вх. № 33786) про продовження строку розгляду справи № 922/3162/14 за межами двомісячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи № 922/3162/14 за межами двомісячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України; розгляд справи відкладено на 07.10.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 07.10.2014 року не з`явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позов та документи витребувані судом не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.07.2014 року, ухвал суду від 02.09.2014 року та від 29.09.2014 року за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та співпадає з адресою вказаною у позовній заяві. Проте, ухвала суду про порушення провадження у справі від 31.07.2014 року та ухвала суду від 02.09.2014 року повернулись до канцелярії суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв`язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

01.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профмонтаж" (відповідачем) було укладено Договір банківського обслуговування.

Згідно заявки відповідача поданої 01.03.2011 року клієнту було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26008052301228. Відповідно до "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки з примірниками підпису і відтиску печатки" Банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого банк сповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка розміщених в мережі інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

Згідно Розділу 1 Правил, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.

Розділом 3.18. Правил передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта.

Згідно п. 3.18.1.1., Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п. 3.18.1.8. Правил проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком на протязі одного року с моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисків печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі. При порушенні Клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", Банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні Клієнтом обов'язків, передбачених "Умов і правил надання банківських послуг", проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той же строк.

Відповідно до п. 3.18.1.11. Правил, встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (Періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).

Відповідно до п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. та 3.18.2.2.5., Клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

Згідно п.п. 3.18.4.1.1., 3.18.4.1.2. та 3.18.4.1.3. Правил, нарахування відсотків проводиться наступним чином:

за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуління. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань та при реалізації права Банка на встановлення іншого строку повернення кредиту передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Оплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язання.

Згідно п. 3.18.4.4. Правил, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до п. 3.18.5.1. Правил, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно п. 3.18.5.4. Правил, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 3.18.5.7. Правил, строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Згідно заявки відповідача поданої 01.03.2011 року клієнту було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 19800,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначеним кредитним лімітом відповідач користувався з 01.03.2011 року, проте прострочив виконання своїх грошових зобов'язань за договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

За розрахунком позивача загальна заборгованість ТОВ "Профмонтаж" перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за Договором банківського обслуговування від 01.03.2011 року станом на 10.06.2014 року складає 20905,36 грн., у тому числі:

- сума кредиту - 13940,00 грн.;

- сума процентів за користування кредитом - 4895,63 грн.;

- сума комісії за користування кредитом - 859,97 грн.;

- сума пені - 1209,76 грн.

Такі дії відповідача на думку позивача є порушенням його законних прав та інтересів, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошевого зобов'язання, та повинен у встановлений термін та на вимогу кредитора сплатити суму боргу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в частині стягнення з відповідача суму кредиту в розмірі 13940,00 грн.; суму процентів - 4895,63 грн.; суму комісії - 859,97 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.18.5.1. Правил, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати. Згідно п. 3.18.5.4. Правил, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 3.18.5.7. Правил, строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 1209,76 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства .

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 1209,76 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 611, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профмонтаж" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 11, кім. 3-29, код ЄДРПОУ 34015313) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, к/р 32009100400 в УНБУ Дніпропетровської області, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) - суму заборгованості за кредитом в розмірі 13940,00 грн., проценти в розмірі 4895,63 грн., пеню в розмірі 1209,76 грн., комісію в розмірі 859,97 грн., 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.10.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3162/14