Постанова

від 01.10.2014 по справі 910/22492/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа№ 910/22492/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Нечай О.В., Колосюк В.А., від відповідача - Тагільцева Г.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Хелстур»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року

у справі №910/22492/13

(головуючий суддя Ломака В.С., судді Підченко Ю.О., Марченко О.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Ерде Банк», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Хелстур», м. Київ,

про розірвання договору та стягнення 8871244,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Ерде Банк» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Хелстур» (далі - відповідач) про розірвання укладеного між сторонами договору про пайову участь в реконструкції об'єкта №1 від 01.03.2012 року та стягнення 8871244,33 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача обов'язку з повернення 8871244,33 грн., перерахованих на підставі договору пайової участі в реконструкції об'єкта №1 від 01.03.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі №910/22492/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Хелстур» на користь ПАТ «Ерде Банк» 8871244,33 грн. основного боргу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з ТОВ «Хелстур» на користь спеціального фонду Державного бюджету України 68820,00 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 8871244,33 грн., а також про безпідставність вимог про розірвання укладеного між сторонами договору про пайову участь в реконструкції об'єкта №1 від 01.03.2012 року, оскільки позивач відмовився від вказаного договору в односторонньому порядку.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Хелстур» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі №910/22492/13 в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Зокрема, відповідач стверджує, що позивач знаючи про те, що набуде у власність спірне майно на підставі рішення суду в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, вирішив не розраховуватись з відповідачем за виконані ним роботи з реконструкції об'єкту. При цьому, відповідач наголошує, що грошові кошти, які були перераховані позивачем відповідачу, використані за цільовим призначенням, ним було фактично проведено реконструкцію об'єкта нерухомості, що знаходиться у власності позивача, а тому він не може бути залишений у власності відповідача, як те передбачено п. 8.4.1. договору у випадку його розірвання. При цьому, відповідач вказує на те, що загальна сума коштів, які були використані на проведення реконструкції об'єкту нерухомості, визначеного п. 1.1. договору, у період з 01.03.2012 року по 31.08.2013 року складає 18723170,47 грн., що підтверджує відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.

У своєму відзиві, поданому суду 10.09.2014 року та долученому до матеріалів справи, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року у справі №910/22492/13 апеляційну скаргу ТОВ «Хелстур» на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі №910/22492/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 23.07.2014 року.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року склад колегії суддів у справі №910/22492/13 змінено на наступний: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року справу №910/22492/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Жук Г.А.

В судовому засіданні 23.07.2014 року було оголошено перерву до 10.09.2014 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року склад колегії суддів у справі №910/22492/13 змінено на наступний: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року справу №910/22492/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г.,Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року розгляд справи №910/22492/13 відкладено на 01.10.2014 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року склад колегії суддів у справі №910/22492/13 змінено на наступний: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року справу №910/22492/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г.,Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 01.10.2014 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просили спірне судове рішення залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.03.2012 року між позивачем (пайовик) та відповідачем (товариство) було укладено договір пайової участі в реконструкції об'єкта №1 (далі - договір, т. 1, а.с. 9-12), відповідно до п.п. 1.1. - 1.4., п. 2.1. якого товариство зобов'язалось забезпечити реконструкцію об'єкта - нежилої будівлі за адресою: м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, б. 7-А, загальною площею 7609,40 кв.м., балансовою вартістю 21136416,84 грн., а пайовик зобов'язався внести згідно з умовами цього договору пай - грошові кошти.

Відповідно до п. 2.2. договору після закінчення реконструкції об'єкта за умови внесення паю в повному обсязі відповідно до умов даного договору, товариство зобов'язалось передати пайовику приміщення за адресою: м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, б. 7-А, загальною площею 5000,00 кв.м., та документи для оформлення права власності на нього.

Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.2. договору товариство мало розпочати реконструкцію об'єкта відповідно до умов даного договору у 2012 році; запланований термін закінчення реконструкції об'єкта - 01.04.2015 року.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору розмір пайової участі (паю) пайовика складає 68564398,36 грн.; пайовик зобов'язався перерахувати на рахунок товариства пай у розмірі визначеному п. 4.1. договору, але не пізніше ніж за місяць до закінчення строку реконструкції об'єкта, встановленого п. 3.1.2. договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Позивач перерахував відповідачу з 19.04.2012 року по 22.05.2012 року 61962854,00 грн., однак 28.05.2012 року та 27.06.2012 року відповідач повернув позивачу грошові кошти на загальну суму 53091609,67 грн., у зв'язку з чим сума внесеного позивачем паю склала 8871244,33 грн.

В силу приписів п. 8.2. договору він може бути розірваний за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

У відповідності до п. 8.3. договору сторони визначили, що товариство має право розірвати даний договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення пайовика.

У випадку, передбаченому п. 8.2. цього договору, товариство залишає за собою право власності на приміщення та зобов'язується повернути пайовику суму отриманих грошових коштів в рамках паю (п. 8.3.1. договору). Договір вважається розірваним в односторонньому порядку з моменту надсилання повідомлення про розірвання договору (п. 8.3.2. договору).

Також, згідно з п. 8.4. договору сторони визначили, що пайовик має право розірвати даний договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення пайовика.

У випадку, передбаченому п. 8.4. цього договору, товариство залишає за собою право власності на приміщення та зобов'язується повернути пайовику суму отриманих грошових коштів в рамках паю (п. 8.4.1. договору). договір вважається розірваним в односторонньому порядку з моменту надсилання повідомлення про розірвання договору (п. 8.4.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 19.09.2013 року за №6271 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання з 19.09.2013 року договору в односторонньому порядку та на підставі п. 8.4.1. договору, просив виконати зобов'язання з повернення грошових коштів в сумі 8871244,33 грн. (т. 1, а.с. 18).

Листом від 03.10.2013 року за №03/10/13 відповідач повідомив позивача про те, що лист позивача від 19.09.2013 року було отримано відповідачем 26.09.2012 року, у зв'язку з чим він просив дату повернення коштів визначити після бухгалтерської звірки, оскільки за даними відповідача у нього обліковується інша сума грошових коштів (т. 1, а.с. 74).

Окрім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №910/26197, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2013 року, було вирішено в рахунок погашення заборгованості в сумі 11476494,41 долари США, що становить еквівалент 91731619,82 грн. по курсу Національного банку України станом на 28.02.2013 року, за «договором зростання» Кредитним договором №154/11-КЛ (кредитна лінія) від 29.08.2011 року, укладеним між ПАТ «Ерде Банк» та ТОВ «Євроконстракшн-2» та за «договором зростання» Кредитним договором №155/11-КЛ (кредитна лінія) від 31.08.2011 року, укладеного між ПАТ «Ерде Банк» та ТОВ «Євромарт», у тому числі: сума кредитів (траншів) 10906375,00 доларів США, що становить еквівалент 87174655,38 грн. по курсу Національного банку України станом на 28.02.2013 року; сума процентів - 471783,24 долари США, що становить еквівалент 3770963,44 грн. по курсу Національного банку України станом на 28.02.2013 року; сума пені - 98336,17 долари США, що становить еквівалент 786001,01 грн. по курсу Національного банку України станом на 28.02.2013 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежилі будівлі загальною площею 7609,40 кв.м., що складаються з: адміністративно-офісної (літ. Б) площею 7547,70 кв.м., трансформаторна підстанція (літ. В) площею 61,70 кв.м., які розташовані за адресою: місто Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 7-А та належить ТОВ «Хелстур» (04107, м. Київ, вул. Татарська, 2-Е, ідентифікаційний код 36530877) на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель, посвідченого 13.04.2011 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №729, право власності зареєстроване Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 27.04.2011 року, реєстраційний номер майна 33109064, номер запису 10400-П в книзі 218п-12, предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 3 271 кв. м, кадастровий номер 8000000000:91:227:0047, шляхом визнання права власності на нього за публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5а, ідентифікаційний код 34817907); визнати за публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5а, ідентифікаційний код 34817907) право власності на нежилі будівлі загальною площею 7609,40 кв.м., що складаються з: адміністративно-офісної (літ. Б) площею 7547,70 кв.м., трансформаторна підстанція (літ. В) площею 61,70 кв. м, які розташовані за адресою: місто Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 7а, розташовані на земельній ділянці площею 3 271 кв. м, кадастровий номер 8000000000:91:227:0047.

Відповідно до представленого до матеріалів справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №7643135, на підставі вказаного рішення суду право власності на нежилі будівлі загальною площею 7609,40 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 7а, було зареєстровано за позивачем у даній справі.

Також, як зазначалось вище, суд встановив, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року у справі №910/463/14 (номер в ЄДРСР - 38512218) за позовом ТОВ «Хелстур» до ПАТ «Ерде Банк» про визнання договору пайової участі в реконструкції об'єкта №1 від 01.03.2012 року недійсним, - в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд міста Києва виходив з того, що сторонами було узгоджено всі істотні умови договору, а посилання позивача на неузгодженість такої істотної умови договору як строк його дії є безпідставними, оскільки строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (ч. 7 ст. 180 ГК України).

При цьому, суд відзначив, що ним не було встановлено, що зміст договору суперечить ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства. Крім того, суд звернув увагу на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту порушення п. 13.1.14 ст.13 Статуту під час укладення спірного договору та більше того, прийняв перераховані відповідачем на виконання умов договору грошові кошти та виконував проведення реконструкції об'єкта нерухомості, визначеного п. 1.1 спірного договору, у зв'язку з чим визнав дійсність укладеного між сторонами договору, що виключає можливість визнання його недійсним з мотивів вчинення його представником товариства з перевищенням повноважень.

Як вже зазначалось колегією суддів, змістом укладеного між сторонами договору було визначено зобов'язання позивача як пайовика внести згідно з умовами цього договору пай - грошові кошти, а відповідача - забезпечити реконструкцію об'єкта - нежилої будівлі за адресою: м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, б. 7-А, загальною площею 7609,40 кв.м., балансовою вартістю 21136416,84 грн.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладаючи договір сторони визначили, що пайовик (ПАТ «Ерде Банк») має право розірвати даний договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення товариства, такий договір вважається розірваним в односторонньому порядку з моменту надсилання повідомлення про розірвання договору (п. 8.4.2. договору).

Як вірно встановив суд першої інстанції, позивач скористався правом, передбаченим п. 8.4. договору, та направив відповідачу лист від 19.09.2013 року за №6271, в якому повідомляв про розірвання з 19.09.2013 року договору в односторонньому порядку та на підставі п. 8.4.1. договору просив виконати зобов'язання з повернення грошових коштів в сумі 8871244,33 грн.

Згідно листа відповідача від 03.10.2013 року за №03/10/13, лист позивача від 19.09.2013 року було отримано відповідачем 26.09.2012 року.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто, наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова передбачена умовами договору шляхом вчинення стороною договору одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторні.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з дати отримання відповідачем листа позивача про розірвання спірного договору він є таким, що припинив свою дію у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку за ініціативою пайовика - позивача, оскільки одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст.ст. 651, 653 ЦК України, не потребує узгодження з відповідачем, що свідчить про відсутність предмету спору у даній справі в цій частині на момент порушення провадження в ній.

В п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано: якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість відмови судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в частині розірвання укладеного між сторонами договору про пайову участь в реконструкції об'єкта №1 від 01.03.2012 року, оскільки він вже є таким, що припинив свою дію в силу його розірвання в односторонньому порядку.

Щодо вимог позивача про стягнення 8871244,33 грн. паю, внесеного позивачем за договору, колегія суддів зазначає наступне.

Сторони договору визначили, що, у випадку відмови позивача в односторонньому порядку від договору згідно з п. 8.4.1. договору, відповідач мав залишити за собою право власності на приміщення та зобов'язувався повернути позивачу суму отриманих грошових коштів в рамках паю.

Як вірно встановлено судом, відповідач вказаного зобов'язання у повному обсязі не виконав в сумі 8871244,33 грн. (позивач перерахував відповідачу 61962854,00 грн., відповідач повернув позивачу 53091609,67 грн.), а тому колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Доводи відповідача про те, що позивач набув право власності на об'єкт нерухомості, реконструкція якого передбачена укладеним між сторонами спору договором,колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач набув право власності на нежилі будівлі загальною площею 7609,40 кв.м., що складаються з: адміністративно-офісної (літ. Б) площею 7547,70 кв.м., трансформаторна підстанція (літ. В) площею 61,70 кв. м, які розташовані за адресою: місто Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 7а, розташовані на земельній ділянці площею 3 271 кв. м, кадастровий номер 8000000000:91:227:0047, - не на підставі виконання сторонами договору про пайову участь в реконструкції об'єкта №1 від 01.03.2012 року, а на підставі рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №910/26197, яким вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки в погашення боргу за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Ерде Банк» та ТОВ «Євроконстракшн-2», а також між ПАТ «Ерде Банк» та ТОВ «Євромарт», поручителем за якими виступив відповідач шляхом передання вказаного майна в іпотеку.

Тобто, позивач набув право власності на нежилі будівлі загальною площею 7609,40 кв.м., які були предметом реконструкції згідно договору про пайову участь в реконструкції об'єкта №1 від 01.03.2012 року, з інших підстав, не пов'язаних з вказаним договором.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що обставини понесення відповідачем витрат на проведення часткової реконструкції належного йому об'єкту нерухомості свідчать лише про факт поліпшення майна і ніяким чином не звільняють відповідача від зобов'язань за договором про пайову участь в реконструкції об'єкта №1 від 01.03.2012 року.

Доводи відповідача про те, що судом не вірно визначено правову природу договору колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене не впливає на зміст прав та обов'язків сторін.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хелстур» на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі №910/22492/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі №910/22492/13 залишити без змін.

3. Справу №910/22492/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз