Рішення

від 06.10.2014 по справі 910/19081/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19081/14 06.10.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Море Сонця"

про стягнення 41 553,88 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Безнощенко К. В. - представник за довіреністю

від відповідача: Пакуля О. А. - керівник

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Море Сонця" про стягнення заборгованості за Агентським договором «Партнерська програма» № 12/2988 від 21.03.2013 в розмірі 41 553,88 грн., в тому числі 13603,25 грн. основного боргу, 1925,63 грн. інфляційного збільшення, 375,67 грн. 3% річних, 23603,25 грн. штрафу, 2046,08 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, на думку позивача, неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за агентським договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13603,25 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1925,63 грн. інфляційного збільшення, 375,67 грн. 3% річних, 23603,25 грн. штрафу, 2046,08 грн. пені за порушення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19081/14 та призначено розгляд справи на 06.10.2014.

В судове засідання, призначене на 06.10.2014 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився та через відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що заборгованість в розмірі 13603,25 грн. перед позивачем виникла у зв'язку з тим, що з 30.09.2014 розпочато ліквідацію ПАТ КБ «Південкомбанк», який обслуговує рахунок відповідача, а тому перераховані кошти в розмірі 13603,25 грн. на рахунок позивача не надійшли, оскільки зазначений банк не здійснює операції по перерахуванню коштів та обслуговуванню рахунку відповідача, а кошти залишилися заблокованими і позивач отримає кошти в розмірі 13603,25 грн. після закінчення ліквідації банку. Таким чином, відповідач погоджується зі сплатою заборгованості, проте задовольнити вимоги позивача на даний час не може. Щодо задоволення інших позовних вимог суд відмовити.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання в якому просить суд зменшити або відмінити штрафні санкції.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.10.2014 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" (позивач, туроператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Море Сонця" (тур агент, відповідач) було укладено агентський договір № 12/2988 (надалі -"договір").

Пунктом 1.1 договору визначено, що туроператор доручає, а турагент зобов'язується за винагороду надавати послуги туроператору з реалізації сформованого туроператором туристичного продукту шляхом укладення від імені, під контролем, в інтересах туроператора цивільно-правові договори з споживання туристичних послуг, юридичними особами, а також виконувати інші дії, пов'язані з реалізацією туристичного продукту та передбачені умовами цього договору.

Згідно п. 2.1.1 договору туроператор зобов'язаний оформляти та видавати турагенту у порядку, передбаченому цим Договором, завірені печаткою туроператора документи (ваучери, путівки), документи, що підтверджуються страхуванням, проїзні документи) на кожну групу туристів (туриста), обов'язок по наданню яких покладений на туроператора. При цьому страхування туриста підтверджується полісом або Свідоцтвом ПраТ «Європейське туристичне страхування». У випадку, якщо страхування здійснюється безпосередньо туроператором, страхування оформлюється безпосередньо туроператором за допомогою програмного забезпечення «Мастер Тур» і модуля «Звіт 4080 Страхування». Турист вважається застрахованим з дати, вказаної в страховому полісі або Свідоцтві. Страхування починає діяти від дати, вказаної в полісі або Свідоцтві. Туроператор може доручити роздрукування сформованих туроператором документів, що підтверджують страхування туриста безпосередньо тур агенту самостійно, переславши йому сформований документ в електронному вигляді.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору турагент зобов'язаний своєчасно подавати туроператору заявки на бронювання туристичних послуг, замовлених туристами або в іншому випадку, передбаченому в п. 1.12 договору. Кожна заявка тур агента повинна містити прізвища та іменв туристів, номер закордонного паспорта, строк його дії, країну відвідування, строк відвідування, необхідність оформлення в'їздної візи, готель, обраний туристами (або декілька готелів на вибір), вимоги до харчування, транспортного обслуговування, страхування, терміни надання екскурсійних послуг та перелік обраних туристами екскурсій, іншу інформацію, що є необхідною для надання туристам якісних послуг у відповідності з їх побажанням. У випадку недотримання передбаченої цим договором форми чи не зазначення необхідної інформації заявка туроператором не розглядатиметься.

На виконання умов договору відповідач подав заявку на бронювання туристичних послуг.

Відповідно до поданої відповідачем заявки позивачем складено калькуляцію від 30.09.2013, відповідно до якої вартість туристичної подорожі за заявкою становить 23603,25 грн.

Відповідно до п. 2.2.6 договору якщо інші строки не будуть зазначені в рахунку туроператора, оплата здійснюється турагентом у термін протягом 3 банківських днів від дня виставлення рахунку туроператором. У разі подачі заявки тур агентом у термін менше ніж 14 днів до дати початку туру, повна оплата повинна бути протягом доби після підтвердження заявки туроператором. Турист має право здійснити оплату туристичних послуг (туристичного продукту) самостійно шляхом перерахування коштів безпосередньо на поточний рахунок туроператора згідно банківських реквізитів.

Відповідач надав позивачу лист про гарантійне виконання зобов'язання № 204/13-Г в якому зазначив, що відповідачем буде виконане зобов'язання по оплаті за надані позивачем послуги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунок-калькуляцію № ТН27103009 від 30.09.2013.

Відповідач частково оплатив надані послуги по рахунку в розмірі 10 000 грн.

Гарантійним листом від 24.02.2014 відповідач гарантував здійснити доплату за рахунком ТН 27103009 в сумі 13 603,65 грн. в найближчий термін але не пізніше 01.10.2014.

24.07.2014 позивач звертався до відповідача з листом № 365 про сплату заборгованості та штрафних санкцій.

Вказаний лист відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті наданого турпродукту, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 13 603,25 грн.

Договір є агентським договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 31 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Так позивачем було виконано обов'язок по наданню відповідачу послуг згідно умов Договору, жодних претензій щодо якості наданих послуг матеріали справи не містять.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.2.6 договору якщо інші строки не будуть зазначені в рахунку туроператора, оплата здійснюється турагентом у термін протягом 3 банківських днів від дня виставлення рахунку туроператором. У разі подачі заявки турагентом у термін менше ніж 14 днів до дати початку туру, повна оплата повинна бути протягом доби після підтвердження заявки туроператором. Турист має право здійснити оплату туристичних послуг (туристичного продукту) самостійно шляхом перерахування коштів безпосередньо на поточний рахунок туроператора згідно банківських реквізитів.

Оскільки, доказів оплати заборгованості в повному обсязі відповідачем на день розгляду справи не надано, то позовні вимоги про стягнення вартості наданого позивачем турпродукту у розмірі 13 603,25 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 2046,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованої за період з 01.10.2013 по 01.09.2014.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.17 договору у випадку прострочення зобов'язання по оплаті тур продукту,тур агент зобов'язаний перерахувати туроператору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Сплата тур агентом штрафних санкцій, передбачених даним договором, не звільняє тур агента від обов'язку сплатити пеню за дні прострочення платежу починаючи від дати виникнення обов'язку з оплати до дати ануляції туроператором туру. Нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а продовжується до повного перерахування турагентом вартості продукту.

Дії відповідача є порушенням умов договору та норм чинного законодавства України, що є підставою для господарсько-правової відповідальності відповідно до Господарського кодексу України.

Умовами пункту 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, встановлення у договорі умов, що пеня нараховується за кожен день прострочення є вказівкою на механізм (порядок) нарахування пені, а умова щодо нарахування пені за весь період прострочення є встановленням сторонами періоду нарахування пені.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку нарахованої позивачем пені, судом встановлено, що позивач нарахував пеню у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 2046,08 грн., за розрахунком позивача.

Також позивачем було заявлено про стягнення з відповідача штрафу за прострочення оплати послуг в розмірі 23603,25 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору при не перерахуванні коштів, наданих туристом турагенту в оплату вартості тур продукту, в повному обсязі та в строки, зазначені в п. 2.2.6 договору, тур агент зобов'язаний сплатити туроператору штраф у розмірі 100% від вартості товару.

У судовому засіданні представником відповідача було подано суду клопотання про зменшення розміру стягуваного штрафу в порядку ч.3 ст.83 ГПК України.

Подане клопотання мотивоване тим, що неперерахування коштів за надані послуги сталося не з вини відповідача, а з вини банку в якому розпочато процедуру ліквідації та який перестав виконувати свої зобов'язання по обслуговуванню юридичних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції") вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розглянувши клопотання відповідача, суд врахував часткову оплату заборгованості відповідачем по справі, намагання відповідача перерахувати кошти на рахунок позивача, значний розмір штрафу та ненадання позивачем доказів заподіяння йому збитків внаслідок порушення строків оплати наданих послуг.

За таких обставин суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити та зменшити розмір штрафу, що підлягає до стягнення з відповідача, та стягнути з відповідача на користь позивача 1000,00 грн. штрафу.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача суми інфляції у розмірі 1925,67 грн. та 3 % річних у розмірі 375,67 грн. нараховані за період 01.10.2013 по 01.09.2014.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання суд, вважає, що 3 % річних та збитки від інфляції підлягають стягненню в розмірі 375,67 грн. та 1925,67 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Море Сонця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" суми боргу в розмірі 13603,25 грн., пені в розмірі 2046,08 грн., 3 % річних у розмірі 375,67 грн., суми інфляції в розмірі 1925,63 грн. та 1000,00 грн. штрафу.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Море Сонця" (01004, м. Київ, вул. Горького, 25-В, ідентифікаційний код 37559855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, оф. 67; ідентифікаційний код 36387500) 13 603,25 грн. (тринадцять тисяч шістсот три гривні 00 коп.) основного боргу, 2046,08 грн. (дві тисячі сорок шість гривень 08 коп.) пені, 375,67 грн. (триста сімдесят п'ять гривень 67 коп.) 3% річних, 1925,63 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять п'ять гривень 63 коп.) збитків від інфляції, 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) штрафу та судовий збір у розмірі 1 827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 09.10.2014

Суддя О.А. Грєхова