Постанова

від 07.10.2014 по справі 816/1466/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1466/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

представника позивача - Моцун О.П.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекцієї Головного управління Міндоходів Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Компанія "Агро-Лайф" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекцієї Головного управління Міндоходів Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Компанія "Агро-Лайф" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2012 року №0010122301/924 та №0010112301/923 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07 жовтня 2014 року вх. №24018/14).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2012 року №0010122301/924 та №0010112301/923 є неправомірними, оскільки під час проведення перевірки та винесення спірних рішень відповідачем не було взято до уваги належним чином оформлений договір, податкові та видаткові накладні та банківські виписки. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вказував на те, що якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це не тягне відповідальность та негативні наслідки саме щодо цієї особи. А тому, вважає податкові повідомлення рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року замінено первинного відповідача Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцією Полтавської області Державної податкової служби належним відповідачем - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів Полтавської області.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним пункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 підпункту 5.3.1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 7.2.6 пункту 7.2 підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Стверджував, що позивачем під час проведення перевірки не було надано товарно - транспортні накладні. Крім того, зазначив, що під час перевірки використано акт №846/22-209/36410424 від 17 квітня 2012 року невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства "Компанія"Агро-Лайф" по питанню правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток, в якому встановлено, що діяльність постачальника (ПП "Компанія"Агро-Лайф") була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам., у зв'язку із відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, складських приміщень тощо.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Компанія "Агро-Лайф".

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгоспродукт" (код ЄДРПОУ 13958710) зареєстровано як юридична особа 24 вересня 2003 року, номер запису 1 569 120 0000 000006 та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ (т.1 а.с. 14).

Товариство також являється платником податку на додану вартість з 03 вересня 2009 року (т.1 а.с. 15), що не оспорюється сторонами.

Кременчуцькою ОДПІ, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспродукт" з питань взаємовідносин з ПП "Агро-Лайф" за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 20 червня 2012 року №1854/22-309/13958710 (т.1 а.с.16-36), за висновками якого встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 108700,62 грн. в тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 50756,29 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 30840,33 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 27104 грн. та підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 39527,50 грн., у тому числі за грудень 2009 року у сумі 18456,83 грн., за червень 2010 року у сумі 11214,67 грн., у липні 2010 року у сумі 9856 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками акту перевірки від 20 червня 2012 року №1854/22-309/13958710 02 липня 2012 року подав на нього заперечення (т.1 а.с.37-43).

09 липня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ надано відповідь на заперечення №03/548 від 02 липня 2012 року до акту від 20 червня 2012 року №1854/22-309/13958710 (т.1 а.с. 44-52), в якій зазначено, що зауваження викладені в запереченнях є безпідставними, а акт відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки від 20 червня 2012 року №1854/22-309/13958710 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2012 року:

- №0010122301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49409,38 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 39527,50 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 9881,88 грн. (т.1 а.с. 53),

- №0010112301/923, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 135875,78 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 108700,62 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 27175,16 грн. (т. 3 а.с. 55).

Позивач не погодився з винесеним податковими повідомленнями рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку (адміністративна скарга №03/617) (т.1 а.с. 57-65).

За результатами розгляду скарги Державною податковою адміністрацією у Полтавській області відмовлено в задоволенні поданої скарги (т.1 а.с.66-73).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинної на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 334/94-ВР валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Сільгоспродукт" із Приватним підприємство "Агро-Лайф" (код ЄДРПОУ 36410424), судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що у 2009-2010 роках ТОВ "Сільгоспродукт" мало господарські відносини із ПП "Агро-Лайф" з придбання сої на загальну суму 237165 грн. в тому числі ПДВ 39527,50 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Агро-Лайф" останнім виписано позивачу податкові накладні: від 01 грудня 2009 року №29 (т.1 а.с. 199), від 16 червня 2010 року №1/1 (т.1 а.с. 168) та від 05 липня 2010 року №2/1 (т.1 а.с. 165); видаткові накладні: від 01 грудня 2009 року №29 (т.1 а.с. 166), від 16 червня 2010 року №1/1 (т.1 а.с. 167) та 05 липня 2010 року №2/1 (т.1 а.с. 164).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів .

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей та довіреностями (т.1 а.с. 176-177, т.3 а.с. 37-38) встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався ОСОБА_4, підписи якого маються на видаткових накладних.

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Агро-Лайф" що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 102-103, 106, 109-110).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 01 грудня 2009 року №29, від 16 червня 2010 року №1/1 та від 05 липня 2010 року №2/1 (т.3 а.с.32-34).

Відповідно до наданих позивачем актів контрольної перевірки сої судом встановлено, що на складі № 2 станом на 01 грудня 2009 року, 16 червня 2010 року та 05 липня 2010 року дійсно зберігалася соя придбана у ПП "Агро-Лайф" (а.с. 27-29).

Позивачем до суду надано бухгалтерську довідку, виданої в тому, що ПП "Агро-Лайф" дійсно поставило на ТОВ "Сільгоспродук", а ТОВ "Сільгоспродукт" отримано і оплатило сою (т.3 а.с. 20).

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 у позивача наявні основні засоби (т.3 а.с. 54-56).

Згідно із картками рахунку 201, придбані товарно-матеріальні цінності - соя, зберігалися на складі ТОВ "Сільгоспродукт" (т.3 а.с. 64-70).

З пояснень ОСОБА_5, яка працювала на посаді приймальника товару на ТОВ "Сільгоспродукт", судом встановлено, що остання здійснювала приймання та перевіряла фактичну відповідність кількості товару (сої) кількості вказаній у супровідній документації (податкових, видаткових накладних тощо), знала хто поставив ту чи іншу партію сої та в яких обсягах. Зазначила, що ПП "Агро-Лайф" здійснювала поставку сої, зокрема, 01 грудня 2009 року, 16 червня 2010 року та 05 липня 2010 року. В подальшому, після прийняття сої, вона зберігалася на складі позивача до її переробки на макуху та олію (т.3 а.с. 72).

З пояснень ОСОБА_4, який працював на посаді менеджера ТОВ "Сільгоспродукт", судом встановлено, що останній займався пошуком потенційних постачальників сої, веденням з ними перемовин щодо ціни та кількості, яку планувалось закупити. Так, ОСОБА_4, зокрема, велися перемовини з керівником ПП "Агро-Лайф", щодо поставок сої, які були здійснені 01 грудня 2009 року, 16 червня 2010 року та 05 липня 2010 року. Вартість придбаного товару була оплачена постачальникові за всі поставки в повному обсязі. Соя придбана за цими поставками у ПП "Агро-Лайф" в подальшому використана в господарській діяльності позивача,- була перероблена на макуху та олію. Товариство мало для цього всі необхідні потужності, машини, обладнання, приміщення з необхідними комунікаціями, склади та ємності для зберігання готової продукції (т.3 а.с. 74-75).

Вищевказані працівники відповідно до наказів №8 від 11 квітня 2006 року та №25а-к від 02 вересня 2002 року працювали на ТОВ "Сільгоспродукт" (т.3 а.с. 76-77).

Також, відповідно до штатних розкладів (т.3 а.с. 117-118) у позивача наявні трудові ресурси для вчинення дій пов'язаних із виконанням господарських операцій.

В подальшому, придбана соя була перероблена, в результаті чого позивачем отримано макуху та соєве масло (т.3 а.с. 51), які в подальшому були реалізовані Товариству з обмеженою відповідальністю "Арредо груп" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", Приватномі підприємству "Світ", Товариству з обмеженою відповідальністю "Арредо груп" на підтвердження чого ТОВ "Сільгоспродукт" надано:

- договір купівлі-продажу №05-01/10 (т.3 а.с. 39-40),

- договір поставки №01/12 від 01 грудня 2010 року (т.3 а.с.43),

- видаткові накладні від 12 січня 2010 року №СП-0000015, від 13 грудня №СП-0000514 (т.3 а.с. 41, 44, 49),

- товарно-транспортні накладні (т.3 а.с. 42, 47-48,),

- податкові накладні від 13 грудня 2010 року №576, від 24 липня 2010 року №479 (т.3 а.с. 45, 50).

Отже, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Стосовно контрагента позивача - ПП "Агро-Лайф" то слід зазначити, що фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; підрядник знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

При цьому, суд зауважує, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Згідно з частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Сільгоспродукт" чи його контрагента ПП "Агро-Лайф". В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товарно-матеріальні цінності відповідають меті діяльності позивача.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Сільгоспродукт" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №1854/22-309/13958710 від 20 червня 2012 року, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2012 року №0010122301/924 та №0010112301/923.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2012 року №0010122301/924, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49498,38 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 39527,50 грн. і за штрафними санкціями в розмірі 9881,88 грн. та №0010112301/923, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 135875,78 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 108700,62 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 27175,16 грн., а відтак позовні вимоги ТОВ "Сільгоспродукт" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2012 року №0010122301/924 та №0010112301/923, відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору (згідно квитанції №231810008), які згідно з статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об'єднаної державною податкової інспекції Головного управління Міндоходів Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Компанія "Агро-Лайф" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державною податкової інспекції Головного управління Міндоходів Полтавської області від 10 липня 2012 року №0010122301/924 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49409,38 грн. та №0010112301/923 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі135875,78 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1852 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) гривні 86 (вісімдесят шість) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2014 року.

Суддя С.О. Удовіченко