Рішення

від 12.09.2014 по справі 910/13042/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13042/14 12.09.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТАНДАРТ-АВТОГАЗ"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Газ"

Про стягнення 947 707,26 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

від позивачаШкурпела І.П. - представник (довір. № 24 від 17.01.2014) від відповідача не з'явився Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТАНДАРТ-АВТОГАЗ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Газ" про стягнення 947 707,26 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2014 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/13042/14 та призначено розгляд на 29.07.2014.

21.07.2014 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.

29.07.2014 відділом діловодства суд від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 29.07.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.07.2014 відкладено розгляд справи на 12.09.2014.

В судове засідання 12.09.2014 представник позивача з'явився, просив суду задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 12.09.2014 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.09.2014, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 12.09.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання скрапленого газу № 360/Г від 01.10.2013, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцеві скраплений вуглеводний газ марки СПБТ ДСТУ 4047-2001 та/або газ вуглеводневий скраплений марок Євро для двигунів внутрішнього згоряння ТУ У 23.2-36956615-001:2010, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору та Додаткових угод.

Відповідно до п. 2.2 Покупець оплачує товар за ціною та на умовах, встановлених постачальником в Додаткових угодах до даного Договору. В разі проведення поставки товару, не підписавши Додаткової угоди у встановлений строк, на дану партію Товару, покупець зобов'язаний провести розрахунок на протязі 2 банківських днів з дати отримання товару.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні № 1307 від 30.01.2014, № 1893 від 07.02.2014, 2277 від 12.02.2014, № 27925 від 22.02.2014, що підтверджують поставки товару.

Позивач зазначає, відповідач виконав зобов'язання за договором частково, в зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 739686,92 грн.

14.05.2014 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 372 про оплату поставленої продукції.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 739686,92 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 739 686,92грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 23098,61 грн., штраф у розмірі 184 921,73 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору, у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором і відповідними Додатками до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору

Згідно п. 4.4 Договору у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 23 098,61 грн.. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 23 098,61 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача сума штрафу складає 184 921,73 грн.. Розрахунок відповідає матеріалам справи.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 184 921,73 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Газ" (01004, м. Київ, вулиця Крутий Узвіз, 6/2 літера "А", код ЄДРПОУ 37701793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТАНДАРТ-АВТОГАЗ" (36009, м. Полтава, вул. Зінківська, 19-б, код ЄДРПОУ 37958775) основний борг у розмірі 739686 (сімсот тридцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн.. 92 коп., 184 921 ( сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять одна) грн.. 73 коп., пеню у розмірі 23 098 ( двадцять три тисячі дев'яносто вісім) грн. 61 коп., судовий збір у розмірі 18 954 ( вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 14 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2014

Суддя Л.В. Прокопенко