Рішення

від 09.10.2014 по справі 908/3169/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/70/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2014 Справа № 908/3169/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", (02088 м. Київ, вул. 1-го Травня, 1-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостарт" (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 57)

про стягнення 45 533 грн. 56 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Теут С.С., дов. № 6335 від 29.12.2013 р.

Від відповідача : Крискевич О.А., директор, НОМЕР_1 від 20.10.1997 р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостарт" про стягнення 40 020 грн. 29 коп. основного боргу, 2 553 грн. 96 коп. пені, 2 959 грн. 31 коп. 24 % річних за користування грошовими коштами.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 02.09.2014р., справу № 908/3169/14 пере дано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.09.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3169/14, присвоєно справі номер провадження 27/70/14 та призначено судове засідання на 22.09.2014р.

Ухвалою суду від 22.09.2014р. розгляд справи відкладався на 09.10.2014р., у зв'язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

09.10.2014р. продовжено розгляд справи № 908/3169/14.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 09.10.2014р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, яка надана позивачем в засіданні суду 22.09.2014 р. та яка прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розглядаються зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача 39 220 грн. 29 коп. основного боргу, 2 553 грн. 96 кор. пені, 2 959 грн. 31 коп. 24 % річних за користування грошовими коштами.

Представник відповідача надав письмовий відзив, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі на загальну суму 44 733 грн. 56 коп.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 04.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостарт" (покупець) укладено договорів поставки товару на умовах відстрочення оплати № ДГ6120/005/14.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в заявці та погодженої сторонами письмово, в тому числі за допомогою факсимільного або електронного зв'язку. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни Товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною або за актом приймання-передачі, які після їх підписання сторонами мають юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського Кодексу України.

Розділом 2 договору сторонами узгоджено, що орієнтовна сума договору складає 300 000,00 грн. та розраховується з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, вказана в видаткових накладних (актах приймання-передачі). складає суму договору. Покупець повинен здійснити оплату вартості товару у термін 15 календарних дня з моменту отримання замовленого товару від постачальника. Зобов'язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент врахування па поточний рахунок постачальника суми, вказаної у видаткових накладних або в актах приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 3.1 договору товар за договором постачається на умовах EXW, місце поставки - склад постачальника за адресою: м. Запоріжжя, вул. Заводська, 5 у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакція 2010 року), з урахуванням особливостей, наведених у договорі.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що товар повинен бути наданий постачальником у розпорядження покупця протягом 10 календарних днів з дати погодження заявки.

Згідно п. 3.3 договору моментом виконання обов'язку постачальника передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки товару, вказаному в п. 3.1. договору, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі. Видаткова накладна або акт приймання-передачі підписуються повноважними представниками покупця та постачальника.

На виконання умов договору, за період з 28.03.2014р. по 10.04.2014р., покупцеві було відвантажено товар на загальну суму 46 942 грн. 32 коп. , що підтверджується видатковими накладними № ЗрРНк-001888 від 28.03.2014р., № ЗрРНк-001895 від 28.03.2014р., № ЗрРНк-001948 від 31.03.2014р., № ЗрРНк-002031 від 02.04.2014р., № ЗрРНк-002070 від 03.04.2014р., № ЗрРНк-002280 від 10.04.2014 року.

28.03.2014р. у відповідності до видаткових накладних № ЗрРНк-001888 від 28.03.2014р. на суму 3 104 грн. 16 коп. та № ЗрРНк-001895 від 28.03.2014р. на суму 868 грн. 92 коп., всього було отримано товар на загальну суму 3 973 грн. 14 коп. Строк оплати -11.04.2014р.

31.03.2014р. згідно видаткової накладної № ЗрРНк-001948 на суму 19 919 грн. 64 коп. Строк оплати - 15.04.2014р.

02.04.2014р., у відповідності до видаткової накладної № ЗрРНк-002031 було отримано товар на суму 970 грн. 08 коп. Строк оплати - 17.04.2014р.

Згідно видаткової накладної № ЗрРНк-002070 від 03.04.2014р. відповідачем було отримано товар на суму 410 грн. 04 коп. Строк оплати -18.04.2014р.

Згідно видаткової накладної № ЗрРНк-002280 від 10.04.2014р. відповідачем було отримано товар на суму 21 669 грн. 48 коп. Строк оплати - 25.04.2014р.

Порушуючи умови п. 2.2 договору відповідач за отриманий товар в зазначений строк не розрахувався, здійснив оплату лише 25.04.2014р. в розмірі 7 198 грн. 98 коп.

Зазначеним платежем відповідач повністю погасив пеню, а також 24% річних за користування грошовими коштами, а також повністю розрахувався за отриманий товар згідно видаткових накладних № ЗрРНк-001888 від 28.03.2014р. на суму 3 104 грн. 16 коп. та № ЗрРНк-001895 від 28.03.2014 року на суму 868 грн. 92 коп., всього було отримано товар на загальну суму 3 973 грн. 14 коп.

Отже, в порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар у повному обсязі, внаслідок чого сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 39 220 грн. 29 коп. (враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви . При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

З урахуванням наведеного та заяви позивача про зменшення розміру суми позовних вимог, а саме розміру основного боргу, вимоги позивача про стягнення з відповідача 39 220 грн. 29 коп. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 959 грн. 31 коп. 24% річних за користування грошовими коштами та 2 553 грн. 96 коп. пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 24 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором поставки належним чином відповідач не довів.

Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати товару Покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати та, відповідно до статті 625 ЦК України, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 24% річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення, а потім сплатити суму основного боргу.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 2 959 грн. 31 коп. 24% річних за користування грошовими коштами та 2 553 грн. 96 коп. пені заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, який узгоджений, підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств на суму заборгованості.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи визнання позову відповідачем, вимоги позивача про стягнення з відповідача 39 220 грн. 29 коп. основного боргу, 2 553 грн. 96 кор. пені, 2 959 грн. 31 коп. 24 % річних за користування грошовими коштами (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 09.10.2014року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостарт" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостарт" (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 57, код ЄДРПОУ 35036622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (02088 м. Київ, вул. 1-го Травня, 1-А, код ЄДРПОУ 30722204) 39 220 (тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять) грн. 29 коп. основного боргу, 2 553 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят три) грн. 96 коп. пені, 2 959 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 31 коп. 24 % річних за користування грошовими коштами, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 10.10.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.