Рішення

від 07.10.2014 по справі 917/1600/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р. Справа № 917/1600/14

За позовом Приватного підприємства "Ясон", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. П.Слинька, 149-А, кв. 64

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко Трейдінг", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Радянська, 76

про стягнення 87570,00 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 87570,00 грн. боргу за договором на спеціалізовану постову охорону № 001-09 від 09.01.2014 року, в т.ч. 62550,00 грн. основного боргу, 25020,00 грн. пені.

Представник позивача в засідання суду не з'явився, хоча належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення попередньої ухвали суду від 18.09.2014 р. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував в повному обсязі.

Відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлявся належним чином ухвалами суду від 07.08.2014 р., 09.09.2014 р., 18.09.2014 р., що були направлені відповідачеві за адресою, яка зазначена у позовній заяві, повернулися з відміткою поштової установи : "За закінченням терміну зберігання" та "Підприємство не працює". Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. - 74), який на вимог у суду наданий позивачем, станом на час розгляду справи відповідач зареєстрований як юридична особа за тією ж адресою, що вказана у позові, статус відомостей про юридичну особу підтверджений.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення сторін у справі про дату, час та місце розгляду справи №917/1600/14.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює неявку представників сторін у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

09.01.2009 р. між сторонами було укладено договір №001-09 на спеціалізовану постову охорону (а.с. - 15-16), згідно якого замовник (відповідач) передає, а виконавець (позивач) приймає під охорону об'єкт, зазначений у Дислокації (а.с.- 17), де знаходиться майно відповідача (п. 1.1 Договору).

Згідно п . 4.1 Договору ( в редакції Додаткової угоди від 01.05.2012 р. (додаток №3 до договору №001-09 від 09.01.2009 р., а.с. - 26), Додаткової угоди від 01.01.2013 р. (додаток №4, а.с. 23), Додаткової угоди від 01.01.2013 р. (додаток №5, а.с. -24), Додаткової угоди від 01.05.2013 р. (додаток №6, а.с. - 25) сума договору, за здійснення охоронних заходів, визначається сторонами в розмірі 10850,00 грн. на місяць без ПДВ, а

- з 01.05.2012 р., розмір щомісячної оплати за здійснення охоронних заходів, становить 7800,00 грн. на місяць без ПДВ;

- з 01.01.2013 р. по березень 2013 року (включно), розмір щомісячної оплати за здійснення охоронних заходів, становить 6000,00 грн. на місяць без ПДВ;

- з 01.04.2013 року, розмір щомісячної оплати за здійснення охоронних заходів, становить 10200,00 грн. на місяць без ПДВ.;

- з 01.05.2013 року, розмір щомісячної оплати за здійснення охоронних заходів, становить 7800,00 грн. на місяць без ПДВ.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата за охорону здійснюється з моменту підписання угоди при наступних умовах: на початок місяця 50% від суми вказаної в пункті 4.1; до 15 числа наступного місяця остаточний розрахунок за попередні місяці згідно виставлених рахунків та підписаних актів виконаних робіт, але не пізніше 15 числа наступного місяця.

Підписавши даний договір сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг позивача по охороні відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення платежу з урахуванням індексу інфляції (п. 4.5 Договору).

Даний договір укладається терміном на період з 09.01.2009 року по 09.01.2010 р. Якщо з один місяць до закінчення строку даного договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення договір вважається продовженим на тих же умовах на той же строк (п. 5.1 Договору). Як зазначає позивач з 11 вересня 2013 року він перестав надавати послуги по охороні об'єкту відповідачу.

Як вбачається з позовної заяви, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором та протягом грудня 2012 р. по вересень 2013 р. ним були надані послуги на загальну суму 69800,00 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт за грудень 2012 р. по вересень 2013 р. (копії актів в матеріалах справи, а.с. - 28-37).

Відповідач, відповідно до Актів виконаних робіт, послуги прийняв без зауважень, але у встановлені у Договорі строки оплатив їх частково, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи, за даними позивача, складає 62550,00 грн. Даний факт не спростовується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово направляв на адресу відповідача листи та претензії з вимогою сплати кошти за надані послуги ( копії претензії та докази направлення в матеріалах справи, а.с. - 42-46, 57-62). За даними позивача, станом на розгляду справи відповіді на претензію позивач не отримав, кошти відповідачем не сплачено.

Крім того, на підставі п.4.5 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 25020,00 грн. пені.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 87570,00 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 62550,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір на спеціалізовану постову охорону №001-09 від 09.01.2009 р. та додатки до нього, Акти виконаних робіт) та підлягають задоволенню. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 4 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг позивача по охороні відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення платежу з урахуванням індексу інфляції

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі № 25/187.

Крім того, при здійсненні розрахунку пені потрібно проводити розрахунок по кожному акту окремо та на суму, зазначену в акті. Позивач, в розрахунку пені (а.с.- 5) здійснює розрахунок пені на загальну суму заборгованості без зазначення періоду нарахування, що не допускається.

Судом здійснено перерахунок пені по кожному акту окремо за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано у розмірі подвійної ставки НБУ з використанням калькулятора ІПС "ЛІГА", у результаті чого розмір пені, що підлягає стягненню, становить 4276,75 грн. В частині стягнення 20743,25 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних заперечень проти позову не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко Трейдінг" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Радянська, 76, р/р №26005417731 в філії ВАТ "МБТ", м. Київ, МФО 300829, код ЄДРПОУ 31364185) на користь Приватного підприємства "Ясон" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. П.Слинька, 149-А, кв. 64, , р/р № 260053014445 "Банк Національний кредит" в м. Лубни, МФО 320702, код ЄДРПОУ 32646623) 62550,00 грн. основного боргу, 4276,75 грн. пені та 1394,23 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.10.2014р.

Суддя Н.Г. Гетя