Ухвала

від 17.09.2014 по справі 804/4008/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2014 рокусправа № 804/4008/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Адоніс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Адоніс» (далі - позивач або ПП «Адоніс») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач або ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0002202201 від 28.02.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відомості акту перевірки від 05.02.2014 року № 424/22-01/31736789 щодо відсутності реального характеру операцій з придбання рейок є необгрунтованими та не відповідають чинному законодавству, документам фінансово-господарської діяльності ПП "Адоніс" та фактичним обставинам провадження господарської діяльності.Так, господарські операції ПП "Адоніс"з придбання рейок здійснені в межах положень п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, суми податкового кредиту визначено виходячи з договірної ціни товарів, придбаних для подальшого використання в оподатковуваних операціях, зокрема, для продажу товару на експорт, усі питання, пов'язані із забезпеченням транспортування товару (рейок), вирішувалися постачальниками самостійно. Крім того, позивач наголошує, що в процесі перевірки податковим органом не виявлено будь-яких порушень норм законодавства при здійсненні експортних операцій (зокрема, в частині нарахування податку на додану вартість та визначення ціни експортованих товарів).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002202201 від 28.02.2014 року.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Постанову суду мотивовано тим, що ПП «Адоніс» отримано прибуток від продажу

товару на експорт і в повному обсязі виконано усі вимоги законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за відповідними ставками при придбанні товару та його реалізації за межі митної території України.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що зі змісту угод платника податку, дана операція є операцією з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і як наслідок, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та Наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 22.01.2014 р. № 80 працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Адоніс", за результатами якої податковим органом було складено Акт № 424/22-01/31736789 від 05.02.2014 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Адоніс" (код ЄДРПОУ 31736789) з питань правильності та правомірності відображення в податковому обліку операцій з продажу експортної продукції за період липень-серпень 2013 року та за відповідні періоди її придбання (далі - Акт перевірки).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002202201 від 28.02.2014 року, яким ПП "Адоніс" збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем на суму 23 739, 00 грн. і за штрафними санкціями у розмірі 11 869, 50 грн.

Згідно висновків зазначеного акту перевірки податковим органом встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПП "Адоніс" податку на додану вартість в загальній сумі 23 739, 00 грн., в т.ч. по періодах: березень 2013 р. - 9 997, 00 грн., липень 2013р. - 4702, 00 грн., грудень 2013 р. - 9 040, 00 грн.

ПП "Адоніс" зареєстроване 27.11.01р. і з цієї дати набуло статусу юридичної особи-суб'єкта господарювання. Видами діяльності підприємства є :

- неспеціалізована оптова торгівля (код згідно КВЕД - 46.90) - основний;

- діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код згідно КВЕД-46.19);

- оптова торгівля металами та металевими рудами (код згідно КВЕД - 46.72) та інші види діяльності.

В межах провадження статутної господарської діяльності ГШ "Адоніс" було укладено договори на придбання рейок з наступними підприємствами :

-ПП "МД-Колхіда" (договір поставки № 008/13 від 01.03.2013 р.);

-ТОВ "Фаворит Сталь" (договір поставки № 024/13 від 04.07.2013 р.);

-ТОВ "Торговий дім Дана-Дніпро" (договір поставки № 018/13 від 14.05.2013 р.);

-ПП "Довіра-Агро" (договір поставки № 014/13 від 25.03.2013 р.);

-ПАТ "Євраз-ДМЗ ім.Петровського" (договір № PV12-10 від 06.01.2010 р.);

-ТОВ "Гєніус" (договір поставки № 90713 від 09.07.2013 р.);

-ТОВ "Інтернафта" (договір поставки № 023/13 від 04.07.2013 р.);

-ПП "Полтаваавтотрейдсервіс" (договір поставки № 007/13 від 01.03.2013 р.);

-ТОВ "Відродження-Дніпро" (договір поставки № 100713 від 10.07.2013 р.);

-ПП "Інтервенто" (договір поставки № 026/13 від 12.07.2013 р.);

-ПП "Селтик" (договір поставки № 051/12 від 05.11.2012 р.);

-ТОВ "Укрспецтранс" (договір поставки № 026/13 від 04.07.2013 р.)

На виконання умов укладених договорів ПП "Адоніс" придбано рейки, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи. Розрахунок за придбаний товар проведено в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на користь постачальників товару.

Відомості щодо характеру та обсягу вчинених операцій відображені в первинних документах бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та норм Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. В акті перевірки податкового органу відсутні зауваження щодо оформлення первинних документів.

Придбані рейки в подальшому в процесі здійснення господарської діяльності ПП "Адоніс" були реалізовані на експорт відповідно до укладених контрактів з компанією EURO STEEL GRОUP s.r.o. (Чеська республіка, м. Прага) та ООО "Митар-Мет" (Білорусь, м.Вітебськ).Факт експорту товару підтверджений митними деклараціями, оформленими відповідно до законодавства та підтверджується змістом акту перевірки.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пп. "а" п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як визначено в п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на березень 2013р.), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз.2 п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 визначено, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здачу вантажу і взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Подорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не дозволяються. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, завірені підписом вантажоодержувача (при необхідності і печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Відсутність товарно-транспортних накладних за операціями з окремими контрагентами не свідчить про відсутність фактичної поставки товарів за цими операціями, оскільки перевезення товарів не завжди передбачає обов'язкове оформлення товарно-транспортних накладних.

Так, відповідно до чинного законодавства ТТН оформляються лише у випадку, якщо перевезення вантажів здійснюється автомобільним транспортом, - обов'язок оформлення ТТН встановлюється Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - "Правила № 363"), дія яких поширюється лише на автомобільний транспорт.

ТТН оформляються лише у тих випадках, коли для перевезення товару залучається перевізник, який надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Якщо ж товар перевозиться власним автомобільним транспортом продавця (вантажовідправника) чи власним транспортом покупця (вантажоодержувача), ТТН не оформляються.

Твердження відповідача щодо нереальності проведення господарських операцій між ПП "Адоніс" та його контрагентами за відповідний період спростовуються наступним.

Так, згідно договору оренди відкритого складського майданчика №01/09-2010 від 01.09.10р., укладеного з ТОВ "Елеваторагрокомплект", знаходиться у користуванні ПП "Адоніс" перебував відкритий складський майданчик в смт. Партизанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області. За даним договором підприємству також надаються завантажувально-розвантажувальні роботи, послуги по зважуванню товару, що зберігаються на відкритому складському майданчику.

Умови укладених ПП "Адоніс" господарських договорів на придбання рейок передбачали придбання товару безпосередньо на орендованому складському майданчику із забезпеченням доставки товару за рахунок та кошти продавця. При придбанні товару у ПАТ "Євраз-ДМЗ ім.Петровського транспортування товару до орендованого складського майданчика було здійснено ТОВ "Регада груп", що зафіксовано податковим органом в акті перевірки. Експортні контракти на продаж товару укладено за умов передачі товару (завантаження) на транспортний засіб покупця безпосередньо на складському майданчику в смт. Партизанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Так, матеріалами справи підтверджено, що суми податку на додану вартість, сплачені ПП "Адоніс" при придбанні товару у підприємств-постачальників, віднесені до складу податкового кредиту з дотримання приписів п. 198.1-198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Надання товарно-транспортної накладної за ф.№1-ТН умовами укладених договорів не передбачалося, ніяких грошових зобов'язань по сплаті коштів перевізнику у ПП "Адоніс" не було. Крім того, товарно-транспортна накладна є документом виключно на перевезення товару, а не на його поставку.

Факт передання товару (набуття платником права власності) підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, довіреностями, які були надані для перевірки.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Зміни майнового стану ПП "Адоніс" відображено у бухгалтерському та податковому обліку.

Згідно норм податкового законодавства наявність товарно-транспортної накладної

(ф.№1-ТН) не є обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану

вартість.

Відомості акту перевірки від 05.02.14р. №424/22-01/31736789 щодо збитковості експортних операцій є такими, що не відповідають чинному законодавству та документам податкового обліку підприємства, що підтверджується наступним.

Прибутковість господарської операції встановлюється відповідно до приписів Податкового кодексу України щодо нарахування та сплати податку на прибуток.

Як передбачено в пп. 139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

За результатами аналізу прибутковості господарських операцій з експорту рейок, придбаних у ПП "МД-Колхіда", ТОВ "Фаворит Сталь", ТОВ "Торговий дім Дана-Дніпро", ПП "Довіра-Агро", ПАТ "Євраз-ДМЗ ім.Петровського", ТОВ "Гєніус", ТОВ "Інтернафта", ПП "Полтаваавтотрейдсервіс", ТОВ "Відродження-Дніпро", ПП "Інтервенто", ПП "Селтик", ТОВ "Укрспецтранс" з дотриманням ст.139 Податкового кодексу України, слідує висновок, що загальна сума витрат на придбання товару у підприємств-постачальників є меншою від суми доходу, отриманого від продажу цього ж товару на експорт. За кожною експортною операцією ПП "Адоніс" отримано доход у вигляді торгової націнки, загальна діяльність підприємства є прибутковою, із суми отриманого прибутку сплачено податок на прибуток з дотриманням норм чинного законодавства. За таких обставин міркування акту перевірки від 05.02.14р. №424/22-01/31736789 про збитковий характер експортних операцій є такими, що не відповідають нормам законодавства та документам фінансово-господарської ПП "Адоніс".

Як передбачено в п. 194.1 ст.194 Податкового кодексу України, операції, зазначені у ст.185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в пп.а) п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, яка є основною (а саме, 20%). Дана норма є імперативною і її дотримання є обов'язковим для підприємця-продавня.

Саме тому постачальники товару - ПП "МД-Колхіда", ТОВ "Фаворит Сталь", ТОВ "Торговий дім Дана-Дніпро", ПП "Довіра-Агро", ПАТ "Євраз-ДМЗ ім.Петровського", ТОВ "Гєніус", ТОВ "Інтернафта", ПП "Полтаваавтотрейдсервіс", ТОВ "Відродження-Дніпро", ПП "Інтервенто", ПП "Селтик", ТОВ "Укрспецтранс" здійснювали нарахування податку на додану вартість за ставкою 20%, порушень нарахування податку в ході перевірки не виявлено. Оплата за придбаний товар здійснена ПП "Адоніс" в повному обсязі з урахуванням нарахованого податку на додану вартість за ставкою 20%.

Згідно пп. 195.1.1 п. 195.1 ст.195 Податкового кодексу України для операцій з вивезення товарів за межі митної території України передбачається нульова ставка оподаткування податком на додану вартість. Дана ставка оподаткування була застосована ПП "Адоніс" при здійсненні експортних операцій.

Наведене свідчить, що ПП "Адоніс" отримано прибуток від продажу товару на експорт і в повному обсязі виконано усі вимоги законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за відповідними ставками при придбанні товару та його реалізації за межі митної території України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Адоніс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: Ю.В. Дурасова