Постанова

від 15.05.2014 по справі 872/10102/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2014 рокусправа № 2а/0470/10988/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 23 листопада 2012 року

у справі № 2а/0470/10988/12

за позовом Дніпропетровського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів,

вул. Чкалова, 11, м. Дніпропетровськ, 49101;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІККОН»,

пр. К. Маркса, буд.7, оф. 13, м. Дніпропетровськ, 49000;

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив: Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІККОН» про стягнення 4.318,18 грн. адміністративно-господарських санкцій та 7,74 грн. пені.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Чабаненко С.В.) своєю постановою від 23.11.2012р. у позові відмовив.

Постанова суду мотивована відсутністю вини в діях Відповідача. Товариством було вжито всіх необхідних та достатніх заходів для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Позивач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII, вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів санкції. При цьому, сплата зазначених санкцій не ставиться в залежність від того, чи вживав роботодавець необхідних, передбачених законодавством заходів, щодо працевлаштування інвалідів.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: За даними «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік» (форма 10-ПІ річна) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІККОН»

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 11 осіб;

- кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу - 1 особа;

фактично на підприємстві працевлаштовані 0 інвалідів;

середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2011 році - 8.636,00 грн.

Стягнення 4.318,18 грн. санкцій за нестворене в 2011 році робоче місце для інваліда, та 7,74 грн. пені, розрахованої на 26.04.2012р., було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, стаття 19 цього Закону, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Дійсно, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

В силу статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Водночас, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Такого матеріалами справи не доводиться.

Відповідач у 2011 році подав до центру зайнятості звіт про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН лише один раз у квітні 2011 року.

Отже, висновок суду першої інстанції про вжиття роботодавцем необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення матеріалами справи не доводиться.

Відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Отже, вимоги про стягнення 4.318,18 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені в 2011 році робочі місця для інвалідів слід визнати обґрунтованими.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2012р. у справі № 2а/0470/10988/12 скасувати та прийняти нову постанову суду.

Позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІККОН», проспект Карла Маркса, будинок 7, офіс 13, місто Дніпропетровськ, 49000 (МФО 305299, р/р 26001050205341, банк КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 34513619) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вулиця Чкалова, 11, місто Дніпропетровськ, 49101 (отримувач Жовтневий район міста Дніпропетровська, банк отримувача: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, р/р 31218230700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 25005978) 4.318,18 грн. (чотири тисячі триста вісімнадцять грн. 18 коп.) адміністративно-господарських санкцій та 7,74 (сім грн. 74 коп.) пені.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна