Ухвала

від 02.10.2014 по справі 872/17414/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 рокусправа № 808/6506/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі №808/6506/13-а за позовом відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ВАТ «Запоріжсталь») 24 липня 2013 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального Головного управління Міндоходів, згідно якого, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 року №0000013020, №0000023020, №0000033020, №0000043020.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нереальності проведених позивачем з контрагентами господарських операцій та юридичної дефектності первинних документів позивача, викладені у акті №5/30-00/00191230 від 01 липня 2013 року (далі - акт перевірки), на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.07.2013 року №0000013020, №0000023020, №0000033020, №0000043020.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального товарного характеру, оскільки будь яких документів на підтвердження транспортування товару, сертифікатів або паспортів якості на товари до перевірки не надано. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у постачальників позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах із платниками податків: ПП "Рассвет Агро" (код ЄДРПОУ 36605161) за період з 01.09.2009 по 31.01.2013, ТОВ "Облік" (код ЄДРПОУ 22141882) за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, ТОВ "ТД "Владар-Харків" (код ЄДРПОУ 32947554) за період з 01.09.2011 по 30.11.2011, ПП "НВФ "Валена" (код ЄДРПОУ 30241825) за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) за період з 01.02.2012 по 31.08.2012, ТОВ "Дизельтранссервіс" (код ЄДРПОУ 35862353) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, ТОВ "Укрінспецмаш 2004" (код ЄДРПОУ 33123084) за період з 01.02.2012 по 30.06.2012, ТОВ "Інтертрейдінг Корпорейшн" (код ЄДРПОУ 31573172 за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, ТОВ "ІТК "Сервіс" (код ЄДРПОУ 37088185) за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, ПП "Транспромліс ДД" (код ЄДРПОУ 36320996) за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, ТОВ "ВС Інвест" (код ЄДРПОУ 35122737) за період з 01.10.2012 по 31.10.2012, ТОВ "Діапринт" (код ЄДРПОУ 32282334) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, МПП "Техноком" (код ЄДРПОУ 23573916) за період з 01.11.2010 по 30.11.2010, ТОВ "Технодок" (код ЄДРПОУ 30357397) за період з 01.04.2012 по 30.04.2012.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №5/30-00/00191230 від 1 липня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого ВАТ "Запоріжсталь" занижено податок на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 у сумі 1 167 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України в результаті чого ВАТ "Запоріжсталь" завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 у сумі 409 514 грн.;

- п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4. пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 14.1.18, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1-200.4, ст.200 Податкового кодексу України, п. 8 "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05 №244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мінюсті України 18.07.05 №770/11050, п. 5.7 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 у редакції наказу від 15.06.05 №213, зареєстрованого в Мінюсті України №702/10982, п. 10.1 "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 за №1402/18697, в результаті чого ВАТ "Запоріжсталь" завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.11.2010 по 31.12.2012 на загальну суму 181 324 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.10.2011р. по 31.01.2013р. на суму 181 324 грн.

Згідно вказаного акта відповідач дійшов висновку, щодо наявності факту здійснення позивачем господарських операцій які є безтоварними, оскільки контрагенти позивача фактично не здійснювали господарську діяльність, таким чином вказані операції не можуть призводити до зміни показників податкового обліку та формування валових витрат. Операції з придбання та реалізації товару не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети).

На підставі акта перевірки відповідачем 11.07.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000013020 якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1167,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 291,75 грн. (а.с. 100);

№0000023020, якими позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 409 514,00 грн. (а.с. 102);

№0000033020, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 181324,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 90428,75 грн. (а.с. 104);

№0000043020 якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181324,00 грн (а.с. 106).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.04.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закон № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів (робіт,послуг) або в разі якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, предметом доказування у цьому спорі є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності придбавав у ПП "Рассвет Агро", ТОВ "Облік", ТОВ "ТД "Владар-Харків", ПП "НВФ "Валена", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Дизельтранссервіс", ТОВ "Укрінспецмаш 2004", ТОВ "Інтертрейдінг Корпорейшн", ТОВ "ІТК "Сервіс", ПП "Транспромліс ДД", ТОВ "ВС Інвест", ТОВ "Діапринт", МПП "Техноком", ТОВ "Технодок" товари та послуги.

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів які підтверджують зазначені обставини щодо правовідносин з:

- ФОП ОСОБА_1, це угода №36/2011827 від 13.02.2012, №36/2063907 від 14.08.2012, №36/2064989 від 16.08.2012 щодо виконання поточного ремонту автотранспортних засобів, які належать ВАТ "Запоріжсталь", а саме: автобуса VOLVO B12 державний №10102 НР, автомобіля Сітроен С-25 державний №78-11 ЗПА, автомобілів Сітроен С-25 державний №78-10 ЗПА, державний №028-14 НР, акти виконаних робіт; податкові накладні, платіжні доручення;

- ПП "НВФ "Валена", це укладений у спрощений спосіб договір на поточний ремонт фільтраційної установки басейну спортивного комплексу ВАТ "Запоріжсталь", акт здачі-прийняття №ОУ-000130 від 03.12.2012, податкова накладна №1 від 03.12.2012, платіжне доручення;

- ТОВ "ВС Інвест", це договір поставки №20/2012/1023 від 30.05.2012 тонера та комплектуючих для комп'ютерної техніки, видаткові і податкові накладні, прибуткові ордери, вимоги (заявки) на відпуск матеріалів в виробництво зі складу, записи у книзі ввозу-вивозу матеріальних цінностей ВАТ "Запоріжсталь"; платіжні доручення;

- ТОВ "Технодок", це договір поставки №20/2012/396 від 14.02.2012 масловлагоотделителя МВО-100, видаткові і податкові накладні, прибуткові ордери, акти на використані при ремонті матеріали, записи у книзі ввозу-вивозу матеріальних цінностей ВАТ "Запоріжсталь", платіжні доручення;

- ПП "Транспромліс ДД", це договір поставки №20/2011/1753 від 05.09.2011 шпал та бруса дерев'яного, видаткові та податкові накладні, прибуткові ордера, акти на використані при ремонті матеріали, вимоги (заявка) на відпуск матеріалів в виробництво зі складу, записи у книзі ввозу-вивозу матеріальних цінностей ВАТ "Запоріжсталь", платіжні доручення;

- МПП "Техноком", це укладений у спрощений спосіб договір поставки авто дисків, видаткова та податкова накладні; платіжні доручення.

- ТОВ "Облик", це договір поставки №20/2012/742 від 04.04.2012 картриджів для очистки води, видаткові і податкові накладні, прибуткові ордери, акти на використані при ремонті матеріали, вимоги (заявки) на відпуск матеріалів в виробництво зі складу, записи у книзі ввозу-вивозу матеріальних цінностей ВАТ "Запоріжсталь", платіжні доручення;

- ТОВ "Діапринт", це договір поставки №20/2011/1596 від 10.08.2011 дисків діаграмних та стрічки діаграмної, видаткові і податкові накладні, прибуткові ордери, вимоги (заявки) на відпуск матеріалів в виробництво зі складу, записи у книзі ввозу-вивозу матеріальних цінностей ВАТ "Запоріжсталь", платіжні доручення;

- ТОВ "ТД "Владар-Харків", це договір поставки № 20/2011/1526 від 03.08.2011 року акумуляторних батарей свинцево-кислотних стартерних 32ТН-450 У2 (залита заряджена), видаткові і податкові накладні, прибуткові ордери, акти на використані при ремонті матеріали, вимоги (заявки) на відпуск матеріалів в виробництво зі складу, записи у книзі ввозу-вивозу матеріальних цінностей ВАТ "Запоріжсталь", платіжні доручення;

- ТОВ "Укрінспецмаш 2004", це договір постачання №20/2012/165 від 18.01.2012 металевих пластин, видаткові і податкові накладні, прибуткові ордери, вимоги (заявки) на відпуск матеріалів в виробництво зі складу, записи у книзі ввозу-вивозу матеріальних цінностей ВАТ "Запоріжсталь", платіжні доручення.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців контрагенти позивача є належним чином зареєстрованими, мають діюче свідоцтво платника ПДВ.

Отже судом першої інстанції вірно встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару (надання послуг), оприбуткування отриманого покупцем товару/послуг, оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Щодо доводів податкового органу викладених в апеляційній скарзі про наявність певних порушень в діяльності контрагента позивача, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Щодо доводів податкового органу відносно відсутності у позивача ТТН та інших доказів на переміщення придбаного товару.

В цьому випадку, суд виходить з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Крім того, з огляду на доводи податкового органу про відсутність у позивача сертифікатов якості, суд апеляційної інстанції виходить з того, що сертифікат якості не містить таких ознак, які пред'являються до первинних документів, тому вказаний документ не може підтверджувати здійснення господарської операції, а відтак і його відсутність на час перевірки не може вказувати на нереальність господарських взаємовідносин між сторонами.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі №808/6506/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 6 жовтня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко