Рішення

від 05.02.2007 по справі 20-5/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"05" лютого 2007 р. справа № 20-5/395

За позовом: Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь,  вул. Павліченко, 2)

до Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3” (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

Про стягнення  заборгованості в сумі 88834,89 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач: Мітріцан Т.В., довіреність № 02-юр від 02.01.2007;

Відповідач: Сероштан Н.М., довіреність № 17 від 05.01.2007.

Суть спору:

Позивач, Комунальне підприємство “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3”, про стягнення заборгованості за договорами № 213 від 13.01.1998, № 213 від 20.06.2002 про постачання  теплової енергії в розмірі 88834,89 грн., з яких: 69045,41 грн. –основний борг,  1309,84 грн. –пеня, 4371,54 грн. –3% річних, 14108,10 грн. –збитки від інфляції.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  отриманої енергії.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково в межах строку позовної давності в розмірі 66785,00 грн., з яких: 51416,27 грн. –основний борг, 3072,77 грн. –3% річних, 12295,96 грн. –збитки від інфляції.

Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.1998 та 20.06.2002 між позивачем  та  відповідачем були  укладені договори про постачання  теплової енергії № № 213, 213 відповідно.

          Відповідно до вимог договорів позивач взяв на себе зобов'язання по постачанню тепловою енергією відповідача у необхідних розмірах, а відповідач в свою чергу зобов'язався оплачувати отриману енергію по встановленим тарифам та в строки, передбачені договорами.

Згідно з п. 4.1 договору № 213 від 13.01.1998 відповідач зобов'язаний здійснювати оплату не пізніш 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок вважається доставленим якщо споживач на протязі 10 днів після настання строку платежу, не заявить про те, що він не отримав рахунку.

Відповідно до п. 6.3 договору № 213 від 20.06.2002 відповідач зобов'язаний здійснювати оплату на протязі 10 днів після отримання рахунку. Рахунок вважається доставленим на адресу відповідача у випадку якщо останній на протязі розрахункового місяцю не заявить про неотримання рахунку.

Зобов'язання з постачання енергії позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але оплата за отриману енергію відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість   перед позивачем   склала 69045,41 грн. за період з березня 2001 року по вересень 2006 року.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 69045,41 грн. за період березня 2001 року по вересень 2006 року, але строк позовної давності частково сплинув, тому суд вважає задовольнити вимоги позивача за період з 01.12.2003 по 30.09.2006 в розмірі 51416,27 грн. Крім того, сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків на цю суму (а.с. 139-140).

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням  пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Відповідно до п. 7.2.3 договору від 20.06.2002 у випадку несвоєчасної сплати за продукцію Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день просрочки.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Право вимоги стягнення суми пені виникло у позивача у грудні 2003 року, а позов пред'явлено лише 08.12.2006.

Таким чином, вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають у зв'язку із закінченням строку позовної давності.  

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням 3% річних та  збитків від інфляції.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

У зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню  сума 3% річних в розмірі 3072,77 грн., та  збитків від інфляції в розмірі 12295,96 грн. за період з 01.12.2003 по 30.09.2006.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 66785,00 грн., з яких: 51416,27 грн. –основний борг, 3072,77 грн. –3% річних, 12295,96 грн. –збитки від інфляції.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає  на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 667,85 грн.  і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 88,71 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3” (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5,  код  ЄДРПОУ 20670576, п/р 2600331492  в СФ УСБ, МФО 324195) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь,  вул. Павліченко, 2, код  ЄДРПОУ 03358357, п/р 26030945206831 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195) заборгованість в сумі  66785,00 грн., з яких: 51416,27 грн. –основний борг, 3072,77 грн. –3% річних, 12295,96 грн. –збитки від інфляції,  витрати по сплаті державного мита в сумі 667,85 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 88,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В інший частині позовних вимог  КП “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради відмовити.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

07.02.2007

Розсилка:

1.          КП “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь,  вул. Павліченко, 2)

2.          КП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3” (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

3.          Справа

4.          наряд