Постанова

від 07.10.2014 по справі 915/1228/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 915/1228/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокуратуриКлюге Л.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачів третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постановувід 16.01.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 915/1228/13 господарського суду Миколаївської області за позовомМиколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до - Березанської районної державної адміністрації; - Виробничого кооперативу "Прибрежний мерідіан" третя особаДержавне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство" провизнання незаконними розпоряджень райдержадміністрації, визнання недійсними договорів, державного акта на право власності на землю та повернення земельноїділянки

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 р. Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Березанської районної державної адміністрації та ВК "Прибрежний мерідіан" про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1325 від 15.11.2007 р.;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,995 га строком на 49 років, укладеного 16.11.2007 р. між Березанською райдержадміністрацією та виробничим кооперативом "Прибрежний мерідіан";

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 74 від 26.01.2009 р.;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,995 га розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 24, укладеного 26.01.2009 р. між Березанською райдержадміністрацією та ВК "Прибрежний мерідіан";

- визнання недійсним державного акта серії ЯЗ № 140836 на право власності ВК "Прибрежний мерідіан" на земельну ділянку площею 0,995 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 24;

- повернення земельної ділянки площею 0,995 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 24 (кадастровий номер: 4820983900:09:000:0357), грошовою оцінкою 141 489 грн. до державної власності - у постійне користування ДП "Очаківське ЛМГ".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до проекту землеустрою спірна земельна ділянка надавалась із земель лісогосподарського призначення та розташована на відстані приблизно 20 метрів від урізу води - Березанського лиману в межах його прибережної захисної смуги, проте, приймаючи 15.11.2007 р. розпорядження № 1325 про затвердження проекту землеустрою та надання ВК "Прибрежний мерідіан" в оренду на 49 років земельної ділянки за рахунок земель ДП "Очаківське ЛМГ" для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за межами населеного пункту, райдержадміністрацією в порушення статті 149 Земельного кодексу України та статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", затверджено проект землеустрою за відсутності проведеної державної експертизи землевпорядної документації з перевищенням повноважень, у зв'язку з чим вказане розпорядження № 1325 від 15.11.2007 р. є незаконним та підлягає скасуванню, як й підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215, 236 Цивільного кодексу України укладений на виконання цього розпорядження договір оренди землі від 16.11.2007 р.

Прокурор зазначає, що в подальшому, 26.01.2009 р. Березанською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 74 про продаж ВК "Прибрежний мерідіан" земельної ділянки для комерційного використання під розміщення туристичного готелю, що знаходиться у користуванні кооперативу згідно договору оренди землі, проте, вказане розпорядження прийнято із суттєвим порушенням вимог діючого на момент його прийняття законодавства, зокрема, положень статті 90 та Глави 18 Водного кодексу України, статті 59 Земельного кодексу України щодо можливості надання земель водного фонду у власність, що свідчить про незаконність прийнятого розпорядження та наявність підстав для його скасування, як й наявність підстав для визнання недійсним укладеного на його підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки та виданого державного акта на право власності на землю.

При цьому, прокурор у позовній заяві просив визнати поважними причини пропуску позовної давності.

Миколаївська обласна держадміністрація у поясненнях на позовну заяву просила задовольнити вимоги прокурора, оскільки земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, райдержадміністрація не уповноважена на розпорядження такими землями, а спірні розпорядження видані з перевищенням встановлених законом повноважень.

Крім того, позивач посилаючись на статті 116 та 149 Земельного кодексу України, вказував, що спірна земельна ділянка Березанською райдержадміністрацією не була вилучена із земель ДП "Очаківське лісомисливське господарство" і згідно даних лісовпорядкування рахується за цим підприємством, при цьому, згоди на вилучення земельної ділянки державне підприємство не надавало.

ВК "Прибрежний мерідіан" у відзиві на позовну заяву просило застосувати позовну давність до вимог позивача про визнання незаконними розпоряджень райдержадміністрації № 1325 від 15.11.2007 р. та № 74 від 26.01.2009 р., вимог про визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки від 16.11.2007 р. та купівлі - продажу земельної ділянки від 26.01.2009 р., а також вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на землю, відмовити у задоволенні позову повністю, вказуючи на те, що про оскаржувані розпорядження прокурору та Миколаївській облдержадміністрації було відомо з моменту їх прийняття, оскільки прокуратурою неодноразово витребовувались розпорядження райдержадміністрації, а обласній держадміністрації копії розпоряджень надсилались, як вищестоящому органу.

Відповідач вказував про безпідставність посилань прокурора на розташування спірної земельної ділянки на відстані приблизно 20 метрів від урізу воду, а відтак перебування цієї земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та неможливості передання такої земельної ділянки у власність, оскільки відповідно до статей 4, 88 Водного кодексу України та частини 3 статті 60 Земельного кодексу України розмір та межі прибережної захисної смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, проте, наскільки відомо відповідачу, будь - які проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки відповідними органами не розроблялось та не затверджувалось.

ВК "Прибрежний мерідіан" також вважав помилковими посилання прокурора на перевищення райдержадміністацією своїх повноважень щодо вилучення земель державної власності, оскільки на земельній ділянці, переданій відповідачу в оренду, а в подальшому у власність планується будівництво туристичного готелю для відвідування усіма жителями територіальної громади району з метою відпочинку і оздоровлення, тобто цільове призначення земельної ділянки відповідає положенням статей 122, 149 Земельного кодексу України. Крім того, відповідач зазначав, що навіть у випадку визнання протиправними розпоряджень Березанської райдержадміністрації, право власності підприємства на земельну ділянку не може бути припинено, а державний акт на право власності на землю не може бути визнаний недійсним , оскільки статтею 140 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави для припинення права власності на землю, як скасування рішення органу, на підставі якого такий акт було видано.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.08.2013 р. залучено до участі у справ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП "Очаківське лісомисливське господарство".

У поясненнях на позовну заяву ДП "Очаківське лісомисливське господарство" вказувало на те, що позов прокурора може бути задоволений, але при умові дослідження всіх обставин справи, а саме: факту вилучення земельної ділянки; дотримання порядку, за яким земельна ділянка надавалась в оренду; наявності на земельній ділянці нерухомого майна, що є власністю ВК "Прибрежний мерідіан"; наявності визначення меж і розмірів прибережної захисної смуги за проектом землеустрою в місці розташування земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013 р. (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 1325 від 15.11.2007 р. та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,995 га строком на 49 років, укладений 16.11.2007 між Березанською райдержадміністрацією та виробничим кооперативом "Прибрежний мерідіан".

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Мотивуючи рішення в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції, посилаючись на приписи статей 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та частину 6 статті 123 Земельного кодексу України, дійшов висновку, що в порушення зазначених вимог законодавства, діючого на час прийняття оскаржуваного розпорядження Березанською райдержадміністрацією № 1325 від 15.11.2007 р. було затверджено проект землеустрою за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, у зв'язку з чим, враховуючи, що розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1325 було прийнято із порушенням вимог діючого законодавства, укладений 16.11.2007 р. на його підставі договір оренди земельної ділянки також підлягає визнанню недійсним.

При цьому, судом першої інстанції не були взяті до уваги посилання прокурора та позивача на перевищення райдержадміністрацією своїх повноважень, вказавши на відсутність рішення відповідного органу про віднесення спірної земельної ділянки до лісового призначення, а відтак і недоведеність прокурором та позивачем фактичну зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

Разом з цим, судом першої інстанції було встановлено, що з наданих суду доказів вбачається, що а ні прокурору, а ні позивачу не було відомо про прийняття оспорюваних розпоряджень та договорів до моменту проведення прокурором перевірки в 2013 року, що об'єктивно унеможливило звернення за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 74 від 26.01.2009 р. про продаж земельної ділянки та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 26.01.2009 р. між Березанською райдержадміністрацією та ВК "Прибрежний мерідіан", суд першої інстанції зазначив, що прокурором не надано належних доказів (проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки тощо), які саме підтверджують та містять інформацію стосовно обставин, що входять до предмету доказування з даних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про повернення земельної ділянки у постійне користування ДП "Очаківське ЛМГ" суд дійшов висновку, що по-перше, прокурором не доведено наявність спору між учасниками відповідних подій, а по-друге, висування позовних вимог на користь третьої особи без самостійних вимог діючим процесуальним законодавством не передбачено.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора Миколаївської області Одеський апеляційний господарський суд (судді: Поліщук Л.В., Таран С.В., Туренко В.Б.), переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 16.01.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013 р. у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення вимог прокурора, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 21, 60, 84, 149 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України та статей 4, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор наголошує у касаційній скарзі на тому, що застосувавши до спірних правовідносин частину 2 статті 60 Земельного кодексу України та статтю 88 Водного кодексу України в редакції, чинній у 2013 році на час розгляду справи, суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування розпорядження райдержадміністрації № 74 від 26.01.2009 р. про продаж землі та визнання недійсним договору купівлі - продажу землі від 26.01.2009 р., залишили поза увагою, що вимога про встановлення меж прибережної захисної смуги за окремим проектом була законодавчо встановлена 02.12.2010 р., тобто після виникнення спірних правовідносин, і достатнім підтвердженням перебування земельної ділянки в межах цієї смуги були матеріали проекту землеустрою щодо відведення ВК "Прибрежний мерідіан" спірної земельної ділянки в оренду та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності, копії яких прокурором були надані до суду, проте, не досліджені.

Тобто, прокурор зауважує, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги на місцевості не може трактуватися як відсутність прибережної захисної смуги водного об'єкту взагалі, оскільки розміри та межі прибережної захисної смуги визначено законом, отже висновки судів зроблені в порушення статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім того, прокурор у касаційній скарзі посилається на залишення поза увагою судів здійснення Березанською райдержадміністрацією розпорядження земельною ділянкою з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до частини 6 статті 149 Земельного кодексу України саме облдержадміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами 5 та 9 цієї статті, а до повноважень райдержадміністрації відноситься вилучення земельних ділянок, зокрема, для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства та будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2014 р. постанову одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. у даній справі залишено без змін, з посиланням на те, що в силу приписів статті 60 Земельного кодексу України розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації, у зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій встановивши відсутність проекту землеустрою щодо встановлення розмірів та меж прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки дійшли правомірного висновку в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду України від 09.09.2014 р. заява Заступника Генерального прокурора задоволена частково, постанова Вищого господарського суду України від 07.04.2014 р. скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2014 р. касаційна скарга Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. після скасування постанови Вищого господарського суду від 07.04.2014 р. Верховним Судом України прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, спірна земельна ділянка площею 0,995 га, розташована в зоні відпочинку "Рибаківка", квартал п'ятий, 24 (кадастровий номер: 4820983900:09:000:0357), станом на вересень 2007 року перебувала у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ".

15.11.2007 р. Березанською райдержадміністрацією було прийнято розпорядження № 1325 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ВК "Прибрежний мерідіан" земельної ділянки загальною площею 0,995 га відкритих заболочених земель із земель ДП "Очаківське ЛМГ" в оренду строком на 49 років для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надано зазначену земельну ділянку ВК "Прибрежний мерідіан" в оренду.

На підставі зазначеного розпорядження 16.11.2007 р. між Березанською Райдержадміністрацією та ВК "Прибрежний мерідіан" укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 49 років для комерційного використання під розміщення туристичного готелю.

26.01.2009 р. Березанською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 74 про продаж ВК "Прибрежний мерідіан" спірної земельної ділянки для комерційного використання під розміщення туристичного готелю.

На підставі вказаного розпорядження 26.01.2009 р. між Березанською райдержадміністрацією (продавець) та ВК "Прибрежний мерідіан" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким продавець продав, а покупець купив зазначену земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно - будинок, що належить покупцеві на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 18.08.2008 р. у справі № 17/499/08, з цільовим призначенням - для комерційного використання під розміщення та обслуговування туристичного готелю.

13.02.2009 р. ВК "Прибрежний мерідіан" відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області було видано державний акт серії ЯЗ № 140836 на право власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до статті 4 Водного кодексу України та частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 Земельного кодексу України).

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 Водного кодексу України, статті 60, 62 Земельного кодексу України).

З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 84 Земельного кодексу України заборонено передавати їх у приватну власність.

Таким чином, наведені приписи зазначених норм закону свідчать про те, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню.

Ширина прибережних захисних смуг визначена частиною 5 статті 88 Водного кодексу України та має становити уздовж морів та навколо морських заток і лиманів не менше двох кілометрів від урізу води.

Частиною 3 статті 60 Земельного кодексу України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно зі статтями 1, 20 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів із використання та охорони земель.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Верховний Суд України у постанові від 09.09.2014 р., скасовуючи постанову суду касаційної інстанції у даній справі, дійшов висновку, що аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній двохкілометровій зоні від урізу води.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 02.09.2014 р. у справах № 905/6025/13, № 915/1223/13, постановах від 09.09.2014 р. № 915/1224/13, № 915/1220/13, № 915/1226/13 та від 21.05.2014 р. у справі № 6-16цс14.

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, з огляду на приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2014 р. у даній справі, суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності у матеріалах справи доказів, які б підтверджували, що на дату прийняття райдержадміністрацією оскаржуваного розпорядження були визначені розмір та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 74 від 26.01.2009 р. та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,995 га розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 24, укладеного 26.01.2009 р. між Березанською райдержадміністрацією та ВК "Прибрежний мерідіан", без дослідження всіх доказів у справі в їх сукупності та надання оцінки всім доводам сторін.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, згідно акта технічного обстеження ділянок лісового фонду ДП "Очаківське лісомисливське господарство", потрібних для надання у тимчасове користування для інших видів використання, складеного за участі ВК "Прибрежний мерідіан", обстежена земельна ділянка площею 0,99 га, під рекреаційне використання під кемпінг, розміщена в межах забороненої експлуатації водоохоронної зони - Чорного моря (том 1 а.с. 34 зворотній бік -35).

18.09.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області складено акт № 18 обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в межах території Рибаківської сільської ради, Березанського району в зоні відпочинку "Рибаківка", з якого вбачається, що земельна ділянка загальною площею 9,93 га розташована на узбережжі Березанського лиману на відстані 30-40 метрів від урізу води (том 1 а.с. 123).

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції спір, у відповідності до визначених позивачем правових підстав для звернення до суду з позовом, на підставі дослідження всіх доказів у справі та надання оцінки всім доводам сторін та документам, виходячи з норм законодавства, розглянутий не був.

Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Миколаївської районної, міської Ради трудящих 15.11.1964 року Миколаївському лісгоспу було відведено у постійне користування 307,40 га із земель с.г.артілі ім. Ілліча та 44,2 га із земель радгоспу "Примор'я", згідно державних актів на право постійного користування землею (т. 1 а.с. 64-67).

У поясненнях на позовну заяву ДП "Очаківське лісомисливське господарство", зокрема, вказувало, що спірна земельна ділянка на час прийняття райдержадміністрацією розпорядження перебувала у постійному користуванні лісомисливського господарства та належала державі, а відомості про вилучення земельної ділянки відсутні.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент продажу земельної ділянки - 26.01.2009 р.) встановлений порядок вилучення земельних ділянок та передбачено, зокрема, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Вказаною нормою також передбачено, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті (частина 5 вказаної норми).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті (частина 6 статті 149 Земельного кодексу України).

Проте, вказані приписи законодавства та доводи сторін стосовно перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні третьої особи - ДП "Очаківське лісомисливське господарство", а відтак і дотримання вимог земельного законодавства при передачі спірної земельної ділянки у власність ВК Прибрежний мерідіан" судами також не взяті до уваги.

Оскільки в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 74 від 26.01.2009 р., визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,995 га розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 24, укладеного 26.01.2009 р. між Березанською райдержадміністрацією та ВК "Прибрежний мерідіан", визнання недійсним державного акта на право власності відповідача на земельну ділянку та повернення землі, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013 р. у справі № 915/1228/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 74 від 26.01.2009 р.; про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.2009 р. укладеного між Березанською райдержадміністрацією та ВК "Прибрежний мерідіан"; про визнання недійсним державного акта серії ЯЗ № 140836 на право власності ВК "Прибрежний мерідіан" на земельну ділянку; про повернення земельної ділянки площею 0,995 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 24 до державної власності у постійне користування ДП "Очаківське ЛМГ", і в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач