Постанова

від 16.09.2014 по справі 6/159 (2а-11708/08)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2014 р. м. Київ К/800/50358/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року

у справі № 6/159

за позовом ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення та податкових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3; позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі - ДПІ у Деснянському районі м. Києва; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002711705/0 від 12 липня 2007 року, першої податкової вимоги № 1/1 від 03 березня 2008 року та другої податкової вимоги № 2/45 від 12 серпня 2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року, в адміністративному позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з довідкою Орендного підприємства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» № 303 від 26 березня 2007 року сума первинного паю позивача станом на 31 грудня 1993 року становила 750 567,00 крб. (7,51 грн.) та була сформована за рахунок: внеску власних коштів - 15 000,00 крб. (0,15 грн.); приватизаційного майнового сертифіката власника паю - 30 000,00 крб. (0,30 грн.); розподілу вартості майна, придбаного на умовах оренди, - 110 952,00 крб. (1,11 грн.); розподілу прибутку, направленого на викуп заводу при приватизації, - 594 615,00 крб. (5,95 грн.).

На момент відчуження майнових прав, з урахуванням внеску власних коштів (400,00 грн.), внеску з дивідендів (1 039,53 грн.), розподілу прибутку (98 336,12 грн.) та індексації основних засобів (32 764,73 грн.), персональний пай ОСОБА_3 становив 132 547,89 грн.

Відповідно до договорів купівлі-продажу майнових прав у вигляді персонального паю співвласника ОП «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» № 180/06 від 07 червня 2006 року та № 676/06 від 23 червня 2006 року, декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2006 року або за інший період звітного року, позивач отримав дохід від продажу цінних паперів (паю) в розмірі 662 739,45 грн.

Вказане стало підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0002711705/0 від 12 липня 2007 року про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 76 998,32 грн., внаслідок несплати якої відповідачем скеровано на адресу позивача першу податкову вимогу № 1/1 від 03 березня 2008 року та другу податкову вимогу № 2/45 від 12 серпня 2008 року.

При цьому, приймаючи названий акт індивідуальної дії, податковий орган зазначив, що новий розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, проводиться у такому порядку: визначена за результатами перевірки сума загального оподатковуваного доходу, з якого слід сплатити податок з доходів фізичних осіб, складає 635 896,00 грн. (662 739,45 грн. - 26 443,30 грн. - 400,15 грн.), сума податку з доходів фізичних осіб, яку слід сплатити до бюджету, - 76 998,32 грн. ((635 896,00 грн. * 13 %) - 313,48 грн.)), у тому числі самостійно визначена платником 5 354,68 грн.

Відмовляючи в адміністративному позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при розрахунку податку з доходів фізичних осіб податковий орган до загального оподатковуваного доходу платника правомірно включив суми, отримані ним внаслідок відчуження майнового паю (майнових прав), одержаного у власність у процесі приватизації. Оскільки майновий пай ОСОБА_3 сформовано за рахунок різних джерел, пільга, передбачена підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV), на думку судових інстанцій, має застосовуватись лише до доходу від продажу майнового паю в частині його формування виключно в обмін на приватизаційні майнові сертифікати під час приватизації.

Однак, колегія суддів не може визнати вказані доводи обґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 889-IV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

За змістом підпункту «б» підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів, у випадку, визначеному підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV у випадках, визначених підпунктами «а» і «б» цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що від оподаткування звільняється лише дохід від продажу інвестиційних активів, які припадають на частку в статутному фонді емітента, яка сформована за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів. При цьому вартісне збільшення інвестиційного активу (пакета акцій чи майнового паю) платника податку в майбутньому в результаті юридичних фактів, які не змінюють пропорцію його персонального паю в статутному фонді (загальній вартості майнового паю) емітента, не має впливати на співвідношення пільгової частки такого платника, дохід від продажу якої не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, та частки, дохід від продажу якої включається до оподатковуваного доходу з його зменшенням на вартість витрат на придбання такої частки.

Не можна визнати обґрунтованим неврахування пропорційного збільшення вартості часток внаслідок індексації основних засобів, проведення якої передбачено, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 34 «Про проведення індексації основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1995 році» та від 16 травня 1996 року № 523 «Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996 - 1997 роках», а з 01 липня 1997 року - підпунктом 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за змістом якого платникам податків усіх форм власності надано право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів. Частка доходу, яка не включається до оподатковуваного доходу від продажу паю, складається, зокрема, з вартості приватизаційних майнових сертифікатів, збільшеної за рахунок індексації.

Аналогічно - збільшення статутного фонду емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшує вартість частки окремого платника. При цьому відбувається пропорційне збільшення обох часток - як тієї, дохід від продажу якої не входить до складу оподатковуваного доходу, так і тієї, вартість придбання якої є витратами платника та на суму яких має зменшуватись оподатковуваний дохід.

Таким чином, оскільки податковий орган при обчисленні суми податку з доходів фізичних осіб не врахував збільшення вартості всього паю, в тому числі і частки паю, що не включається до складу оподаткованого доходу, а в основу розрахунку включив лише суму вартості приватизаційного сертифіката (0,30 грн.) та внеску власних коштів (0,30 грн.), а також враховуючи те, що розрахунок здійснено виходячи з вартості вказаних складових на момент приватизації, а не з їх пропорції до загальної суми паю на момент приватизації та на момент продажу, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що податковий орган неправильно застосував передбачену підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV пільгу при обчисленні суми податку з доходів фізичних осіб, що, відповідно, обумовлює протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0002711705/0 від 12 липня 2007 року, а також сформованих ним першої податкової вимоги № 1/1 від 03 березня 2008 року та другої податкової вимоги № 2/45 від 12 серпня 2008 року.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002711705/0 від 12 липня 2007 року, першу податкову вимогу № 1/1 від 03 березня 2008 року та другу податкову вимогу № 2/45 від 12 серпня 2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати із сплати судового збору в розмірі 40,80 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Федоров М.О.