Рішення

від 09.01.2007 по справі 52/364-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

52/364-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2007 р.                                                            Справа № 52/364-06

вх. № 12694/4-52

Суддя господарського суду Білоусова Я.О. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Бондаренко А.М. за дорученням №2-19д від 29.12.2006 року, Єжова Н.О. за дорученням №2-18д від 29.12.2006  року;

 відповідача - Подлєснова Л.П. за дорученням б/н від 19.12.2005 року;

розглянувши справу за позовом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" м. Полтава  

до  ТОВ фірма "ХАС", с. Подвірки  

про зміну правовідношення

та зустрічним позовом ТОВ фірма "ХАС", с. Подвірки

до  ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України"  в особі  філії ГПУ "Полтавагазвидобування" м. Полтава

про визнання додаткової угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить внести зміни до Додаткової угоди від 12.05.2005 року про розірвання договору № 60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність  від 04.02.2004 року та викласти п. 3 Додаткової угоди у такій редакції : "Право користування свердловинами № 58, 200 Яблунівського родовища та № 88 Тимофіївського родовища вважати повернутими Стороною -1 Стороні-2 з моменту підписання даної додаткової угоди". Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення заявленого позову заперечує з підстав зазначених у відзиві  на позовну заяву (вх.35484), вважає недійсною додаткову угоду від 12.05.2005 року до якої позивач просить внести зміни.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 05.12.2006 року строк розгляду справи було продовжено до 10.01.2007 року.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2006 року  для сумісного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічну позовну заяву (вх.35485), в якій відповідач просить визнати недійсною додаткову угоду від 12.05.2005р. про розірвання договору № 60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 04.02.2004р.  Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

21.12.2006 року позивач за зустрічним позовом через канцелярію суду подав заяву про відкликання зустрічного позову. У судовому засіданні представник ТОВ фірма „ХАС” підтримав подану заяву.

Суд розглянув подану заяву та вважає її такою що не підлягає задоволенню з огляду на те, що ухвалою від 05.12.2006 року, зустрічний позов було прийнято до провадження.

Відмовитися від зустрічного позову представник позивача за зустрічним позовом не бажає.

У судовому засіданні 21.12.2006 року оголошувалась перерва до 09.01.2007 року для виготовлення повного тексту рішення.

Представники відповідача за зустрічним позовом проти його задоволення заперечують з підстав наведених у відзиві на зустрічний позов (вх.№278с від 21.12.2006 року).

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін встановив.

4 лютого 2004 р. між ТОВ фірмою "ХАС" і ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", в особі директора філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" був укладений Договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 60 (далі по текс ту Договір).

У відповідності до пункту 9.2. договору, він укладений строком на 10 років та передбачає виконання сторонами її інвестиційної та виробничої діяльності, предметом якої визначений розділом 1 Договору.

29 грудня 2004 р. на адресу ТОВ фірми "ХАС" від ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" було надіслано листа за підписом виконуючого обов'язки генерального директора ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" з повідомленням про розірвання договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №60 від 04.02.2004 р., відкликання довіреності № 2-53д від 06.02.2004 року. Причинами розірвання визначено необхідність перегляду суттєвих умов співробітництва за договором про спільну діяльність та відмовою ТОВ фірма „ХАС” від врегулювання цього питання шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей лист був одержаний ТОВ фірмою "ХАС" 29 грудня 2004 року.

Не погоджуючись з даним листом  ТОВ фірмою "ХАС" було подано позов до господарського суду м. Києва про зобов”язання ДК ""Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" відновити дію Договору № 60.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.05 у справі № 6/192 було зобов'язано ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" відновити з 29.12.2004 року дію  Договору № 60 .

ДК "Укргазвидобування" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.05 у справі № 6/192.

12 травня 2005 р. між ТОВ фірмою "ХАС" та ДК "Укргазвидобування" в особі ГУ "Полтавагазвидобування" було підписано мирову угоду в межах справи №6/192. Згідно умов даної мирової угоди сторони дійшли згоди, що договір №60 вважається таким, що припинив свою чинність з 29.12.2004 року. Згідно мирової угоди ТОВ фірма „ХАС” відмовляється від своїх правових вимог до ДК "Укргазвидобування" в особі ГУ "Полтавагазвидобування",  які складали предмет позову по справі №6/192.

12 травня 2005 р. між ТОВ фірмою "ХАС" та ДК "Укргазвидобування" в особі ГУ "Полтавагазвидобування" було підписано Додаткову угоду про розірвання Договору № 60, відповідно до якої виробнича та фінансово-економічна діяльність за Договором № 60 була припинена з 29.12.04 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2005 року була прийнята відмова  ДК "Укргазвидобування" від апеляційної скарги, провадження за апеляційною скаргою по справі №6/192 було припинено.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.08.2005 року по наведеній справі було затверджено мирову угоду підписану сторонами 12.05.2005 року.

Відповідно до пункту 1.3. Додаткової угоди від 12.05.05 року про розірвання Дого вору № 60, протягом 3-х днів з дати підписання даної угоди Сторона -1 (ТОВ „Фірма ХАС”), як оператор спільної діяльності, зобов"язано передати по актах прийому-передачі Стороні-2 (ДК „Украгазвидобування НАК „Нафтогаз України”), право користування свердловинами  №88 Тимофіївського родовища, №58 Яблунівського родовища, №200 Яблунівського родовища та всю наявну геолого-технічну документацію по свердловинах, на яких проводились роботи згідно програм робіт.

Листами №34-7340, 34-7865, 34-664 від 18.10.2005 року, 04.11.2005 року, 26.01.2006 року, відповідно, позивач повідомляв відповідачу про необхідність передання йому за актами прийому-передачі право користування свердловинами  №88 Тимофіївського родовища, №58 Яблунівського родовища, №200 Яблунівського родовища. Відповіді на листи відповідач не направив, право користування не передав, в зв”язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про внесення змін до Додаткової угоди від 12.05.2005 року про розірвання договору № 60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність  від 04.02.2004 року.

Суд розглянув вимоги заявленого первісного позову та вважає його таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 6 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є зміна правовідношення.

У відповідності до частин 1,2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору  другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином,  підставою для зміни правовідношення законодавець визначив  згоду сторін, рішення суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору  другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В  обґрунтування своєї позиції  позивач  посилається на істотне порушення відповідачем договору,  не обґрунтовуючи неможливості захисту порушеного права шляхом спонукання до виконання зобов”язання відповідача в межах та порядку передбачених підписаною між сторонами  додаткової угоди від 12.05.2005 року.

Крім того відповідно до наявних у матеріалах справи документів, спір між сторонами виник внаслідок невиконання умов додаткової угоди з боку відповідача, а не внаслідок небажання внести відповідні зміни до тексту додаткової угоди.

Також слід зазначити, що відповідно до тексту додаткової угоди від 12.05.2005 року про розірвання договору №60 в ній наявні 2 пункти, в той час як позивач просить саме доповнити її пунктом 3, що по суті являється не зміною якогось з пунктів зобов”язання, а саме доповненням, що не передбачено нормами діючого законодавства.

Зважаючи на наведене, суд вважає вимоги заявленого первісного позову необґрунтованими, не доведеними позивачем та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши вимоги зустрічного позову суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні виходячи з наступного.

Підставами заявленого зустрічного позову позивач за зустрічним позовом визначив порушення припущені при припиненні спільної діяльності, а саме відсутність рішення Комітету управління спільною діяльністю про визначення умов, строків та порядку проведення дій необхідних для припинення спільної діяльності, проведення дій необхідних для припинення спільної діяльності, існування факту розірвання договору №60 в односторонньому порядку. Також зазначив, що додаткова угода не відповідає дійсному волевиявленню сторін та суперечить рішенню господарського суду м. Києва від 25.03.2005 року по справі №6/192.

Статтею 215 Цивільного кодексу України, зазначається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. В обґрунтування невідповідності додаткової угоди від 12.05.2005 року, дійсному волевиявленню ТОВ фірми „ХАС”, позивач за зустрічним позовом посилається на рішення своїх загальних зборів від 15.02.2005 року, відповідно до якого директора товариства було зобов”язано звернутися до суду з позовом про відновлення договору №60.

Суд вважає за необхідне зазначити що не може прийняти ці посилання до уваги, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.05 у справі № 6/192 було зобов'язано ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" відновити з 29.12.2004 року дію  Договору № 60, що свідчить про виконання директором  ТОВ фірма „ХАС” рішення загальних зборів, в той час як оспорювана додаткова угода була підписана 12.05.2005 року, директором товариства Шафером О.В., тобто особою яка відповідно до розділу 33 Статуту має право без доручення укладати від імені товариства будь-які договори.

Крім того, в обґрунтування недійсності додаткової угоди про розірвання договору, позивач за зустрічним позовом посилається на порушення сторонами пунктів 5.1., 5.4. Договору №60, вважає що рішення про припинення спільної діяльності повинно бути прийняте Комітетом управління спільною діяльностю, який повинен був визначити  дії щодо припинення спільної діяльності, координувати їх проведення і лише після цього підписати додаткову угоду про розірвання договору.

Суд не приймає до уваги наведені посилання позивача за зустрічним позовом виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.4. Договору 60, комітет управління спільною діяльністю  створюється сторонами для координації спільних дій сторін та вирішення  найважливіших питань спільної діяльності. Приймає рішення щодо спільної діяльності. Тобто сторони визначили необхідність прийняття рішень комітетом управління у випадках які стосуються саме ведення сумісної діяльності, її внутрішніх питань та стосунків сторін спільної діяльності з іншими особами. Питання щодо припинення або розірвання спільної діяльності не можуть вважатися спільною діяльністю і вирішуються між сторонами учасниками спільної діяльності, що і було зроблено при підписанні оспорюваної угоди.

Суд також не приймає до уваги зауваження позивача за зустрічним позовом щодо того, що проведення дій по припиненню сумісної діяльності  повинно передувати підписанню додаткової угоди про розірвання договору про сумісну діяльність, оскільки порядок ліквідації  спільної діяльності сторони визначили у самому тексті додаткової угоди від 12.05.2005 року поклавши повноваження по проведенню ліквідації на Комітет управління спільної діяльності. Слід зазначити що ні договором, ні діючим законодавством не визначено обов”язку сторін спільної діяльності провести ліквідацію спільної діяльності до підписання угоди про розірвання договору, а не навпаки.

У відповідності до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Зважаючи на викладене позивачем за зустрічним позовом не наведено підстав встановлених законом за яких оспорюваний правочин може бути визнано судом недійсним.

Крім того факт існування  рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.05 у справі № 6/192 на момент підписання оспорюванню угоди не може вважатися підставою для визнання договору недійсним, оскільки свідчить лише про досягнення між сторонами згоди з цього питання після прийняття рішення господарським судом м. Києва.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на наведене позивач за зустрічним позовом не довів суду існування обставин визначених законом для визнання додаткової угоди недійсною.

З урахуванням викладеного у зустрічному позові  слід відмовити.

За результатами розгляду справи у відповідності до положень статей 44,49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом , за зустрічним позовом на позивача за зустрічним позовом

Керуючись статтями 6,8,19,124,129 Конституції України, статтями 1,4,12,33,43,44,49,60, 82-82 Господарського процесуального кодексу, суд-

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити.

У зустрічному позові відмовити.

09.01.2007 року.

Суддя                                                                                            Білоусова Я.О.