Рішення

від 06.10.2014 по справі 910/15432/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15432/14 06.10.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «АЕРОБУД» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАНС ПЛЮС» простягнення 12 919, 39 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивачаЛевтринський Д.С., довіреність б/н від 11.12.2013; від відповідача не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «АЕРОБУД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАНС ПЛЮС» про стягнення грошових коштів у розмірі 12 919, 39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з поверненням відповідачу товару, підстава, на якій грошові кошти були набуті відповідачем відпала, тому позивач просить суд на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 12919, 39 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2014 порушено провадження у справі №910/15432/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.08.2014 справу №910/15432/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/15432/14 прийнято до провадження суддею Босий В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.09.2014 справу №910/15432/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/15432/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 11.09.2014 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.10.2014.

В судовому засіданні 06.10.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання 06.10.2014 не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

На підставі видаткової накладної №ТП-0000100 від 06.06.2013 відповідач поставив, а позивач прийняв риштування рамні ЛРСП: п'ятка опорна в кількості 152 одиниці загальною вартістю 12919,39 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відтак, оскільки додана до матеріалів справи видаткова накладна №ТП-0000100 від 06.06.2013 містить найменування товару, його кількість, ціну та підпис уповноваженої особи відповідача, а позивач, в свою чергу, перерахував грошові у розмірі 12919, 39 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 47790 від 31.05.2013 на суму 6500, 00 грн. та № 47902 від 05.06.2013 на суму 6419, 39 грн., суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалося вище, відповідач поставив позивачу узгоджений товар, втім в подальшому, згідно наявної у матеріалах справи видаткової накладної (повернення) № ВП-0000011 від 18.06.2013 товар в кількості 152 одиниці загальною вартістю 12919, 39 грн. був повернутий відповідачу.

Зазначений товар отримав уповноважений представник відповідача, керівник підприємства Веркалець Андрій Петрович згідно довіреності на отримання матеріальних цінностей № 175 від 18.06.2013.

Оскільки підстава, на якій грошові кошти були набуті відповідачем відпала, зокрема, у зв'язку з поверненням відповідачу товару, позивач неодноразово, зокрема, 05.12.2013, 13.02.2014, 13.06.2014 звертався до відповідача з вимогами про повернення грошових коштів у розмірі 12919,39 грн., які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ч. 1 ст.1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При застосуванні вказаної норми слід встановити факт набуття майна відповідачем без достатньої правової підстави та наявність підстав для його повернення.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання визначається як правовий зв'язок між двома суб'єктами (сторонами), що має односторонню спрямованість: на одну сторону зобов'язання покладається обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматися від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надається право, що кореспондує обов'язку першої. В такий же спосіб визначається господарське зобов'язання у статті 173 Господарського кодексу України. Ці визначення розкривають сутність зобов'язання. Юридичним об'єктом зобов'язання є та поведінка особи, яку вправі вимагати кредитор. Ця поведінка полягає у здійсненні певних позитивних дій.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень від 31.05.2013 та від 05.06.2013 вбачається, що позивач здійснив оплату за товар, який в подальшому був повернутий відповідачу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов'язання повернути грошові кошти, які він отримав в якості оплати товару від позивача у розмірі 12919, 39 грн.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути сплачені позивачем грошові кошти.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАНС ПЛЮС» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11; ідентифікаційний код 36025501) на користь Приватного акціонерного товариства «АЕРОБУД» (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4; ідентифікаційний код 21598792) грошові кошти у розмірі 12 919 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 39 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.2014.

Суддя Т.В. Васильченко