ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2014 р. Справа № 909/855/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
про стягнення 180716,76 грн
за участю представників сторін:
від позивача: представник Гайдей В.В., (довіреність № 01 від 17.12.2013),
від відповідача: не з"явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра-сервіс" про стягнення 180716,76грн. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №001/2012 від 12.12.12 та обґрунтовано положеннями статей 11, 509, 525, 526 625, 692, 712 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалами суду від 07.08.14 та 18.09.14, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.
На момент розгляду справи судом заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України .
Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вислухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом прийнято до уваги наступне.
12.12.12 між стоорнами у справі укладено договір поставки №001/2012. За умовами даного договору продавець (позивач) зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити покупцю (відповідачу) товар, а покупець, у свою чергу, - прийняти і оплатити товар в порядку і на умовах, визначених у договорі (п.1.1 договору).
Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, ціна, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення за сортами, марками, типами, розмірами та додаткові до комплекту вироби (п.2.2.2 договору).
Згідно з п.3.2 договору перехід права власності на товар відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною.
Пунктом 4.2 даного договору сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються перерахуванням коштів на поточний рахунок продавця.
На виконання прийнятих на себе договірних зобов"язань, позивач здійснив поставку відповідачу обумовленого договором товару на загальну суму 1058061,60грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних.
Відповідач прийняті на себе зобов"язання належним чином не виконав, вартість поставленого позивачем товару оплатив частково, на суму 913562,00грн., внаслідок чого на момент винесення судом рішення заборгованість відповідача становить 144499,60грн.
З метою досудового врегулювання спору, 06.05.14 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань, позивачем нараховано 18538,40грн. інфляційних втрат, 7179,33грн. 3% річних та 10498,90грн. пені.
Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводів позивача не спростував.
З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк їх нарахування: у разі необґрунтованої відмови від розрахунку за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення (п. 6.6 договору).
В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 18538,40грн. інфляційних втрат, 7179,33грн. 3% річних за період з 01.01.11 по 30.06.14 та 10498,90грн. пені за період з 01.03.14 по 28.07.14.
Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат та задоволено пеню - частково, на суму 10273,34грн., оскільки розрахунок позивача в цій частині є арифметично невірним. Щодо нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, то в розрахунку суду дана сума є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог в цій частині, судом їх задоволено за розрахунком позивача.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат за послуги аудитора в сумі 1000,00грн., пов"язаних із здійсненням розрахунку штрафних санкцій, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовими витратами є витрати сторін та інших учасників
судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
Отже, витрати за послуги аудитора у розумінні ст.44 ГПК України, не відносяться до судових витрат, а тому не підлягають відшкодуванню.
Судові витрати у справі, за правилами ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 547, 599, 601, 610, 612, 614, 629, 663, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра-сервіс" про стягнення 180716,76грн. задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра-сервіс" (вул.Міцкевича, 51, м.Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 37510558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод"(вул.Світанкова, 21, с.Старі Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 30814656) 144499,60 (сто сорок чотири тисячі чотириста дев"яносто дев"ять гривень шістдесят копійок) основного боргу, 10273,34(десять тисяч двісті сімдесят три гривні тридцять чотири копійки) пені, 18538,40(вісімнадцять тисяч п"ятсот тридцять вісім гривень сорок копійок) інфляційних втрат, 7179,33(сім тисяч сто сімдесят дев"ять гривень тридцять три копійки) 3% річних, 3609, 77(три тисячі шістсот дев"ять гривень сімдесят сім копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.10.14
Суддя Максимів Т. В.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2014 |
Оприлюднено | 15.10.2014 |
Номер документу | 40849851 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Івано-Франківської області
Максимів Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні