Рішення

від 10.09.2014 по справі 910/15141/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15141/14 10.09.14 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Босенко Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Будівельно-виробнича компанія "Метро" доПриватного підприємства "Віка-Плюс" простягнення 18 026,46 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Григоренко О.С. від відповідача:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закритого акціонерного товариства "Будівельно-виробнича компанія "Метро" (надалі - ЗАТ "Будівельно-виробнича компанія "Метро") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Віка-Плюс" (надалі - ПП "Віка-Плюс") про: стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 13 943,69 грн., 3% річних у розмірі 1 148,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 627,92 грн. та пені у розмірі 1 306,50 грн.

Ухвалою від 28.07.2014 р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Ковтуна С.А. порушено провадження у справі № 910/15141/14.

11.08.2014р. в судовому засіданні позивачем подано документи для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.08.2014р. у зв`язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 10.09.2014р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.09.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Ковтуна С.А. у відпустці, справу №910/15197/14 передано для розгляду судді Князькову В.В.

Ухвалою від 10.09.2014р. справу №910/15141/14 прийнято до свого провадження суддею Князьковим В.В.

Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2014р. позовні вимоги підтримав повністю.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надано.

При цьому, суд відзначає, що ухвалу суду про прийняття справи до провадження від 25.07.2014р. та про відкладення розгляду справи від 11.08.2014р., відправлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 02232, м. Київ, пр.-т. Маяковського, 52.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/15141/14.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011р. між ПП "Віка-Плюс" (замовник, позивач) та ЗАТ "Будівельно-виробнича компанія "Метро" (підрядник, відповідач) укладено договір №1/8, відповідно до умов якого замовник доручає та сплачує вартість робіт «Реконструкція СШЗ №11 по вул. Алма-Атинська, 113 у Дніпровському районі м. Києва» - виконання робіт по ремонту третього поверху згідно кошторису та висновків експертизи, підрядник звітує перед замовником про виконання робіт у відповідності з отриманими коштами.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник затверджує проектно-кошторисну документацію та здійснює поточний контроль за виконанням робіт, здійснює приймання виконаних робіт у відповідності з кошторисом.

Згідно п. 2.2 договору замовник здійснює кінцевий розрахунок за виконані роботи після підписання замовником акту приймання робіт.

Підрядник після отримання проектно-кошторисної документації виконує комплекс будівельно-ремонтних робіт, згідно з терміном дії договору (п. 2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що вартість робіт складає 74 119 грн. 74 коп. (сімдесят чотири тисячі сто дев'ятнадцять грн. 74 коп.)

ПДВ - 14 823 грн. 95 коп.

Усього з ПДВ 88 943 грн. 69 коп. (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок три грн. 69 коп.).

Договір укладено на термін виконання робіт. Він набуває чинності з дня його підписання (п.4 .1 договору).

Термін дії договору складає 20 календарних діб (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору за кожен день прострочки сума штрафу складає 2% від загальної суми договору.

Умови договору можуть бути змінені за письмовою угодою сторін. Одностороннє розірвання договору не дійсне (п. 4.4 договору).

Згідно п. 4.5 договору дострокове припинення договору може мати місце за домовленістю сторін або у судовому порядку за заявою будь-якої сторони про порушення умов договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що роботи передбачені договором ним виконано в повному обсязі, однак відповідач не виконав зобов'язання щодо повної оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у ПП "Віка-Плюс" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13 943,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, 01.08.2011р. між сторонами у справі укладений договір, згідно з якою позивач зобов`язався виконати роботи з «Реконструкції СШЗ №11 по вул. Алма-Атинська, 113 у Дніпровському районі м. Києва» - ремонт третього поверху.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837 - ст.864 ЦК України.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленим актом приймання виконаних робіт за вересень 2011 року на суму 88 943,69 грн.

Як стверджує позивач, ПП "Віка-Плюс" свої зобов'язання за Договором щодо оплати робіт виконано не в повному обсязі лише на суму 75 000,00 грн. (платіжне доручення №178 від 12.09.2011р.).

20.08.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№66 згідно якої просив відповідача сплатити заборгованість, однак залишено без належного реагування.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У п. 2.2 договору сторони погодили, що замовник затверджує проектно-кошторисну документацію та здійснює поточний контроль за виконанням робіт, здійснює приймання виконаних робіт у відповідності з кошторисом.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України визначено якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник здійснює кінцевий розрахунок за виконані роботи після підписання замовником акту приймання робіт.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості виконаних ним робіт від ПП "Віка-Плюс" не надходило, окрім того відповідачем частково оплачено виконані роботи.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт з ремонту третього поверху, а відповідач безпідставно ухиляється від покладених на нього зобов'язань, не здійснює повного розрахунку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно в повному обсязі за виконані підрядні роботи не розрахувався, а тому враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 13 943,69 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 148,35 грн. 3 % річних та 1 627,92 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом визнано його обґрунтованим, а тому за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати вартості виконаних робіт стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 1 148,35 грн. 3% річних та 1 627,92 грн. інфляційних втрат.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1 306,50 грн. пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

В абзацах 3, 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування закондавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом . Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Судом установлено, що між сторонами даного спору не погоджено відповідальність у вигляді пені, пунктом 4.3 договору сторони погодили можливість нарахування штрафу за кожен день прострочки у розмірі 2% від загальної суми договору, а відтак сторони не передбачили права нарахування пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання.

Також судом враховано, що спеціальний законодавчий акт, яким було б визначено право на нарахування пені, виходячи з характеру спірних правовідносин, відсутній.

З урахуванням вищенаведеного пеня може бути передбачена умовами укладеного між сторонами правочину або нормами законодавства. Однак, договірних зобов'язань, якими було б передбачено нарахування пені, між сторонами не виникло, при цьому нормами чинного законодавства також не встановлено права позивача на нарахування пені, тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Будівельно-виробнича компанія "Метро" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Віка-Плюс" (02232, м. Київ, пр.-т Маяковського, 52, ідентифікаційний код 30977828) на користь Закритого акціонерного товариства "Будівельно-виробнича компанія "Метро" (03150, м. Київ, вул. Горького, 90/92, оф. 7, ідентифікаційний код 19027409) основний борг у розмірі 13 943 (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) грн. 92 коп., 3% річних у розмірі 1 148 (одна тисяча сто сорок вісім) грн. 35 коп., судовий збір у розмірі 1 694 (одна тисяча шістсот дев'яносто чотири) грн. 58 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 11.09.2014р.

Суддя В.В. Князьков