Рішення

від 24.09.2014 по справі 190/1503/14-ц

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1503/14-ц

Провадження 2/190/598/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 вересня 2014 року м. П'ятихатки

П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого-судді Резніченка М.С.,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в:

20.08.2014 р. ОСОБА_6 пред'явив до суду позов до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 12,1 га, що розташована на території Грушуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. 18.10.2010 р. між ним і ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, згідно якого він передав відповідачеві у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років. 03.12.2010 р. договір зареєстровано у Жовтоводському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК». Він не містить невід'ємних частин договору, визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: відсутній план або схема земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж ділянки в натурі (на місцевості). Акт приймання-передачі ділянки датований 06.01.2010 р., однак державна реєстрація відбулася 03.12.2010 р., кадастровий номер виконаний рукописним текстом іншою особою. З ОСОБА_4 при укладанні договору домовлялися про п'ятирічний строк оренди, підписав договір, однак ознайомившись у 2013 р. з примірником договору дізнався, що договір укладено на 10 років. Вважає, що відповідач замінила перший аркуш договору з виправленнями, адже договір не був прошитий, кожен аркуш договору він не підписував, а у місці прошивання документа міститься підпис лише ОСОБА_4. Неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернення земельної ділянки та розірвання договору оренди через грубі порушення вимог цивільного законодавства, та ОСОБА_4 відмовила йому.

ОСОБА_6 про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та направив своїх представників за довіреностями ОСОБА_3 і ОСОБА_2.

Представники позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у судовому засіданні кожен окремо позов підтримали, посилаючись на викладені у позові обставини. ОСОБА_3 додав, що у ОСОБА_6 претензії з приводу виконання умов договору, у тому числі по сплаті орендної плати чи цільового використання землі, відсутні, однак він бажає самостійно обробляти землю.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_7 кожен окремо заперечили проти позову і пояснили, що в платному користуванні у ОСОБА_4 знаходиться 13 земельних ділянок жителів с. Грушуватка П'ятихатського району, з якими укладено аналогічні договори на десятирічний строк оренди. Земельні ділянки використовуються за цільовим призначенням, сплачується у повному обсязі орендна плата і досі жодних претензій ані від них, ані від ОСОБА_6 не надходило. Вимогу про розірвання договору оренди раніше ОСОБА_6 не пред'являв, лише повідомляв, що має бажання самотужки обробляти землю. Акт прийняття-передачі є додатком до договору. Датування акту 06.01.2010 р. є технічною помилкою, адже позивач не міг передати землю в оренду без укладання договору, хоча договір оренди між ними укладався на цю ж ділянку і раніше. Межі земельної ділянки визначені Планом у Державному акті і додаткового їх визначення у спірному договорі не потребує. Кадастрові номери дійсно виконані рукописним текстом у договорі та акті, оскільки на момент друкування цих документів номер був відсутній, в чому порушень не вбачає, адже номер відповідає дійсному, вказаному в Державному акті. Договір підписаний сторонами і про підписання у місці його прошивання позивач не заявляв ні усно, ні письмово, перешкод у підписанні кожного аркушу договору ОСОБА_6 ніхто не чинив. Не вважає ці обставини порушенням чинного законодавства, оскільки ним не визначено обов'язок орендатора прошивання, підписання кожного аркушу документа сторонами договору та ін..

Заслухавши сторони, дослідивши наявні у справі письмові матеріали суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог , які встановленні ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу .

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 жовтня 2010 р. ОСОБА_6 і ОСОБА_4 як фізична особа - підприємець уклали Договір оренди земельної ділянки, яким орендодавець (ОСОБА_6.) надав, а Орендар (ОСОБА_4.) прийняла в строкове платне користування земельну ділянку площею 12,100 га (кадастровий номер 1224581200:01:003:0123) на десять років (а.с. 7-10).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (останній пункт доповнено згідно із Законом N 509-VI від 16.09.2008 р.)

Частиною ж другою ст. 15 Закону визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд вважає, що договір оренди від 18.10.2010 р. містить всі необхідні істотні умови та відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.03.2004 р. за № 220, а посилання позивача на те, що в Договорі відсутні план або схема земельної ділянки, її кадастровий план, акт визначення меж ділянки в натурі (на місцевості) суд вважає необґрунтованими, оскільки договір містить назву об'єкта оренди з вказівкою місця розташування земельної ділянки (п. 1 Договору), а пунктами 9-14 сторонами визначено орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строки і порядок її внесення та перегляду, відповідальність за несплату і вид орендної плати. Закон не вимагає зазначення саме у договорі обставин, про які йдеться у вимогах, у тому числі прошивання примірників договору.

Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, сторони уклали письмовий договір, форма якого дотримана. Підписання договору і акта приймання-передачі позивачем не оспорюється. Позивач не довів у суді те, що ним вимагалося прошивання аркушів та підписання саме ним кожного аркуша договору. Прикінцевими положеннями Типового договору визначено, що план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом, є невід'ємними частинами договору.

Інші доводи позивача є неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу, адже договір зареєстровано у Жовтоводському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 041013801357 від 03.12.2010 р., земельна ділянка передана у платне строкове користування і умови договору виконуються належним чином, що підтверджується та не спростовується сторонами. В частині складання акта 06.01.2010 р., тоді коли спірний договір зареєстрований 13.12.2010 р., суд звертається до положень ст. 640 ч. 2 ЦК України, якою визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. У випадку, що розглядається слід звернути увагу на те, що при складанні акта приймання-передачі земельної ділянки сторони посилаються на договір оренди і строки його дії, до змісту самого акта позивач претензій не висловлює.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні заявила про застосування позовної давності, посилаючись на те, що з моменту укладання договору спливли строки позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання його недійсним, однак ці посилання є хибними, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Ухвалою суду від 27.08.2014 р. за клопотанням позивача забезпечено позов та заборонено ОСОБА_4 вчиняти дії по засіванню спірної земельної ділянки (а.с. 25).

Відповідно до ст. 214 ч. 1 п. 8 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

З урахуванням змісту ухваленого рішення, встановлених судом обставин суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову за ухвалою суду від 27.08.2014 р. про забезпечення позову після набрання рішенням суду законної сили, оскільки відпала в цьому потреба.

На підставі ст.ст. 230, 257, 267 ч. 3, 638 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про оренду землі», керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову за ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2014 року про забезпечення позову після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 29 вересня 2014 р..

Суддя