Рішення

від 01.02.2007 по справі 2/377-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/377-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

01.02.2007                                                                Справа №  2/377-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Скобєлкіна С.В. при секретарі ТереховійІ.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Великолепетиського районного споживчого товариства, смт.В.Лепетиха Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна", смт.В.Лепетиха Херсонської області   

про    стягнення 5515,00 грн.

за участю представників сторін:

від  позивача  - не прибув

від   відповідача  - Сімонова Л.О., довіреність від 15.01.2007 року

в с т а н о в и в:

Великолепетиське районне споживче  товариство Херсонської області звернулось до суду з позовом  до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна"  про стягнення 5015,00 грн. заборгованості за надані будівельні матеріали. Позовні вимоги В.Лепетиського РСТ ґрунтуються на ствердженні про продаж відповідачу через його представника залізобетонних плит і стовпчиків у листопаді 2005 року на загальну суму 5015,00 грн. за двома накладними.

У судовому засіданні що відбулось 25.12.2006 року, представники позивача підтримали позов споживчого товариства та просили стягнути на користь Великолепетиського РСТ 5015,00 грн. основного боргу, 102,00 грн. по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

У судове засідання призначене  на 01.02.2007 року позивач не прибув, своїх представників до  суду не направив, будь-яких заяв або клопотань по цьому питанню не надав.

За таких обставин суд  вважає можливим  розглянути дану справу без участі позивача, на підставі наданих сторонами доказів, яких суду достатньо для прийняття рішення.

Відповідач позов не визнав, про що повідомив у листі від 14.12.2006р. (вих. № 1/116) та через свого представника у судовому засіданні, посилаючись на інші договірні стосунки сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та правовідносини сторін, заслухавши  їх представників, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2005 року керівництво ТзОВ Агрофірма "Україна" звернулось до голови правління В.Лепетиського  РСТ з клопотанням продажу йому деяких видів будівельних матеріалів. за попередньою домовленістю сторони узгодили види, кількість та ціну будівельних матеріалів.

04.11.2005 року ТзОВ Агрофірма "Україна" видало  довіреність серії ЯЛА № 325349 своєму представнику Кошкіну П.О. на право одержання  від  В.Лепетиського РСТ 47 плит та 8 стовпчиків зі складу позивача. В той же день ТзОВ Агрофірма "Україна" через свого представника  Кошкіна П.О., діючого за вищезазначеною довіреністю, отримало залізобетонні вироби по накладній № 39 від 04.11.2005 року, а саме:

- 15 штук плит розміром 2 х 6м за ціною 100,00 грн.  за кожну,  на суму 1500,00 грн.;

- 11 штук  плит розміром 1,5 х 6м за ціною 75,00 грн. за кожну, на суму  825,00 грн.;

- 21 штуку плит розміром 1 х 6м за ціною 50,00 грн. за 1 шт. на суму 1050,00 грн.;

- 8 штук стовпчиків за ціною 60,00 грн. за кожний, на суму 480,00 грн.

Всього відпущено товару по цій накладній на загальну суму 3855,00 грн. (з  ПДВ).

07.11.2005 року ТзОВ Агрофірма "Україна" на підставі виданої довіреності серії ЯЛА № 325334 від 07 листопада 2005 року, через свого представника Кошкіна П.О., що діяв за вищезазначеною  довіреністю, отримало  зі складу позивача  (В.Лепетиського РСТ) згідно накладній № 40 від 07.11.2005 року залізобетонні вироби, якими є 8 штук плит розміром 2 х 6м вартістю 100 грн. за 1 плиту, на суму 800,00 грн.; 6 стовпчиків за ціною 60,00 грн.  1 шт., на суму 360,00 грн.

Всього за цією накладною отриманий товар на загальну суму 1160,00 грн. (з ПДВ).

Отже, 4 та 7 листопада  2005 року позивач відпустив відповідачу товар, яким є будівельні матеріали з залізобетону, на загальну суму 5015,00 грн. ТзОВ Агрофірма "Україна" зобов'язалось здійснити розрахунки протягом місяця, але не виконало своєї обіцянки.

Направлена Великолепетиським РСТ претензія за вих.№ 140 від 22.06.2006 року відповідачем була залишена без відповіді.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договір, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач по даній справі - Каховський державний аграрний технікум умови договору від 26.06.2003 року не виконав, за отримане пальне повністю не розрахувався, на час розгляду справи має заборгованість у сумі 59349,63 грн., чим  порушив договірні зобов'язання, а також вимоги чинного законодавства.

Як встановлено ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують  цивільні права та обов'язки.

В свою чергу, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).

Передача товару за накладними та на підставі довіреностей дає підстави вважати визначені дії сторін у справі як виконання досягнутої угоди купівлі-продажу, оскільки у видаткових накладних чітко позначено найменування товару, одиниці виміру, кількість та його вартість, тобто погоджено всі необхідні умови у відповідності до укладеного договору.

Обрана сторонами  форма накладних із зазначенням усіх суттєвих ознак товару, яким є вироби з залізобетону, суд  також визнає як підтвердження договірної домовленості Великолепетиського РСТ та ТзОВ Агрофірма "Україна"  з зобов'язаннями сторін передати річ позивачем та сплату цієї речі відповідачем, що не суперечить приписам ст.ст.11, 509, 526, 638, 639 ЦК України, виходячи з звичайних вимог, які ставляться при оплатній передачі речі від одного власника до іншого.

Оскільки відповідач не довів на підставі ст.33 ГПК України безоплатне одержання товару, або його отримання на інших, ніж договірних підставах, дії останнього суд розцінює  як платну передачу товару (палива) і виникнення у відповідача обов'язку оплати за  цей товар.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Такою вимогою, пред'явленою в порядку ст.530 ЦК України слід вважати претензію № 140 від 22.06.2006 року.

За таких обставин, вважаючи позовні вимоги законними і обґрунтованими, суд задовольняє їх, з урахуванням дотримання наведених норм закону, у зв'язку з порушенням прав позивача, які підлягають судовому захисту у відповідності з вимогами статті 20 ГПК України.

Разом з задоволенням позовним вимог суд стягує з відповідача судові витрати по справі, оскільки з вини останнього спір доведено до судового розгляду.

Але судові витрати суд стягує лише у частині державного мита (102,00 грн.) та інформаційних витрат (118,00 грн.). Щодо вимог про стягнення 500,00 грн., які визначені як витрати на правову допомогу, то суд їх вважає безпідставними, оскільки сам факт  цих витрат, сплати зазначеної суми  за договором від 08.08.2006 року, виконання та приймання певних юридичних послуг у матеріалах справи нічим не підтвердженні.

На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою  відповідальністю Агрофірма "Україна",  74500 Херсонська область смт.Велика Лепетиха, вул.Куйбишева, 8, код ЄДРПОУ  31536544, р/р.26006030003001 в В.Лепетиському відділенні ФХД АТ "Індекс-банк", МФО 352703 на користь Великолепетиське районне споживче товариство, 74502 Херсонська область, смт.В.Лепетиха, вул.Щорса, 5, код ЄДРПОУ 01770800, р/р.260096791 в В.Лепетиському відділенні АППБ "Аваль", МФО 352093 -  5015,00 грн. (п'ять тисяч  п'ятнадцять грн. 00 коп.)  основного боргу, 102,00 грн. (сто дві грн.00 коп.) сплати державного мита,  118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог про стягнення 500,00 грн.  що стосуються витрат на правову допомогу - відмовити.

4. Рішення направити сторонам по справі.

         Суддя                                                                                      С.В.Скобєлкін