Рішення

від 25.09.2014 по справі 910/14058/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14058/14 25.09.14

За позовом Приватного підприємства "Альфа-Іміджбуд";

До Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації;

про стягнення 77 074,31 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Положенцова Т.В., представник, довіреність № б/н від 17.09.2014 р.;

Від відповідача: Кошелєва М.О., представник, довіреність № 1621 від 23.06.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 67 641,79 грн. заборгованості за надані послуги, 6 831,79 грн. інфляційних втрат, 1 856,88 грн. трьох відсотків річних, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/14058/14; розгляд справи призначено на 26.08.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 року слухання справи № 910/14061/14 відкладено до 09.09.2014 року.

Через відділ канцелярії господарського суду 09.09.2014 року позивач подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, у якій збільшує позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та просить суд стягнути з відповідача 67 641,79 грн. основного боргу, 9 063,93 грн. інфляційних втрат та 1 856,88 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

В той же час, приймаючи до уваги, що вищевказана заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року справу № 910/14061/14 передано для розгляду судді Борисенко І. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року справу № 910/14061/14 прийнято до провадження суддею Борисенко І. І.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року справу № 910/14061/14 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року справу № 910/14061/14 прийнято до провадження суддею Мандриченком О. В., слухання справи призначено на 25.09.2014 р.

У судовому засіданні 25.09.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні та своєму письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, мотивуючи свої заперечення тим що відповідач проводить розрахунки з позивачем за договором через управління Державного казначейства Дарницького району ГУДКУ України у м. Києві, за умови фінансування витрат головним розпорядником та наявності коштів на рахунку, а відтак - порушення договірних зобов'язань внаслідок відсутності бюджетного фінансування, на думку відповідача, виключає його вину та звільняє від відповідальності, встановленої нормами чинного законодавства України.

У судовому засіданні 25.09.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Приватним підприємством „Альфа-Іміджбуд" (підрядник) 12.08.2013 р. було укладено договір № 204 на монтаж водопровідних, каналізаційних, систем опалювання, вентиляції та кондиціювання повітря (поточний ремонт внутрішніх та зовнішніх мереж гарячого та холодного водопостачання, каналізації, систем опалення) у дошкільних навчальних закладах Дарницького району м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, підрядник зобов'язується у 2013 році виконати роботи з монтажу водопровідних, каналізаційних, систем опалювання, вентиляції та кондиціювання повітря (поточний ремонт внутрішніх та зовнішніх мереж гарячого та холодного водопостачання, каналізації,систем опалення) у дошкільних навчальних закладах Дарницького району, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи на умовах, визначених цим договором.

Найменування і перелік робіт, зазначені у додатку 1, є невід'ємною частиною даного договору. (п. 1.2. договору)

Ціна цього договору становить 67 641, 60 грн. (п. 3.1. договору)

Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення підрядником акту виконаних робіт, підтвердженого підписом, печаткою уповноважених осіб управління освіти і представників закладів освіти.

Згідно п. 4.4. договору замовник проводить розрахунки з підрядником у відповідності до вимог п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України через управління Державного казначейства Дарницького району ГУДКУ України у м. Києві.

Цей договір набирає чинності з дня підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань. Термін виконання робіт - до 31.12.2013 р. (п. 10.1., п. 10.2. договору)

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано та скріплено їх печатками акти приймання виконаних будівельних робіт № 1/1, 1/2, 1/3, 1/4 від 05.12.2014 р. на загальну суму 67 641, 60 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору № 204 від 12.08.2013 р. щодо розрахунків за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 67 641, 60 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає про прострочення виконання грошових зобов'язань, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

З приводу наведеного суд відзначає наступне.

Управління з освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, штампи, а згідно з 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

При цьому, суд відзначає, що на підставі договору № 204 від 12.08.2013 р. між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов'язань.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, затримка бюджетного фінансування, не може розглядатись як встановлення терміну виконання обов'язку замовника з оплати виконаних робіт, з огляду на те, що поняття "термін" передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження бюджетного фінансування такої вказівки не містить.

У відповідності до положень ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Вищенаведена норма на практиці знайшла своє застосування у постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 р., у якій викладені аналогічні висновки стосовно того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

При цьому, за приписами ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, вищенаведеним у повній мірі спростовуються доводи відповідача стосовно відсутності прострочення зобов'язання за договором № 204 від 12.08.2013 р.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 67 641,60 грн. основного боргу, а відповідач належними і допустимими доказами не довів суду належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги Приватного підприємства "Альфа-Іміджбуд" щодо стягнення з Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації суми основного боргу за договором № 204 від 12.08.2013 р. у розмірі 67 641, 60 грн. визнається судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 856, 88 грн. - 3 % річних та 9 063, 93 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем порушено умови договору № 204 від 12.08.2013 р., суд дійшов висновку, що вимога позивача про притягнення Управління з освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання є обґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи, що акти приймання виконаних будівельних робіт № 1/1, 1/2, 1/3, 1/4, підписані сторонами 05.12.2013 р., за розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 350, 98 грн. грн. 3% річних та 8 732, 09 грн. інфляційних втрат

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168-К, код ЄДРПОУ 37448113) на користь Приватного підприємства "Альфа-Іміджбуд" (02660, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРПОУ 35837835) 67 641 (шістдесят сім тисяч шістсот сорок одну) грн. 60 коп. основного боргу, 1 350 (одну тисячу триста п'ятдесят) грн. 98 коп. - 3 % річних, 8 732 (вісім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 09 коп. інфляційних втрат та 1 807 (одну тисячу вісімсот сім) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко

Дата складання рішення 07.10.2014 р.