Рішення

від 30.09.2014 по справі 910/17230/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17230/14 30.09.14

за позовом дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Ліки України" аптека № 6

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Енергополіс"

про стягнення 379 539,19 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Розуменко Ю.О. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Ліки України" аптека № 6 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Енергополіс" про стягнення 379539,19 грн. (324579,40 грн. основного боргу, 38949,54 грн. інфляційних, 16010,25 грн. 3% річних).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про медикаментозне забезпечення № 799-08/23 від 28.12.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/17230/14, розгляд останньої призначено на 09.09.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 р. розгляд справи було відкладено на 30.09.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 30.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

28.12.2008 р. між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Енергопроліс» (правонаступником якого є відповідач) (далі - страховик) та дочірнім підприємством державної акціонерної компанії "Ліки України" Аптека № 6 (далі - аптека) було укладено договір про медикаментозне забезпечення № 799-08/23 (далі - Договір).

Предметом Договору є надання аптекою необхідних медикаментів, виробів медичного призначення для інфузій та перев'язочних матеріалів страхувальникам (застрахованим), які уклали договори страхування із страховиком і отримують медичні послуги Спеціалізованої медико-санітарної частини № 2 м. Южноукраїнська, а страховик сплачує надання медикаментозного забезпечення аптеці на мовах Договору (п. 1.1 Договору).

Положеннями п.п. 2.1.1., 2.1.2 передбачено, що позивач зобов'язався надавати страхувальникам (застрахованим), що знаходяться на амбулаторно-поліклінічному та стаціонарному лікуванні, при зверненні до аптеки призначені медичним закладом необхідні медикаменти, вироби медичного призначення для інфузій та перев'язочні матеріали за рецептами ( Додаток № 1) та за вимогами-рецептами (Додаток № 2) встановлених сторонами зразків. При цьому страховик відшкодовує аптеці 100% вартості медикаментів, виробів медичного призначення для інфузій та перев'язочних матеріалів згідно виставленого рахунку.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору страховик зобов'язався відшкодувати витрати аптеки у розмірах, передбачених п.п. 2.1.1, 2.1.2 Договору, пов'язаних з наданням страхувальникам (застрахованим) медикаментів, виробів медичного призначення для інфузій та перев'язочних матеріалів за умови ідентифікації бланків рецептів та вимог-рецептів.

Згідно з п. 3.1.1 Договору на підставі звітності, передбаченої п.п. 2.1.7, 2.1.8 Договору страховик перераховує аптеці грошові кошти в розмірах, передбачених п. 2.3.1, протягом 10 банківських днів після надходження звітності.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином. Проте відповідач, в супереч умовам Договору, вчасно та у повному обсязі за медикаментозне забезпечення не розраховувався, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 324579,40 грн.

Враховуючи те, що заборгованість за Договором відповідачем не погашена, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 324579,40 грн. заборгованості за Договором .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується реєстрами рецептів та вимог-рецептів на відпущені позивачем медикаменти та беручи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 324579,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 38949,54 грн. інфляційних, 16010,25 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535,625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Тобто в силу закону нарахування інфляційних та 3% річних є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

У даному випадку підставою для нарахування інфляційних та 3% річних стало порушення відповідачем строків оплати за медикаментозне забезпечення, надане позивачем, що за своєю правовою природою є порушенням грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, з відповідача підлягає стягненню 38949,54 грн. інфляційних втрат та 16010,25 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Енергополіс" (02192, м. Київ, бульвар Дарницький, буд. 8, код 19031693) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Ліки України" Аптека № 6 (5500, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, проспект Леніна, буд. 8, код 20911011) 324579 (триста двадцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 40 коп. основного боргу, 38949 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 54 коп. інфляційних, 16010 (шістнадцять тисяч десять) грн. 25 коп. 3% річних та 7590 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто) грн.78 коп. судового збору.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова