Рішення

від 06.10.2014 по справі 910/19123/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19123/14 06.10.14

Суддя Отрош І.М. , розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудресурс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Буд Компані»

про стягнення 21673 грн. 62 коп.

Представники сторін:

від позивача: Маркова Т.Л. - керівник на підставі наказу № 1 від 16.01.2013;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.09.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудресурс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Буд Компані» про стягнення 21673 грн. 62 коп. заборгованості за Договором суборенди № 17 від 01.07.2013, в тому числі 16261 грн. 38 коп. основного боргу, 2743 грн. 04 коп. пені, 514 грн. 57 коп. 3% річних та 2154 грн. 63 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору суборенди № 17 від 01.07.2013, не в повному обсязі сплачував орендареві суборендну плату та не відшкодував витрати за комунальні та експлуатаційні послуги, внаслідок чого за період з 01.07.2013 по 15.08.2013 у нього виникла заборгованість в розмірі 16261 грн. 38 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором суборенди № 17 від 01.07.2013, позивач нарахував 2154 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 2743 грн. 04 коп. пені та 514 грн. 57 коп. 3% річних за період, вказаний у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19123/14, розгляд справи призначений на 06.10.2014.

У судовому засіданні 06.10.2014 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103030717272.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 06.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудресурс» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Буд Компані» (суборендар) укладено Договір суборенди № 17(Договір), відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування приміщення, а саме: нежиле приміщення, яке знаходиться у користуванні орендаря згідно Договору оренди, укладеного із Публічним акціонерним товариством «Завод опоряджувальних матеріалів» 01.07.2013 за № 01/07, та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, буд. 7 (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, площа приміщення складає 554 кв.м., а саме: 230 кв.м. виробничого приміщення та 324 кв.м. нежилого приміщення під склад інертних матеріалів.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що приміщення, що знаходиться в користуванні орендаря, повинне бути передане орендарем та прийняте суборендарем протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору, при передачі приміщення складається акт приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Приміщення вважається переданим в суборенду з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013 без права пролонгації Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору, розмір орендної плати за 1 кв.м. приміщення становить 18.05 грн., в т.ч. ПДВ. Разом до сплати за 1 місяць 10000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 5.2 Договору, суборендна плата нараховується суборендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення та сплачується суборендарем наступним чином: протягом 5 банківських днів з моменту укладення даного Договору суборендар зобов'язується сплатити орендарю гарантійний платіж в розмірі місячної суборендної плати за останній місяць користування приміщенням для забезпечення виконання грошових зобов'язань за Договором (п. 5.2.1 Договору); наступні платежі сплачуються авансом щомісячно до 5 числа поточного (розрахункового) місяця, тобто до 5 числа поточного місяця за поточний оплачуваний місяць користування, на підставі даного Договору (п. 5.2.2 Договору)

Згідно з п. 5.2.3 Договору, суборендна плата за користування об'єктом суборенди не включає в себе оплату вартості комунально-експлуатаційних послуг, електроенергії та спільного використання інженерних мереж. Плата за вищевказані послуги нараховується окремо.

Згідно з п. 5.2.3.1 Договору, суборендар відшкодовує орендарю вартість спожитої електроенергії (враховуючи втрати в електричних мережах) за тарифами ПАТ «Київенерго».

Пунктом 5.2.3.2 Договору визначено, що облік спожитої енергії здійснюється відповідно до показників лічильників, або за їх відсутності розрахунково.

Суборендар сплачує орендарю за спільне використання електричних мереж 10 % за кВ*год. В разі зміни витрат на утримання мереж, орендар має право змінити оплату за спільне використання його мереж (п. 5.2.3.3 Договору).

Відповідно до п. 5.2.3.4 Договору, суборендар відшкодовує орендар вартість спожитої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання згідно за методикою НКРЕ у разі: самовільного внесення змін в схему обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку.

Згідно з п. 5.2.3.5 Договору, суборендар відшкодовує орендарю вартість використаної води за тарифами постачальної організації.

Відповідно до п. 5.2.3.7 Договору, суборендар сплачує орендарю вартість експлуатаційних послуг, до яких належать: утримання в належному стані загальної території - прибирання доріг та тротуарів від снігу, льоду та сміття, посипка доріг, тротуарів сіллю від ожеледиці, вивіз побутового сміття, відео нагляд, загальне освітлення в'їзд, озелення, косіння газонів; утримання прибудинкової території - прибирання , освітлення, відео нагляд, озеленення; утримання спеціально відведених місць для розміщення автомобілів (за зверненням суборендаря).

Згідно з п. 5.2.3.8 Договору, розмір експлуатаційних витрат визначається пропорційно фактичній площі Об'єкту суборенди і становить за один квадратний метр 2 (дві) грн. 00 коп. без ПДВ, ПДВ 20% 0 грн. 40 коп., сума разом з ПДВ 2 грн. 40 коп. (дві грн. сорок коп.).

Відповідно до п. 5.4 Договору, суборендна плата вноситься відповідно до Договору або рахунків, що виставляються орендарем. Одержувати рахунок в орендаря є обов'язком суборендаря. Несвоєчасне отримання суборендарем рахунку у орендаря не звільняє його від зобов'язання своєчасно сплатити суборендну плату. Суборендар зобов'язаний на вимогу орендаря проводити звіряння взаєморозрахунків по оплаті і оформляти відповідні акти звірки.

Суборендар зобов'язаний щомісяця підписувати акти наданих послуг та один примірник повертати орендарю. У випадку не надання суборендарем підписаного акту наданих послуг до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, акт вважається прийнятим суборендарем, а послуги по суборенді наданими.

Відповідно до ст. 9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та вимогами цього Договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором суборенди майна.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором суборенди № 17 від 01.07.2013 та передав об'єкт суборенди в строкове платне користування відповідачу, про свідчить підписаний та скріплений печатками уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі приміщення від 01.07.2013, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, за взаємною згодою сторін 15.08.2013 Договір суборенди № 17 від 01.07.2013 був розірваний на підставі Угоди на розірвання від 15.08.2013, та нежитлове приміщення, яке є об'єктом оренди, було передане від суборендаря до орендаря, про що сторони склали акт приймання-передачі нежитлових приміщень з суборенди від 15.08.2013.

Судом встановлено, що за час, протягом якого відповідач користувався об'єктом оренди на підставі Договору суборенди № 17 від 01.07.2013, позивач нарахував 21261 грн. 38 коп. суборендних та інших послуг, що підтверджується актом надання послуг суборенди приміщення за липень № 1 від 31.07.2013 на суму 10000 грн. 00 коп., актом надання послуг суборенди приміщення за серпень № 35 від 30.08.2013 на суму 5000 грн. 00 коп., актом надання послуг (електроенергія та експлуатаційні послуги) № 3 від 31.07.2013 на суму 3925 грн. 28 коп., актом надання послуг (експлуатаційні послуги, компенсація за воду та компенсація за стоки) № 68 від 30.08.2013 на суму 2336 грн. 10 коп., які підписані сторонами та скріплені їх печатками, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Вартість та обсяги наданих послуг з електроенергії, експлуатаційних послуг, компенсації за воду та компенсації за стоки, які зазначені у вказаних актах підтверджуються наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями актів прийняття-передавання товарної продукції Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та розшифровками рахунків абонента Публічного акціонерного товариства «Київводоканал» (виробниками послуг).

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Буд Компані» частково виконало свої зобов'язання по сплаті суборендних платежів, передбачених Договором суборенди № 17 від 01.07.2013, сплативши 5000 грн. 00 коп. 27.09.2013, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по суборендним платежам в розмірі 10000 грн. 00 коп.

Крім того судом встановлено, що відшкодування вартості електроенергії, експлуатаційних послуг, компенсації за воду та стоки відповідач взагалі не здійснював, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за комунально-експлуатаційні послуги у розмірі 6261 грн. 38 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з приписами статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги з суборенди за Договором суборенди № 17 від 01.07.2013 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростована, доказів сплати заборгованості в розмірі 16261 грн. 38 коп., що складається з заборгованості зі сплати суборендних платежів в розмірі 10000 грн. 00 коп. та заборгованості по відшкодуванню витрат за комунально-експлуатаційні послуги у розмірі 6261 грн. 38 коп., відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що сторони в Договорі суборенди № 17 від 01.07.2013 не встановили строки виконання обов'язку з відшкодування послуг з електроенергії, експлуатаційних послуг, компенсації за воду та компенсації за стоки, то такий строк виконання має визначатись на підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, 10.06.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 02/06/1-14 від 02.06.2014, в якій вимагав сплатити заборгованість за Договором суборенди № 17 від 01.07.2013 в розмірі 16261 грн. 38 коп.

Проте вказана претензія не була отримана відповідачем та повернута позивачу у зв'язку з закінченням строку зберігання, про що свідчить копія довідки про причину повернення, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, датою оформлення поштовим підприємством повідомлення (довідки) про причини повернення є 14.07.2014.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудресурс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Буд Компані» суми основного боргу в розмірі 16261 грн. 38 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 2743 грн. 04 коп. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати суборендних платежів та платежів з відшкодування послуг з електроенергії, експлуатаційних послуг, компенсації за воду та компенсації за стоки за Договором суборенди № 17 від 01.07.2013 за період з 15.08.2013 по 04.09.2014.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.2 Договору, у випадку неналежної або несвоєчасної сплати суборендної плати, суборендар зобов'язується сплатити орендарю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу, за кожний день такого прострочення.

Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що сума пені, зазначеної у п. 9.2 цього Договору, включається окремою графою до рахунку на сплату суборендної плати за наступний місяць користуванням. У випадку несплати такої пені, орендар має право в односторонньому порядку погасити цю заборгованість за рахунок гарантійного платежу, у відповідності до пункту 5.2 даного Договору. Погашення боргу не звільняє суборендаря від обов'язку по сплаті пені. При цьому сплата пені здійснюється за весь термін прострочення в тому числі за строк більше шести місяців. Розірвання договору не звільняє суборендаря від обов'язку по сплаті орендної плати, пені, погашенню боргу та відшкодувань завданих орендарю з вини суборендаря збитків.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що сторони у Договорі суборенди № 17 від 01.07.2013 встановили інший період нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме, за весь термін прострочення в тому числі за строк більше шести місяців.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є необґрунтованим, оскільки позивач не врахував, що, пунктами 9.2 та 9.3 Договору передбачено нарахування пені тільки за неналежну або несвоєчасну сплату суборендної плати, а не сплату платежів з відшкодування послуг з електроенергії, експлуатаційних послуг, компенсації за воду та компенсації за стоки.

Крім того, сторони у п. 5.2.3 Договору визначили, що суборендна плата за користування об'єктом суборенди не включає в себе оплату вартості комунально-експлуатаційних послуг, електроенергії та спільного використання інженерних мереж. Плата за вищевказані послуги нараховується окремо.

Суд зазначає, що законодавством також не встановлено права нарахування та розміру пені у випадку несвоєчасної сплати за відшкодування вартості комунально-експлуатаційних послуг, зокрема Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинковий територій», передбачено право нараховувати пеню за несвоєчасну оплату саме комунальних послуг, а не відшкодування їх вартості, зокрема, на підставі договору оренди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені за неналежну чи несвоєчасну сплату платежів з відшкодування послуг з електроенергії, експлуатаційних послуг, компенсації за воду та компенсації за стоки, а отже нарахування пені має здійснюватись лише на суму заборгованості по суборендним платежам, що становить 10000 грн. 00 коп.

Крім того, позивач при нарахування пені не врахував оплату відповідача в розмірі 5000 грн. 00 коп., яку він здійснив 27.09.2014.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи вищевикладене, суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в межах визначеного позивачем періоду нарахування та з урахуванням положень пункту 9.2, 9.3 Договору:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 15000.00 15.08.2013 - 26.09.2013 43 6.5000 % 229.73 10000.00 27.09.2013 - 14.04.2014 200 6.5000 % 712.33 10000.00 15.04.2014 - 16.07.2014 93 9.5000 % 484.11 10000.00 17.07.2014 - 04.09.2014 50 12,5000 % 342.47 Разом: 1768.64 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 1768 грн. 64 коп. пені у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору суборенди № 17 від 01.07.2013 з оплати суборендної плати.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудресурс» нараховано та заявлено до стягнення 514 грн. 57 коп. 3 % річних та 2154 грн. 63 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони є необгрунованими у зв'язку з тим, що позивач здійснював нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму всієї заборгованості за Договором суборенди № 17 від 01.07.2013 в розмірі 16261 грн. 38 коп., що є недоречним, адже періоди для нарахування 3% річних та інфляційних втрат стосовно заборгованості зі сплати суборендних платежів та платежів з відшкодування послуг з електроенергії, експлуатаційних послуг, компенсації за воду та компенсації за стоки є різними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, датою оформлення поштовим підприємством повідомлення (довідки) про причини повернення є 14.07.2014, а, отже, нарахування 3% річних та інфляційних втрат відносно 6261 грн. 38 коп. (відшкодування послуг з електроенергії, експлуатаційних послуг, компенсації за воду та компенсації за стоки) має розпочинатись з 15.07.2014 та закінчуватись 04.09.2014 (останній день нарахування визначений позивачем у позові).

За розрахунком суду: (6261 грн. 38 коп. * 3% / 365 * 52 дні = 26 грн. 76 коп.) з відповідача підлягає стягненню 26 грн. 76 коп. 3% річних за користування ним коштами у сумі 6261 грн. 38 коп., належними до сплати кредиторові (позивачу), за період з 15.07.2014 по 04.09.2014.

Що стосується 3% річних відносно суми заборгованості зі сплати суборендних платежів за Договором суборенди № 17 від 01.07.2013, то їх нарахування, відповідно до періоду, заявленого позивачем, є період з 15.08.2013 по 04.09.2014.

За розрахунком суду (15000 грн. 00 коп. *3% / 365 * 43 дні = 53 грн. 01 коп.; 10000 грн. 00 коп. * 35 / 365 * 343 дні = 281 грн. 92 коп.) з відповідача підлягає стягненню 334 грн. 93 коп. 3% річних за користування ним коштами у сумі 15000 грн. 00 коп., за період з 15.08.2013 по 26.09.2013, та 10000 грн. коп. за період з 27.09.2013 по 04.09.2014, належними до сплати кредиторові (позивачу).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудресурс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Буд Компані» 3% річних в розмірі 514 грн. 57 коп. підлягають частковому задоволенні в розмірі 361 грн. 69 коп.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору суборенди № 17 від 01.07.2013, встановлені факти, та здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в частковому задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2154 грн. 63 коп., враховуючи наступний розрахунок, здійснений в межах заявленого позивачем у позові періоду.

Розрахунок інфляційних втрат на заборгованість в розмірі 6261 грн. 38 коп.: (6261 грн. 38 коп. * 100,4% - 6261 грн. 38 коп. = 25 грн. 05 коп.).

Розрахунок інфляційних втрат на заборгованість в розмірі 15000 грн. 00 коп.: (15000 грн. 00 коп. * 99,3% - 15000 грн. 00 коп. = - 105 грн. 00 коп.).

Розрахунок інфляційних втрат на заборгованість в розмірі 10000 грн. 00 коп.: (10000 грн. 00 коп. * 100,0% - 10000 грн. 00 коп. = 0 грн. 00 коп.; 10000 грн. 00 коп. * 100,4% - 10000 грн. 00 коп. = 40 грн. 00 коп.; 10000 грн. 00 коп. * 100,2% - 10000 грн. 00 коп. = 20 грн. 00 коп; 10000 грн. 00 коп. * 100,5% - 10000 грн. 00 коп. = 50 грн. 00 коп.; 10000 грн. 00 коп. * 100,2% - 10000 грн. 00 коп. = 20 грн. 00 коп.; 10000 грн. 00 коп. * 100,6% - 10000 грн. 00 коп. = 60 грн. 00 коп.; 10000 грн. 00 коп. * 102,2% - 10000 грн. 00 коп. = 220 грн. 00 коп.; 10000 грн. 00 коп. * 103,3% - 10000 грн. 00 коп. = 330 грн. 00 коп.; 10000 грн. 00 коп. * 103,8% - 10000 грн. 00 коп. = 380 грн. 00 коп.; 10000 грн. 00 коп. * 101,0% - 10000 грн. 00 коп. = 100 грн. 00 коп.; 10000 грн. 00 коп. * 100,4% - 10000 грн. 00 коп. = 40 грн. 00 коп.)

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудресурс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Буд Компані» інфляційних втрат в розмірі 2154 грн. 63 коп. підлягають частковому задоволенні в розмірі 1180 грн. 05 коп.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Буд Компані» (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код: 38515693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудресурс» (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 7; ідентифікаційний код: 38568614) основний борг в розмірі 16261 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 38 коп., пеню в розмірі 1768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн. 64 коп., 3% річних в розмірі 361 (триста шістдесят одна) грн. 69 коп., інфляційні втрати в розмірі 1180 (одна тисяча сто вісімдесят) грн. 05 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев'ять) грн. 82 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.10.2014

Суддя І.М. Отрош