Рішення

від 06.10.2014 по справі 915/1370/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року Справа № 915/1370/14

Господарський суд Миколаївської області у складі суду: судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Костенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області, вул. Янтарна, 5-а, м. Київ, 03170

в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", с. Демидів, Вишгородський район, Київська область, 07335

поштова адреса: вул. Янтарна, 2, м. Київ, 03170

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Автотранс", бульвар Шевченко, б. 8, кв. 74, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000

про стягнення заборгованості в сумі 7 731, 67 грн.

Представники сторін та прокуратури у судове засідання не з'явились

Прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області звернувся до господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Автотранс" про стягнення заборгованості в сумі 7 731, 67 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.09.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 18.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.09.2014 року відкладено розгляд справи на 06.10.14 року.

Прокуратура та сторони явку повноважних представників в судове засідання 06.10.14 року не забезпечили.

15.09.14 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від Прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області надійшло клопотання, в якому прокуратура зазначила про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просила суд розглядати справу за відсутності повноважного представника прокуратури (арк. справи 33).

Клопотання прокуратури про розгляд справи за відсутності її повноважного представника розглянуто судом та задоволено.

03.10.14 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшло клопотання, в якому позивач зазначив про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просив суд розглядати справу за відсутності повноважного представника позивача. Крім того, у вказаному клопотанні позивач повідомив суд про направлення копії ухвали суду на адресу відповідача, на доказ чого подав копію поштової квитанції та супровідного листа (арк. справи 40-42).

Клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника розглянуто судом та задоволено.

Судом також встановлено, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 01.09.14 року, направлена на адресу відповідача, повернута поштовою установою із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (арк. справи 37-39). Ухвала направлена на правильну адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у Витягу з ЄДР, а саме: бульвар Шевченко, б. 8, кв. 74, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (арк. справи 24-27).

При цьому, судом враховано наступне.

Явка повноважних представників сторін та прокуратури не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами від 10.07.14 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином усіх учасників судового процесу про дату, час та місце судових засідань.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 10.07.14 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників прокуратури та сторін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві прокуратурою та позивачем зазначено наступне.

31.08.11 року ДП "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТзОВ "Вектор Автотранс" було укладено усний договір поставки дизельного палива, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач оплатити 800 л дизельного палива на загальну суму 7731, 67 грн. Постачальник свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000191 від 31.08.11 року, рахунком-фактурою № СФ-0000260 від 31.08.11 року та довіреністю ААВ № 669933 від 01.08.11 року. Станом на день звернення до суду із позовом рахунок не оплачено.

Із посиланням на приписи ст. 526, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України прокуратура та позивач в позовній заяві просять суд стягнути суму в розмірі 7731, 67 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.1 Статуту позивача Дочірнє підприємство "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.02 року № 156 на власності відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яке відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" та наказу Державної служби автомобільних доріг України № 73 від 16.03.11 року визнається за типом публічним акціонерним товариством, що зазначено в його найменуванні та статуті.

Дочірнє підприємство є правонаступником зобов'язань та договорів реорганізованого державного підприємства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 100" (арк. справи 18).

Судом встановлено, що 31.08.11 року позивач ДП "ШРБУ № 100" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (постачальник) на підставі усної домовленості здійснив поставку товару відповідачу ТзОВ «Вектор Автотранс» (одержувач), а саме: дизтопливо в кількості 800.0000 л на загальну суму 7 731, 67 грн., в тому числі ПДВ 1 288, 61 грн., що підтверджується Видатковою накладною № РН-0000191 від 31.08.11 року (арк. справи 9).

Як вказано у видатковій накладній, товар поставлено на підставі замовлення - рахунку-фактури № СФ-0000260 від 31.08.11 року (арк. справи 10).

Видаткова накладна зі сторони відповідача підписана Єлішевим Станіславом Сергійовичем (директором) на підставі Довіреності ААВ № 669933 від 01.08.11 року на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк. справи 11-12).

Отже, поставка товару відбулася на підставі видаткової накладної за усною домовленістю сторін, правовідносини носять характер поставки.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, поставка товару позивачем та його отримання відповідачем свідчить про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 ЦК України, ст. 181 ГК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13 року з наступними змінами від 10.07.14 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу . При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

В зазначеній видатковій накладній від 31.08.11 року не вказано строку оплати отриманого товару, а відтак, відповідач зобов'язаний був оплатити товар після його прийняття, що відповідає положенням ст. 692 ЦК України.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи доказів оплати за отриманий товар відповідачем суду не подано, як і не спростовано факту наявності заборгованості.

Отже, порушення відповідачем господарського зобов'язання в частині оплати отриманого товару за Видатковою накладною № РН-0000191 від 31.08.11 в сумі 7 731, 67 грн. є підставою для покладення на нього обов'язку по його оплаті.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.13 року з наступними змінами приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору ; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 49 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 1 827 грн. - судового збору.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Автотранс" про стягнення заборгованості в сумі 7 731, 67 грн.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Автотранс", бульвар Шевченко, б. 8, кв. 74, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (код ЄДРПОУ 36714115) на користь позивача Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", с. Демидів, Вишгородський район, Київська область, 07335; поштова адреса: вул. Янтарна, 2, м. Київ, 03170 (код ЄДРПОУ 05423018):

- 7 731, 67 грн. (сім тисяч сімсот тридцять одна грн. 67 коп.) - заборгованості.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Автотранс", бульвар Шевченко, б. 8, кв. 74, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (код ЄДРПОУ 36714115) в доход Державного бюджету України (банк отримувача - ГУ ДКСУ у Миколаївській області; код банку отримувача (МФО) 826013; р/р 31218206783002; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37992781; отримувач коштів УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв /22030001; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу - Судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати місцевому органу державної податкової інспекції після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 10.10.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш