Рішення

від 24.09.2014 по справі 910/14477/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14477/14 24.09.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-8» простягнення заборгованості Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаЛевченко В.І.- представник від відповідачаСенчило В.В. - представник, Невядомська Г.В. - керівник

У судовому засіданні 24.09.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 322774,97 грн боргу за спожиту теплову енергію, 27777,85 грн інфляційних нарахувань, 3% річних в розмірі 17327,64 грн, а також 3754,46 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14477/14 та призначено її розгляд на 06.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 розгляд справи відкладено на 17.09.2014 та відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судовому засіданні 17.09.2014 оголошено перерву до 24.09.2014.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконує умови укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1998 №1640031 в частині здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.10.2011 по 01.06.2014. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, крім основного боргу, просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, пеню та 3% річних.

В ході розгляду справи сторонами проведено звірку взаєморозрахунків, у зв'язку з чим, а також враховуючи здійснені відповідачем проплати, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 16.09.2014. В заяві позивач просить стягнути з відповідача 280032,55 грн. основного боргу, 3754,46 грн пені, 27777,85 грн інфляційних втрат та 17327,64 грн 3% річних; в частині стягнення з відповідача 42742,42 грн основного боргу позивач просить провадження у справі припинити у зв'язку з погашенням вказаного боргу відповідачем в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява позивача про уточнення позовних вимог розцінюється і приймається до розгляду судом як заява про зменшення позовних вимог.

Заявлене позивачем у вищевказаній заяві клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині суд відхиляє, оскільки вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 42742,42 грн (враховуючи заяву від 16.09.2014) позивачем до відповідача не заявлено.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що при обчисленні розміру боргу позивач не врахував здійснені кооперативом проплати згідно платіжних доручень від 16.11.2011 №120 на суму 25000,00 грн, від 05.12.2011 №129 на суму 8000,00 грн, а також лише частково спрямував у погашення заборгованості 3842,42 грн зі сплачених по платіжному дорученню від 01.07.2014 №53 коштів у розмірі 9000,00 грн. Наявність решти заборгованості відповідачем не оспорюється. Також відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення суду рівними платежами на 18 місяців починаючи з 01.10.2014.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.12.1998 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (найменування якої було змінено на Публічне акціонерне товариство «Київенерго») в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та відповідачем укладено договір № 1640031 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Термін дії Договору відповідно до умов п.п. 8.1, 8.4 встановлений з дня його підписання до 31.12.1999 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору або його перегляду не буде письмово заявлено однією із сторін.

За своєю правовою природою Договір є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до Договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати.

Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п.2 додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію) - не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними в матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) та відомостями обліку споживання теплової енергії підтверджується, що в періоді з 01.10.2011 по 01.06.2014 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 612137,72 грн.

Однак, розрахунки за спожиту теплову енергію відповідачем здійснювалися несвоєчасно, що відповідачем не заперечується. Таким чином, твердження позивача про порушення відповідачем договірних зобов'язань є обґрунтованим.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем заявлено до стягнення суму основної заборгованості у розмірі 322774,97 грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 280032,55 грн, у зв'язку з погашенням відповідачем основного боргу за спірний період у розмірі 42742,42 грн.

Однак, судом встановлено, що на момент звернення до суду з позовом (15.07.2014) заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становила 274874,97 грн., тобто на 5157,58 грн менше. Різниця пояснюється тим, що позивачем зі здійсненої відповідачем проплати за платіжним дорученням від 01.07.2014 №53 на суму 9000,00 грн було зараховано в рахунок погашення заборгованості за спірний період лише 3842,42 грн, іншу частину суми у розмірі 5157,58 грн позивачем зараховано в рахунок погашення боргу за період з 01.06.2014 по 01.09.2014.

Однак підстав для здійснення саме такого розподілу і зарахування коштів позивач не навів, нормативно та документально свою позицію не обґрунтував. В той час як відповідач в графі «призначенні платежу» платіжного доручення від 01.07.2014 №53 чітко зазначив, що оплаті підлягає борг за грудень 2011 року.

Тому суд вважає, що сплачені відповідачем кошти за платіжними дорученнями № 53 від 01.07.2014 слід врахувати в погашення заборгованості за період, заявлений позивачем до стягнення, в повному обсязі - в сумі 9000,00 грн.

Разом з цим, суд відхиляє твердження відповідача про погашення боргу за спірний період платіжними дорученнями від 16.11.2011 №120 на суму 25000,00 грн та від 05.12.2011 №129 на суму 8000,00 грн. Хоча у цих платіжних дорученнях і зазначено про сплату заборгованості за жовтень 2011 року, в матеріалах справи наявний лист відповідача від 06.12.2011, яким він просив позивач змінити призначення платежу і зарахувати вищевказані кошти в рахунок погашення боргу кооперативу по справі №27/378, яка розглядалась Господарським судом міста Києва.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2011 по 01.06.2014 визнаються судом обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у розмірі 274874,97 грн.

Позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за спірний період у розмірі 5157,58 грн є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3754,46 грн, 3% річних у розмірі 17327,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 27777,85 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5 Додатку № 4 до Договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3754,46 грн є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 27777,85 грн та 3% річних у розмірі 17327,64 грн є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд відзначає, що судовий збір у зв'язку зі зменшенням позовних вимог на суму 3842,42 грн позивачу не повертається та покладається на позивача, оскільки вказана сума була сплачена відповідачем до звернення з даним позовом до суду та при поданні позовної заяви позивачем не врахована. Також не підлягає відшкодуванню позивачу судовий збір за вимогами про стягнення з відповідача 5157,58 грн, оскільки в цій частині в задоволенні позову відмовлено.

Оскільки відповідач сплатив частину основного боргу у розмірі 38900,00 грн після звернення позивача до суду з позовом, судовий збір у цій частині покладається на відповідача.

Відповідачем 23.09.2014 подано заяву про зменшення пені та розстрочення виконання рішення суду на 18 місяців, у зв'язку з тим, що відповідач є неприбутковою організацією та знаходиться у важкому фінансовому становищі.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення, а п. 4 названої статті передбачена можливість зменшення у випадкових випадках розміру неустойки.

Враховуючи доводи відповідача, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача в частині розстрочення виконання рішення на 12 місяців рівними платежами. В іншій частині клопотання судом відхилено, оскільки викладені відповідачем обставини не є винятковими, тобто такими, з якими пов'язана можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-8» (02232, м.Київ, вул. Будищанська, 5, ідентифікаційний код 23378764) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 274874 (двісті сімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн 97 коп., пеню у розмірі 3754 (три тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 27777 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят сім) грн 85 коп., 3 % річних у розмірі 17327 (сімнадцять тисяч триста двадцять сім) грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 6351 (шість тисяч триста п'ятдесят одна) грн 99 коп., розстрочивши виконання рішення на дванадцять місяців місяці шляхом сплати суми заборгованості та судового збору наступним чином:

- до 31 жовтня 2014 року підлягає сплаті 26 997,44 грн;

- до 30 листопада 2014 року підлягає сплаті 26 997,44 грн;

- до 31 грудня 2014 року підлягає сплаті 26 997,44 грн;

- до 31 січня 2015 року підлягає сплаті 26 997,44 грн;

- до 28 лютого 2015 року підлягає сплаті 26 997,44 грн;

- до 31 березня 2015 року підлягає сплаті 26 997,44 грн;

- до 30 квітня 2015 року підлягає сплаті 26 997,44 грн;

- до 31 травня 2015 року підлягає сплаті 26 997,44 грн;

- до 30 червня 2015 року підлягає сплаті 26 997,44 грн;

- до 31 липня 2015 року підлягає сплаті 26 997,44 грн;

- до 31 серпня 2015 року підлягає сплаті 26 997,44 грн;

- до 30 вересня 2015 року підлягає сплаті 26 997,54 грн.

Зобов'язання, визначені даним пунктом рішення, не обмежують Житлово-будівельний кооператив «Автотранспортник-8» сплатити на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» всі присуджені до стягнення за даним рішенням суми раніше погоджених строків.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 07.10.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова