Рішення

від 02.10.2014 по справі 910/14298/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14298/14 02.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфільм інтернешнл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА КІНО"

про стягнення 88 924,59 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Тичинський Д.В.

від відповідача: Молодіна Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфільм інтернешнл" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА КІНО" (далі -відповідач) про стягнення основної заборгованості у розмірі 72 860,50 грн., пені у сумі - 11 292,98 грн., 3% річних у розмірі 1 771,11 грн. та штрафу у сумі 3000,00 грн., що разом становить 88 924,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати винагороди за надані невиключні авторські права згідно генерального договору 4/08/12/2011 від 08.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 29.07.2014 р. представник відповідача подав відзив на позов, в якому зазначив, що основна сума заборгованості була останнім погашена у період з 15.07.2014 по 18.07.2014 р., проте нарахування штрафних санкцій визнав частково, у розмірі 6 007,45 грн., що складається із суми пені - 3 007,45 грн. та штрафу - 3 000,00 грн.

У судовому засіданні 29.07.2014 р. судом оголошувалася перерва до 11.09.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Також у судовому засіданні 11.09.2014 р. представник позивача подав додаткові пояснення до позовної заяви, які є фактично заявою про зменшення розміру позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 83 639,06 грн., яка прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та у судовому засіданні надав клопотання про зменшення позовних вимог в частині нарахування штрафу з 6 000, 00 грн. до 5 000, 00 грн., та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 82 639, 06 грн.

Розглянувши подане позивачем клопотання про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подане клопотання таким, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає його до розгляду.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та у судовому засіданні надав додаткові пояснення, в яких пояснив, що позовна заява підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 007, 45 грн., а саме, стягненню 3 007, 45 грн. - пені та 5 000, 00 грн. - штрафу.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфільм інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА КІНО" укладено генеральний договір №4/08/12/2011, умовами якого передбачено, що в межах даного договору позивач замовляє, відповідач організовує демонстрування фільмів в кінотеатрах на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.3. договору, для виконання умов даного договору позивач передає тимчасове право на період та в кінотеатрах, визначених у відповідному додатку.

Згідно з п. 3.3.6 договору, відповідач зобов'язаний не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні після останнього дня періоду надати позивачу повний звіт про публічний показ фільму в письмовій формі, завірений печаткою і підписом відповідальних осіб відповідача, а також скласти і направити позивачу в цей же термін акт прийому-передач виконаних робіт. У повному звіті про публічний показ фільму вказати: загальна кількість усіх публічних показів фільму протягом дня і час кожного публічного показу фільму протягом дня, кількість глядачів на кожному публічному показі протягом дня, суму валового збору, отриманого за кожний сеанс публічного фільму, а також суму усього валового збору, отриманого за всі публічні покази фільму.

Розділом 6 договору передбачено, що винагорода позивача складає 50% від валового збору, якщо інше не передбачено відповідним договором до даного договору. Сторони дійшли згоди, що по окремих фільмах сума, що підлягає перерахуванню позивачу, може вказуватися у відповідному додатку до договору. Відповідач зобов'язується перерахувати суму, передбачену п. 6.1. договору на поточний рахунок позивача, у строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після закінчення періоду, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

У випадку прострочення оплати (відповідно до п. 6.2. договору) відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочки. У разі якщо вказаний термін перевищує 10 (десять) календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1 000, 00 грн., шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок позивача. Крім того, якщо така прострочка триває понад 10 (десять) календарних днів позивач має право відмовитись від подальшого надання відповідачу фільмокопій (для здійснення ним демонстрування наступних фільмів), до повного погашення відповідачем своєї заборгованості перед позивачем (в т.ч. сплати відповідних штрафних санкцій). Така відмова не вважається порушенням позивачем взятих на себе зобов'язань, не потребує додаткового завчасного повідомлення відповідача і не тягне за собою сплати позивачем будь-яких штрафних санкцій (п. 7.3. договору).

Пунктами 11.1 та 11.2 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представникам сторін і діє до 31.12.2012 р. Якщо жодна з сторін за 30 календарних днів до закінчення договором письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати договір строк дії договору пролонгується на один календарний рік. Кількість таких пролонгацій не обмежена.

07.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфільм інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА КІНО" укладено додаток №50Ц до генерального договору №4/08/12/2011 від 08.12.2011 р., відповідно якого передбачені всі істотні умови прокату фільма «Дівергент» у кінотеатрах.

Згідно з п. 10.2.3. додатку до договору, винагорода позивача складає 50 % від валового збору відповідного фільму, якщо інший розмір винагороди не погоджено сторонами у відповідному додатку до даного договору.

10.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфільм інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА КІНО" укладено додаток №51Ц до генерального договору №4/08/12/2011 від 08.12.2011 р., відповідно якого передбачені всі істотні умови прокату фільма «Саботаж» у кінотеатрах.

Розподіл валового збору відбувається наступним чином: 50 % - позивачу (винагорода позивача), 50 % - відповідачу (п. 8.1. договору).

14.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфільм інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА КІНО" укладено додаток №52Ц до генерального договору №4/08/12/2011 від 08.12.2011 р., відповідно якого передбачені всі істотні умови прокату фільма «Газгольдер» у кінотеатрах.

Згідно з п. 10.2.3. додатку до договору, винагорода позивача складає 50 % від валового збору відповідного фільму, якщо інший розмір винагороди не погоджено сторонами у відповідному додатку до даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані послуги на загальну суму у розмірі 127 853, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг: №1203 від 08.05.2014 р., №1204 від 08.05.2014 р., №1207 від 08.05.2014 р., №1208 від 08.05.2014 р., №1209 від 08.05.2014 р., №1210 від 08.05.2014 р., №1073 від 30.04.2014 р., №1074 від 30.04.2014 р., №1075 від 30.04.2014 р., №1076 від 30.04.2014 р., №1077 від 30.04.2014 р., №1078 від 30.04.2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 72 860, 50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 72 860, 50 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 007, 45 грн. - пені, 1 771, 11 грн. - 3% річних та 5 000, 00 грн. - штрафу за прострочення грошових зобов'язань понад 10 днів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами генерального договору 4/08/12/2011 від 08.12.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач провів оплату наявної заборгованості у розмірі 72 860, 50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №10539 від 15.07.2014 р., №10542 від 16.07.2014 р., №10558 від 17.07.2014 р., №10577 від 18.07.2014 р. (в матеріалах справи).

Так, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/14298/14 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 72 860, 50 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі надані позивачем послуги оплачені відповідачем у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 007, 45 грн. - пені, 1 771, 11 грн. - 3% річних та 5 000, 00 грн. - штрафу за прострочення грошових зобов'язань понад 10 днів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господасрького кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господасрького кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнає обґрунтованою заявлену суму пені у розмірі 3 007, 45 грн., яка підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 771, 11 грн. - 3% річних та 5 000, 00 грн. - штрафу за прострочення грошових зобов'язань понад 10 днів, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 7.3 договору, у випадку прострочення оплати (відповідно до п. 6.2. договору) відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочки. У разі якщо вказаний термін перевищує 10 (десять) календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1 000, 00 грн., шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок позивача. Крім, того якщо така прострочка триває понад 10 (десять) календарних днів позивач має право відмовитись від подальшого надання відповідачу фільмокопій (для здійснення ним демонстрування наступних фільмів), до повного погашення відповідачем своєї заборгованості перед позивачем (в т.ч. сплати відповідних штрафних санкцій). Така відмова не вважається порушенням позивачем взятих на себе зобов'язань, не потребує додаткового завчасного повідомлення відповідача і не тягне за собою сплати позивачем будь-яких штрафних санкцій.

Згідно зі статтю 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та штрафу, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 771, 11 грн. - 3% річних та 5 000, 00 грн. - штрафи за прострочення грошових зобов'язань понад 10 днів.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови генерального договору №4/08/12/2011 від 08.12.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 007, 45 грн. - пені, 1 771, 11 грн. - 3% річних та 5 000, 00 грн. - штрафу за прострочення грошових зобов'язань понад 10 днів.

Щодо розподілу судових витрат з урахуванням часткового припинення провадження у справі, суд відзначає наступне.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 9) у застосуванні ст. 7 Закону України «Про судовий збір» господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке. Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Разом з тим, відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Таким чином, враховуючи положення ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем, на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Провадження у справі № 910/14289/14 припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 72 860, 50 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфільм інтернешнл" задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА КІНО" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, корпус «А», кімната 805, ідентифікаційний код - 36757206), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфільм інтернешнл" (65045, м. Одеса, вул Жуковського, буд. 33, нежиле приміщення №205, ідентифікаційний код - 37947538) 3 007 (три тисячі сім) грн. 45 коп. - пені, 1 771 (одну тисячу сімсот сімдесят одну) грн. 11 коп. - 3% річних, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу за прострочення грошових зобов'язань понад 10 днів та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 06.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.