Рішення

від 30.09.2014 по справі 914/2575/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2014 р. Справа № 914/2575/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол", м.Березне Рівненської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гурт", м.Дрогобич Львівської області

про стягнення 40 144,91 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Кінда Н.М. - представник (довіреність №382 від 01.08.2014р.);

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гурт" про стягнення 40 144,91 грн., з яких 35 745,73 грн. - основний борг, 1 859,09 грн. - пеня, 964,28 грн. - 10% річних та 1 575,51 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 21.07.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.08.2014р. Ухвалою суду від 06.08.2014р. розгляд справи відкладено на 27.08.2014р. Ухвалою суду від 27.08.2014р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 30.09.2014р.

Представник позивача подав клопотання (вх.№41745/14 від 30.09.2014р.) в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімол" зазначає, що за період співпраці з 17.02.2014р. по 30.09.2014р. зі сторони відповідача з дати подання позову повні або часткові розрахунки по заборгованості відсутні. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гурт" був присутній в попередньому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши зібрані докази, суд -

встановив:

17.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бімол" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Гурт" (покупець) укладено договір постачання №239, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити молочну продукцію та товари народного споживання на умова, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п.1.2. договору найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

Згідно із п.2.1. договору ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

Датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання-передачі товару (п.3.6. договору).

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 5 календарних днів з дати поставки такої партії.

Як стверджує позивач, ним було виконано умови договору щодо поставки відповідачу товару, однак відповідач порушив умови договору щодо оплати поставленого йому товару.

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача становить 35 745,73 грн.

Згідно із п.7.2.1. договору за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10% річних від суми заборгованості.

Отже, на підставі п.7.2.1. договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 859,09 грн.

Крім того позивач керуючись ч.2 ст.625 ЦК України та п.7.2.1. договору позивач нарахував відповідачу 964,28 грн. - 10% річних та 1 575,51 грн. - інфляційних втрат.

Таким чином загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 40 144,91 грн., з яких 35 745,73 грн. - основний борг, 1 859,09 грн. - пеня, 964,28 грн. - 10% річних та 1 575,51 грн. - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи 17.02.2014р. між сторонами укладено договір постачання №239 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити молочну продукцію та товари народного споживання на умова, визначених в цьому договорі.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджується наступними видатковими накладними, які зазначені у розрахунку суми позовних вимог доданого позивачем до позовної заяви, а саме: №РН-0002731 від 13.03.2014р. на суму 5 036,52 грн., №РН-0002732 від 13.03.2014р. на суму 320,00 грн., №РН-0002800 від 16.03.2014р. на суму 5 190,96 грн., №РН-0002801 від 16.03.2014р. на суму 160,00 грн., №РН-0003018 від 20.03.2014р. на суму 4 295,00 грн., №РН-0003066 від 23.03.2014р. на суму 5 655,00 грн., №РН-0003232 від 27.03.2014р. на суму 2 985,00 грн., №РН-0003361 від 30.03.2014р. на суму 2 620,00 грн., №РН-0003389 від 01.04.2014р. на суму 2 620,00 грн., №РН-0003490 від 03.04.2014р. на суму 3 275,00 грн. та №РН-0003663 від 08.04.2014р. на суму 4 295,00 грн. Тобто позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 36 452,48 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 35 745,73 грн. основного боргу. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідач не надав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гурт" 35 745,73 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1859,09 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п.7.2.1. договору за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10% річних від суми заборгованості.

Як вбачається із поданого розрахунку пені, позивач не врахував того, що до 15.04.2014р. розмір облікової ставки НБУ становив 6,5%. Здійснивши перерахунок розміру пені, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 767,61 грн. пені.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 964,28 грн. - 10% річних та 1 575,51 грн. - інфляційні втрати суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, згідно із п.7.2.1. договору за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10% річних від суми заборгованості .

Таким чином сторони у договорі передбачили інший розмір відсотків річних ніж той, який передбачений ч.2 ст.625 ЦК України.

Суд, перевіривши розрахунок розміру 10% річних, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 964,28 грн. - 10% річних є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

При перерахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем здійснено невірне нарахування інфляційних втрат по накладній №РН-0002800 від 16.03.2014р. Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 931,19 грн. інфляційних втрат.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується квитанцією №220 від 08.07.2014р. на суму 1 827,00 грн., які відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Зокрема з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 793,51 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гурт" (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.В.Великого, 11, код ЄДРПОУ 38007463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" (34600, Рівненська область, Березнівський район, м.Березне, вул.Андріївська, 87, код ЄДРПОУ 32413662) 35 745,73 грн. - основного боргу, 1 767,61 грн. - пені, 964,28 грн. - 10% річних, 931,19 грн. - інфляційних втрат та 1 793,51 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 06.10.2014р.

Суддя Петрашко М.М.