Рішення

від 30.09.2014 по справі 914/2832/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2014 р. Справа № 914/2832/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття", м.Трускавець Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтуся-Тур", м.Трускавець Львівської області

про стягнення 86 390,34 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Кепич І.В. - представник (довіреність б/н від 15.05.2014р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтуся-Тур" про стягнення 78 390,34 грн., з яких 75 522,00 грн. - основний борг, 4 065,09 грн. - пеня, 671,26 грн. - 3% річних та 6 131,99 грн. - інфляційні втрати.

Суд звертає увагу позивача, що при зверненні до господарського суду із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" невірно визначено ціну позову, а саме ціною позову зазначено 78 390,34 грн. замість 86 390,34 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно із ч.2 ст.55 ГПК України в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Як вбачається із позовної заяви до стягнення заявлено 75 522,00 грн. основного боргу, 4 065,09 грн. - пені, 671,26 грн. - 3% річних та 6 131,99 грн. - інфляційних втрат.

Частиною 3 ст.55 ГПК України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Отже, ціною позову є 86 390,34 грн., а не 78 390,34 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.08.2014р. Ухвалою суду від 27.08.2014р. розгляд справи відкладено на 30.09.2014р.

Представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №134 від 18.09.2014р. на суму 58 522,00 грн. та копії договору №08/264 від 20.11.2008р. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав. Станом на 30.09.2014р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 27.08.2014р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві. Однак слід зазначити, що відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі від 11.08.2014р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Станом на 30.09.2014р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд,-

встановив:

20.11.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтуся-Тур" (замовник) укладено договір №08/264 про надання послуг з розміщення, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з розміщення клієнтів згідно з попереднім замовленням замовника, а замовник зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг в порядку та на умовах цього договору і додатків до нього.

Відповідно до п.5.1. договору послуги за цим договором сплачуються за договірними цінами, що визначені у додатку №2 до цього договору.

Згідно із п.5.10. договору сплата послуг здійснюється замовником за 100% передоплатою шляхом безготівкового розрахунку, а у випадках, передбачених п.4.4.4., п.4.4.6. цього договору, може здійснюватися клієнтами на місці за готівковий розрахунок або кредитною карткою.

Пунктом 5.11. договору передбачено, що послуги за цим договором сплачуються замовником на підставі рахунку виконавця не пізніше 5 банківських днів з дня надання (виставлення) рахунку, але, у будь-якому разі, до обумовленого у замовленні дня заїзду клієнтів. Обов'язок сплатити послуги вважається виконаним, якщо грошові кошти у повному обсязі зараховані на поточний рахунок виконавця.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач всупереч умовам укладеного договору, отримуючи послуги від позивача, не виконував свого обов'язку по оплаті у повному обсязі. В прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 75 522,00 грн. - основного боргу.

Відповідно до п.6.2. у разі порушення п.5.11. цього договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Отже, керуючись п.6.2. договору позивач нарахував відповідачу 4 065,09 грн. пені.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 671,26 грн. - 3% річних та 6 131,99 грн. - інфляційних втрат.

Таким чином загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 86 390,34 грн., з яких 75 522,00 грн. - основний борг, 4 065,09 грн. - пеня, 671,26 грн. - 3% річних та 6 131,99 грн. - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково та частково слід припинити провадження у справі з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.11.2008р. між сторонами укладено договір №08/264 про надання послуг з розміщення, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з розміщення клієнтів згідно з попереднім замовленням замовника, а замовник зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг в порядку та на умовах цього договору і додатків до нього.

В матеріалах справи містяться копії заявок на бронювання та копії рахунків, які виставлялися відповідачу. Оригінали вказаних документів оглянуто в судовому засіданні.

Позивачем до стягнення заявлено 75 522,00 грн. основного боргу. Однак, як вбачається із матеріалів справи до подання позовної заяви до господарського суду Львівської області, відповідачем здійснено часткові оплати на суму загальну суму 8 000,00 грн. Зокрема 29.05.2014р. було сплачено 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8 від 29.05.2014р. на суму 3 000,00 грн., а 11.06.2014р. було сплачено 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №24 від 11.06.2014р. на суму 5 000,00 грн. Таким чином в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 8 000,00 грн. слід відмовити.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, після подання позовної заяви до господарського Львівської області відповідачем було здійснено часткові оплати на загальну суму 67 522,00 грн. Зокрема 15.08.2014р. було сплачено 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №94 від 15.08.2014р. на суму 3 000,00 грн., 06.08.2014р. було сплачено 6 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №84 від 06.08.2014р. на суму 6 000,00 грн. та 18.09.2014р. було сплачено 58 522,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №134 від 18.09.2014р. на суму 58 522,00 грн.

Відповідно до п.1 1 ч.1 ст 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача не користь позивача 67 522,00 грн. слід припинити провадження у справі.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2. у разі порушення п.5.11. цього договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок розміру пені, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4 065,09 грн. - пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 671,26 грн. - 3% річних та 6 131,99 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №17271 від 25.07.2014р. на суму 1 827,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, п.1 1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтуся-Тур" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля, 20, код ЄДРПОУ 31712129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Городище, 8, код ЄДРПОУ 34358195) 4 065,09 грн. - пені, 671,26 грн. - 3% річних, 6 131,99 грн. - інфляційних втрат та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 67 522,00 грн. припинити провадження у справі.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 06.10.2014р.

Суддя Петрашко М.М.