Рішення

від 09.10.2014 по справі 918/1305/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р. Справа № 918/1305/14

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Приватного підприємства "ФРАГО"

до Дочірнього підприємства "Рівнеоблавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України філія "Костопільський райавтодор"

про стягнення заборгованості в сумі 17 426 грн. 04 коп.

Представники сторін:

від позивача - Осійчук І.І., довіреність від 30 травня 2014 року;

від відповідача - Шарабура С.Ю. довіреність №51-14 від 24 вересня 2014 року.

В судовому засіданні 09 жовтня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ФРАГО" (далі - ПП "Фраго", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства "Рівнеоблавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України філія "Костопільський райавтодор" (далі - ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" філія "Костопільський райавтодор", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 17 426 грн. 04 коп. за поставлену продукцію.

Ухвалою суду від 11 вересня 2014 року позовну заяву №144 від 02 вересня 2014 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/1305/14, розгляд якої призначено на 25 вересня 2014 року.

24 вересня 2014 року від відповідача надійшло клопотання №6/1386 від 24 вересня 2014 року про відкладення розгляду справи.

25 вересня 2014 року від представника позивача надійшло письмове підтвердження №169 від 25 вересня 2014 року того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи з даного спору між даними сторонами, про даний предмет із даних підстав, а також немає рішення цих органів з даного спору.

Ухвалою суду від 25 вересня 2014 року розгляд справи відкладено на 09 жовтня 2014 року.

09 жовтня 2014 року від представника відповідача надійшов відзив №6/1471 від 09 жовтня 2014 року на позов, яким останній просить суд відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення вартості наданих юридичних послуг адвоката в розмірі 3 000 грн.

09 жовтня 2014 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення вартості послуг адвоката в сумі 3 000 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду, оскільки відповідає вимогам ст.22 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення вимог.

Представник відповідача визнав позовні вимоги, проте просив відмовити в частині вимог про стягнення вартості послуг адвоката в розмірі 3 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 09 вересня 2011 року за видатковою накладною №03 на суму 4 296 грн. 88 коп., та 23 жовтня 2011 року за видатковою накладною №1 на суму 10 129 грн. 16 коп. поставив відповідачу товар - щебінь на загальну суму 14 426 грн. 04 коп. (а.с.14-15).

Факт отримання товару стверджується довіреностями №130 від 08 вересня 2011 року та №173 від 31 жовтня 2011 року. (а.с.16-17).

Всього ПП "Фраго" поставило відповідачу товару на загальну суму 14 426 грн. 04 коп..

На адресу відповідача скеровано 31 жовтня 2012 року вимогу №155 від 31 жовтня 2012 року про погашення заборгованості в сумі 14 426 грн. 04 коп., в якій позивач вимагав погасити суму боргу за поставлений товар (а.с.7), доказ надсилання вимоги відповідачу (а.с.8-9). Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На день розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 14 426 грн. 04 коп. суду не представив, доказів зворотнього суду не надав.

Таким чином, станом на 09 жовтня 2014 року за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 14 426 грн. 04 коп.

Накладні, надані позивачем, є самостійними первинними документами, на підставі яких суд може встановити факт здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні, надані позивачем в підтвердження факту поставки товару, відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Оскільки відповідачем не надано жодних заперечень та доказів того, що він не отримував товар згідно з накладною, на підставі якої позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відтак у суду відсутні підстави вважати, що поставка не відбулася.

Так само відповідачем не надано доказів оплати поставленого товару. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 14 426 грн.. 04 коп..

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розмінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, і положення ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовуються.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що станом на 09 жовтня 2014 року сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 14 426 грн. 04 коп.. Відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про оплату вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача цієї суми є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, та враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 14 426 грн. 04 коп. заборгованості за надані послуги, є обґрунтованими та підтверджуються поданими доказами, доводи наведені у позові є не спростованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства" Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м.Рівне, вул.Остафова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) на користь Приватного підприємства "Фраго" (м.Рівне, вул. Кавказька, 9 А, офіс 211, код ЄДРПОУ 36543069) 14 426 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 04 коп. заборгованості та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по оплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2014 р.

Cуддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. Кавказька, 9 А);

3- відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Остафова, 7).