Рішення

від 09.10.2014 по справі 917/1620/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 р. Справа № 917/1620/14

Суддя Гетя Н.Г. , розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона-171", 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Гагаріна, 57

до Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк", 36020, м. Полтава, вул. П.Комуни, 40а

про визнання недійсними окремих частин договору

Суддя Геття Н.Г.

Представники:

від позивача: Семенко Б.М.

від відповідача: Довбенко О.Ю.

Суть справи: розглядається позовна заява про визнання недійсним з моменту укладення п. 6.1 кредитного договору №169 від 17 вересня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Пересувна механізована колона - 171" та Полтавським акціонерним банком "Полтава-банк".

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає, з мотивів, викладених у позовній заяві та надав клопотання про поновлення строку на звернення до суду.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує та надав заяву щодо застосування строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

17.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона - 171» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона - 171»), в особі директора Тихонова М.Г. (далі - позивач) 17.09.2008 року укладено з Полтавським акціонерним банком «Полтава-банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Полтава-банк»), в особі керуючого Гадяцькою філією АБ «Полтава-банк» Пєшкової Г.Ф. ( відповідач) Кредитний договір № 169 ( а.с. 10-13) та 16.09.2011 року укладено додаткову угоду до даного Договору.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що спори між сторонами цього Договору вирішуються у судах України, у тому числі в господарських судах, в порядку, визначеному чинним законодавством України, а також у Постіймо діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» у відповідності з Регламентом цього третейського суду за вибором Банку.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що останній вважає п. 6.1. Договору № 169 від 17.09.2008 року таким, що укладений з порушенням вимог законодавства України з підстав, що:

- третейське застереження (третейська угода) є неправомірним та укладеним з перевищенням повноважень голови правління;

- в третейському застереженні не зазначено предмет та вид спору, який може бути передано на вирішення третейського суду;

- вказане третейське застереження порушує права позивача, оскільки позбавляє останнього права вибору на спосіб захисту своїх прав (судовий чи в третейському суді) права на судовий захист, права вибору що підсудності, оскільки право вибору способу захисту належить виключно банкові.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

В силу статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон) юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Як встановлено судом, третейська угода між позивачем та відповідачем про передачу спорів на вирішення третейського суду була укладена у вигляді третейського застереження у вказаному вище Кредитному договорі. Згідно даного застереження спори між сторонами цього Договору вирішуються у судах України, у тому числі в господарських судах, в порядку, визначеному чинним законодавством України, а також у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» у відповідності з Регламентом цього третейського суду за вибором Банку.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом ( стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Згідно з п.3 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином твердження позивача про недійсність даного пункту договору посилаючись на те, що в третейському застереженні не зазначено предмет та вид спору, який може бути передано на вирішення третейського суду та, що вказане третейське застереження порушує права позивача, оскільки позбавляє останнього права вибору на спосіб захисту своїх прав (судовий чи в третейському суді) права на судовий захист, права вибору що підсудності, оскільки право вибору способу захисту належить виключно банкові є необґрунтованим.

Але як вбачається з матеріалів справи, діючи від імені позивача, Головою правління укладено письмовий кредитний договір з Банком. При цьому в розділі 6 цього договору міститься третейська угода у вигляді третейського застереження, в якій указано про передачу спору до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» у відповідності з Регламентом цього третейського суду за вибором Банку.

Відповідно до п. 10.8.5. Статуту ПМК - 171 (а.с. - 14-25) питання повноважень, умов діяльності та матеріального забезпечення Голови Правління визначаються в контракті, що укладається з ним Наглядовою радою.

Як вбачається з матеріалів справи, між Наглядовою Радою ПМК - 171 та Головою правління Тихоновим М.Г. укладено контракт від 28.12.2007 року (а.с. - 26-28).

Розділами 2 та 4 вказаного контракту визначено права та обов'язки Тихонова М.Г. на посаді Голови правління ПМК -171.

Так, підпунктом 2.2 пункту 2 Контракту визначено обов'язки Голови правління Товариства. Передбачено, що до повноважень Голови правління товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та Наглядової ради. Підпунктом 2.2.1 Контракту визначено, що керівник зобов'язаний виконувати такі функції та обов'язки: :

- укладати правочини на суму понад 10 відсотків вартості статутного капіталу Товариства за погодженням з Наглядовою радою Товариства;

- третейські угоди та угоди (правочини), що містять третейські застереження укладати за попереднім погодженням з Наглядовою Радою Товариства;

Розділом 4 Контракту визначено права Голови правління Товариства. Підпунктом 4.1. визначено наступні права Керівника Товариства:

- укладення правочинів на суму понад 10 відсотків вартості статутного капіталу Товариства здійснювати за погодженням з Наглядовою радою Товариства;

- третейські угоди та угоди (правочини), що містять третейські застереження укладати за попереднім погодженням з Наглядовою Радою Товариства.

Отже зі змісту контракту чітко випливає, що Голова правління повинен діяти в межах визначених вказаним контрактом.

Як зазначає позивач, Наглядовою радою Товариства не було погоджено питання щодо укладення керівником товариства спірного пункту 6.2 Кредитного договору, який містить третейське застереження. Тобто, даний правочин укладений з виходом Голови правління ПМК - 171 за межі своїх повноважень визначених Контрактом та порушенням вимог Статуту товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним з моменту укладення п. 6.1 кредитного договору №169 від 17 вересня 2008 року є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню .

Щодо клопотання позивача про застосування строку позовної давності та клопотання відповідача про поновлення строку на звернення до суду, суд зазначає наступне:

В пункті 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" наголошується на тому, що за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Суд вважає причини пропуску позовної давності поважними та задовольняє клопотання відповідача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі матеріалів справи, керуючись ст.ст.33,43,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладення п. 6.1 кредитного договору №169 від 17 вересня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Пересувна механізована колона - 171" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона - 171"; 37300, м. Гадяч, вул. Гагаріна, 57, код ЄДРПОУ 01037494) та Полтавським акціонерним банком "Полтава-банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Полтава-банк"; 36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а, код ЄДРПОУ 01037494).

Суддя Н.Г. Гетя