Рішення

від 07.10.2014 по справі 920/904/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.2014 Справа № 920/904/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат ЛТД", м.Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничої компанії Промавтоматика", м.Суми;

про стягнення 453001 грн. 02 коп.

Суддя Зражевський Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Стельникович В.А.

від відповідача: не з'явився

при секретарі судового засідання Кас'яні А.О.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 453001 грн. 02 коп. заборгованості за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 480/06 від 17.06.2013 року, укладеного між сторонами у справі, а саме: 207979 грн. 06 коп. - вартість отриманого та неоплаченого товару, 240853 грн. 70 коп. - штрафу, 18296 грн. 45 коп. - пені, 4168 грн. 23 коп. - 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Відповідачем подано суду клопотання (від 06.10.2014) про відкладення розгляду даної справи, в якому зазначає, що в судове засідання представник відповідача з'явитися не має можливості у зв'язку з відрядженням, а тому просить суд перенести розгляд даної справи на іншу дату.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти відкладення розгляду даної справи.

Господарський суд, розглянувши вказане клопотання, вважає за необхідне його відхилити, оскільки не вбачає для відкладення розгляду даної справи необхідних підстав.

Оскільки відповідачем не поданий суду відзив на позовну заяву або аргументовані заперечення стосовно позовних вимог, дана справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази у даній справі, господарський суд встановив наступне:

17 червня 2013 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „КАРАТ ЛТД» (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Промавтоматика" (покупець) укладено договір поставки № 480/06, за яким позивач (постачальник) зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю товар, передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору (пункт 1.1 договору).

Асортимент товару передбачається у рахунках-фактурах або специфікаціях (пункт 2.1 договору).

До укладання договору сторони здійснювали правочин у спрощеній формі шляхом: замовлення покупця, на підставі якого виписується рахунок-фактура, потім покупець - відповідач:

а) оплачує товар та отримує товар згідно накладної;

б) отримує товар згідно накладної та оплачує товар згідно накладної та рахунку-фактури.

Згідно п. 4.1 договору товар постачається покупцю протягом строку, узгодженого сторонами в додатках, специфікаціях до даного договору, або вказується у рахунках - фактурах.

За п. 5.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 6.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому рахунку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 6.2 договору, покупець зобов'язаний оплатити вартість продукції згідно виставленого рахунку, на протязі 7 календарних днів з моменту відвантаження товару.

На підставі додаткової угоди № 1 до договору від 17 липня 2013 року сторони змінили строк оплати та встановили його на протязі 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Згідно п. 7.3 договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної, згідно якої товар відпускається покупцю згідно п. 7.1 на складі постачальника. Накладною, як документом приймання-передачі товару, сторони встановлюють його вартість в момент його приймання-передачі, кількість товару, та дату здійснення такого приймання - передачі.

Договір, який визначає та встановлює умови поставок, права та обов'язки сторін, діє до 31 грудня 2013 року або до повного виконання сторонами їх зобов'язань.

Як встановлено матеріалами даної справи, позивач виконав свої зобов'язання належним чином, та здійснив поставку товару на суму 409487,51 грн., з яких відповідач заплатив лише 201508,45 грн., залишок заборгованості відповідача складав 207979,06 грн., що зазначена позивачем у позові як сума основного боргу.

28 листопада 2013 року сторонами було укладено акт звірки, у якому сторони підтвердили наявність фактичної заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 207979,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 207979,06 грн. боргу підтверджуються матеріалами даної справи, є обґрунтованими, правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені до суду вимоги по стягненню з відповідача 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 4168,23 грн..

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі зазначеної правової норми позивачем правомірно нараховані відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних в сумі 4168,23 грн., які є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 11.1 договору покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у вигляді сплати нарахованої пені згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу, що не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.8 договору, в разі порушення покупцем умов оплати згідно п. 6.2 договору більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів покупець окрім пені згідно п. 11.1 сплачує постачальнику за кожні наступні тридцять днів прострочення штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума пені, нарахованої відповідачу складає 18296,45 грн. та 240853,7 грн. штрафу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічні приписи містяться у статті 230 Господарського кодексу України, якою визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 названого Кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на зазначене, вимоги позивача по стягненню з відповідача пені у розмірі 18296,45 грн., нараховані за період з 18.06.2013 по 03.10.2013 визнаються судом правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Заявлений позивачем до стягнення з відповідача штраф в сумі 240853,7 грн. значно перевищує суму основного боргу та на думку суду, є значно завищеним порівняно зі збитками, що понесені відповідачем у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язанням за договором № 480/06 від 17.06.2013.

Згідно ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приписи статті 83 Господарського процесуального кодексу України надають господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи, гарантування відповідача здійснити повну оплату заборгованості за вказаним вище договором в сумі 207979,06 грн. (згідно листа відповідача під вих. № 29 від 27.09.2013р.), а також незначну тривалість прострочення відповідачем виконання договірних зобов'язань, що становить один рік, відсутність в матеріалах справи доказів понесення відповідачем фінансових збитків від невиконання відповідачем зобов'язань за цим договором поставки, господарський суд вважає, що стягнення з відповідача пені в сумі 18296,45 грн., 3% річних в сумі 4128,23 грн. компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору. А тому, суд, згідно ч.2 ст. 233 ГК України зменшує розмір штрафу, заявленого позивачем до стягнення до 30%, що складає 72256,11 грн., що підлягає задоволенню в цій сумі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничої компанії Промавтоматика"(40034, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 19/2, код 38397154) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат ЛТД" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд, 86, код 32799887) 207979,06 грн. боргу, 18296,45 грн. пені, 72256,11 грн. штрафу, 4168,23 грн. - 3% річних, 5000 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складене 13.10.2014 року

Суддя Ю.О. Зражевський