Рішення

від 07.10.2014 по справі 923/1085/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 р. Справа № 923/1085/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі:

позивача-1 - Державного агентства рибного господарства України, м. Київ,

позивача-2 - регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон,

до відповідача-1 - державного підприємства "Укрриба", м. Київ,

відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Южний-Аква", смт. Новотроїцьке Новотроїцького району Херсонської області,

За участю прокурорів: Ахременко О.Д., посвідчення №019816 від 19.08.13р.; Бичков О.О., посвідчення №019495 від 08.08.2013р.

Представників сторін:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Щербина О.В., представник, довіреність №50 від 20.08.2014р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

Суть спору: заступник Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі: Державного агентства рибного господарства (позивач-1) та регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (позивач-2) звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Укрриба" (відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Южний-Аква" (відповідач-2), в якому просить визнати недійсним на майбутнє договір зберігання державного майна №33/12, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2; визнати недійсною на майбутнє додаткову угоду до договору зберігання державного майна №33/12 від 02.04.2012р., укладену 09.04.2012р. між відповідачем-1 та відповідачем-2; зобов'язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 все майно, отримане за договором зберігання державного майна 333/12, укладеного 02.04.2012р., та актом приймання-передачі від 02.04.2012р.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує посиланнями на умови договору зберігання державного майна від 02.04.2012р., додаткової угоди від 09.04.2012р. до договору зберігання державного майна №33/12 від 02.04.2012р., положення ст. 121 Конституції України, ст.ст. 2, 66, 67, ГПК України, ст. 235 ЦК України та ст. 36-1 ЗУ "Про прокуратуру".

16.09.2014р. до суду від відповідач-1 надійшло клопотання від 08.09.2014р. №11-09/21, в якому на підставі ст. 22 та п.1-1 ст.80 ГПК України відповідач просить припинити провадження у справі №923/1085/14, у зв'язку із відсутністю предмета спору, оскільки станом на 21.07.2014р. договір зберігання державного майна від 02.04.20123 № 33/12 припинено за згодою сторін, а майно повернуто ДП "Укрриба". Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У зв'язку із клопотанням прокурора про продовження строку розгляду справи для надання додаткових доказів, суд ухвалою від 23.09.2014р. продовжив строк вирішення спору по справі №923/1085/14 на п'ятнадцять днів - до 08.10.2014р., та відклав розгляд справи на 07.10.2014р.

07 жовтня 2014 року Херсонським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2014р., подано письмове пояснення щодо клопотання ДП "Укрриба" про припинення провадження у справі. Дане пояснення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Позивач-1 належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, витребуваних документів не надав, про причини своєї неявки суд жодним чином не інформував.

Відповідач-1 у судове засідання також не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, ним 06.10.2014р. через канцелярію суду факсимільним зв'язком подано реєстраційні документи.

Відповідач-2, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, в засідання суду втретє не прибув, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

У пункті 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, неявка у судове засідання представників позивача-1, відповідачів-1,2 не унеможливлює розгляд справи №923/1085/14, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представників позивача-1, відповідачів-1,2 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Прокурор та позивач-2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що Херсонською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері було проведено перевірку, якою встановлено, що 02.04.2012р. між державним підприємством "Укрриба" (поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Южний-Аква" (зберігач) укладено договір зберігання державного майна №33/12.

Відповідно до п.1.1. договору, поклажодавець за участю уповноважених представників сторін передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 6 травня 2003 року №126/752.

Пунктом 1.4. договору сторони передбачили, що вартість переданого зберігачу майна визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається по кожному найменуванню в акті приймання-передачі майна, який є невід'ємним додатком до цього договору.

Так, у акті приймання-передачі гідротехнічних споруд від 02.04.2012р. вартість майна, яке передається на зберігання, встановлено у розмірі 2663928,00 грн.

На підставі п.4.1. договору, за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10,00 грн., в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.

Згідно п.6.1. договору, він набуває чинності з дня його підписання і діє протягом десяти років, з 02.04.2012р. по 02.04.2022р.

В подальшому, 09 квітня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору зберігання державного майна, якою зберігачу (ТОВ "Южний-Аква") від поклажодавця (ДП "Укрриба") надано згоду на користування майном.

Пунктом 1.3. додаткової угоди передбачено, що зберігач зобов'язується здійснювати оплату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі. Ціна за користування майном становить 4800,00 грн., в т.ч. ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 14 числа місяця, наступного за звітним.

Прокурор та позивач-2 просять визнати недійсними на майбутнє договір зберігання державного майна №33/12 від 02.04.2012р. та додаткову угоду від 09.04.2012р. до нього, оскільки вважають, що вони є нікчемними та вчинені для приховання іншого правочину - договору оренди державного майна, який насправді вчинено сторонами, порушивши цим норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та норми Цивільного кодексу України.

Дані обставини стали підставою, для звернення прокурора з позовною заявою до суду для захисту інтересів держави.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законів.

Статтями 20, 36-1 ЗУ "Про прокуратуру" встановлено право прокурора звертатися до суду в передбачених законом випадках, а також вказано на те, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно приписів ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Отже, на відмінність від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, а тим більше, забороняє передання майна для цієї мети іншим особам.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Також, за змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Із матеріалів справи слідує, що з метою приховування орендних відносин між ДП "Укрриба" (відповідач-1) та ТОВ "Южний-Аква" (відповідач-2) укладено удаваний договір - договір зберігання державного майна з правом користування, який у дійсності є договором оренди державного майна та повинен містити істотні умови договору оренди.

Надаючи правову оцінку умовам договору зберігання державного майна №33/12 від 02.04.2012р., суд дійшов висновку, що по своїй правовій природі цей договір містить ознаки і істотні умови договору оренди, передбачені законодавством для договору даного виду.

Приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Згідно з Положенням про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 15.06.1994 р. №412, - регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, який створюється Фондом і йому підпорядковується. Відділення в межах повноважень, визначених Фондом, і повноважень, делегованих Верховною Радою АР Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською радою, здійснює політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, у власності Республіки Крим, комунальній власності, м.Києва і м.Севастополя, і є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів, їх структурних підрозділів тощо.

Відповідно до ст. 326 ЦК України, державною власністю є майно, належне державі, що забезпечує діяльність Верховної ради, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, установ і закладів, що фінансуються з державного бюджету, майно створених державою юридичних осіб тощо. У державній власності може бути будь-яке майно, в тому числі те, яке не може перебувати у власності інших суб'єктів. Держава безпосередньо не може здійснювати функції власника. Для цього вона створює відповідні органи державної влади, які відповідно до ч. 2 ст. 326 ЦК України здійснюють право власності від імені та в інтересах держави України, згідно визначеним функціям та наданим повноваженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, у даному випадку з метою приховування орендних відносин ДП "Укрриба" та ТОВ "Южний Аква" укладено удаваний договір - договір зберігання з правом користування майном.

У дійсності цей договір є договором оренди державного майна та містить всі істотні умови, передбачені законодавством для договору оренди.

Оскільки предметом вищевказаного договору є державне майно, а саме гідротехнічні споруди, то до спірних правовідносин повинно бути застосовано норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна України".

Для того, щоб передати державне майно в оренду, підприємство повинно було отримати дозвіл Фонду державного майна України (регіонального відділення). Однак у даному випадку такий дозвіл отримано не було.

Наведене свідчить, що ДП "Укрриба" передало державне майно в платне користування ТОВ "Южний-Аква" у порушення вимог чинного законодавства.

Також суд зазначає, що вказаний договір був укладений всупереч вимогам чинного законодавства, якими встановлюється порядок передачі в строкове платне користування державного майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року зі змінами та доповненнями, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном.

Відповідно до статті 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України 10.08.1995 №629. Частина 2 статті 19 вказаного закону встановлює, що методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 пунктом 17 встановлено, що у разі, коли орендодавцем є ФДМУ чи його регіональне відділення, орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати (чи плати за користування вказаним майном), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до державного бюджету.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тому незалежно від того, як сторони назвали договір, яким встановлені правовідносини, до цих відносин необхідно застосовувати норми чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини.

Закони України відповідно до ст. 68 Конституції України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

З огляду на вищезазначене, сторони порушили норми Господарського кодексу України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна", Постанови Кабінету Міністрів України 10.08.1995 №629, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 при укладанні договору зберігання з правом користування, яким фактично передано державне нерухоме майно в строкове платне користування.

Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідно до статті 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі мст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Матеріали справи свідчать, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду Державного майна України (його регіонального відділення) та без його дозволу, тобто спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що договір зберігання державного майна №33/12 від 02.04.2012р. та додаткова угода від 09.04.2012р. до договору зберігання державного майна №33/12 від 02.04.2012р. є недійсними.

Щодо клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, то воно підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суд відмовляє відповідачу-1 у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог визнання недійсними договір зберігання державного майна №33/12 від 02.04.2012р. та додаткової угоди від 09.04.2012р. до договору зберігання державного майна №33/12 від 02.04.2012р., оскільки відповідно до роз'яснень, які викладені у пункті 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Щодо припинення провадження у справі в частині вимог зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 все майно, отримане за договором зберігання державного майна 333/12, укладеного 02.04.2012р., та актом приймання-передачі від 02.04.2012р., то суд вважає, що в цій частині клопотання підлягає задоволенню, оскільки 21 липня 2014 року ДП "Укрриба" та ТОВ "Южний-Аква" підписали акт приймання-передачі державного майна (повернення державного майна із користування). Відповідно до даного акта ТОВ "Южний-Аква" передав, а ДП "Укрриба" прийняв спірне майно.

З огляду на викладене, суд вважає, що в цій частині спір відсутній, а тому, в цій частині позовних вимог, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідачів.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено присутніх представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір зберігання державного майна №33/12 від 02.04.2012р., укладений між державним підприємством "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код ЄДРПОУ - 25592421) та товариством з обмеженою відповідальністю "Южний-Аква" (75300, Херсонська область, Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Радянська, 8, код ЄДРПОУ - 37352945).

3. Визнати недійсною на майбутнє додаткову угоду до договору зберігання державного майна №33/12 від 02.04.2012р., укладену 09.04.2012р. між державним підприємством "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код ЄДРПОУ - 25592421) та товариством з обмеженою відповідальністю "Южний-Аква" (75300, Херсонська область, Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Радянська, 8, код ЄДРПОУ - 37352945).

4. Припинити провадження у справі в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Южний-Аква" (75300, Херсонська область, Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Радянська, 8, код ЄДРПОУ - 37352945) повернути державному підприємству "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код ЄДРПОУ - 25592421) все майно, отримане за договором зберігання державного майна №33/12 від 02.04.2012р., та актом приймання-передачі від 02.04.2012р., а саме: майно, яке розташоване в с. Захарівка Новотроїцького району Херсонської області, загальна вартість якого складає 2663928,00 грн.

5. Стягнути з державного підприємства "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код ЄДРПОУ - 25592421) на користь держави в доход державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Херсоні, код ЄДРПОУ - 37959779, рахунок 31215206783002, банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО - 852010, код - 03500045; стягувач ДПІ у м. Херсоні) 1218,00 грн. судового збору.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Южний-Аква" (75300, Херсонська область, Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Радянська, 8, код ЄДРПОУ - 37352945) на користь держави в доход державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Херсоні, код ЄДРПОУ - 37959779, рахунок 31215206783002, банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО - 852010, код - 03500045; стягувач ДПІ у м. Херсоні) 1218,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.10.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко