Постанова

від 08.10.2014 по справі 910/10087/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2014 р. Справа№ 910/10087/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Чайка К.П., представник за довіреністю №147 від 26.12.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014р. (підписано - 09.07.2014р.)

у справі №910/10087/14 (суддя: Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь»

про стягнення 436 782,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь» (далі - відповідач) про стягнення 437 290,36 грн., з яких: 365 523,28 грн. заборгованість в оплаті вартості товару, 11 800,54 грн. пені за несвоєчасне виконання оплати, 36 552,33 штрафу, 2 216,94 грн. 3% річних, 21 197,27 грн. інфляційних втрат).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2014р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» прийнято до провадження.

01.07.2014р. у судовому засіданні представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, в якій позивач просив стягнути з відповідача 436782,36 грн., з яких: 365015,28 грн. сума основної заборгованості, 11800,54 грн. пені, 36552,33 штрафу, 2216,94 грн. 3% річних, 21197,27 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, умотивовані тим, що відповідач, як покупець, отримавши у власність товар від постачальника, повну вартість товару у строки, обумовлені Договором поставки №МКП-765/12/13 від 30.12.2013р., не оплатив і заборгував 365015,28грн. За прострочення в оплаті покупної вартості постачальник нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 11800,54 грн., 36552,33 штрафу, 2216,94 грн. 3% річних, 21197,27 грн. інфляційних втрат.

В подальшому розгляд справи здійснювався судом першої інстанції з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь» позовні вимоги не визнало, заперечувало отримання товару від позивача на суму 378523,28грн. відповідно до видаткових накладних, наданих позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2014р. (суддя: Удалова О.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» 365015грн. 28 коп. основного боргу, 11800 грн. 54 коп. пені, 36552 грн. 33 коп. штрафу, 2216 грн. 94 коп. 3% річних, 21197 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 8 735 грн. 65 коп. судового збору.

За оцінкою місцевого господарського суду, обов'язок в частині повної сплати платежів у розмірі 365015,28грн. згідно Договору поставки №МКП-765/12/13 від 30.12.2013р. у відповідача виник у зв'язку з передачею відповідачу у власність товару. Врахувавши відсутність доказів погашення вартості поставленого товару на суму 365015,28грн., господарський суд визнав позов обгрунтованим у заявленому розмірі та задовольнив його.

Невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості придбаного товару протягом 30 календарних днів з дати поставки, вважав господарський суд, мало наслідком стягнення з боржника пені у розмірі 11800,54 грн., 36552,33 штрафу, 2216,94 грн. 3% річних, 21197,27 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з 10.03.2014 року по 20.05.2014 року за розрахунками позивача, який визнаний судом вірним.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014р. в повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження відповідач зазначав, що оскаржуване рішення підлягає обов'язковому скасуванню з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, посилався також на неповне дослідження судом обставин справи, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, місцевим господарським судом не взято до уваги те, що на видаткових накладних №90045905 від 07.02.2014р., №90046009 від 07.02.2014р., які подані позивачем в якості доказу передачі товару, не містилося відбитку печатки покупця. Крім того, апелянт зазначав, що у видаткових накладних зазначено про отримання товару під назвою - «Рулон оцинкований», тоді як, відповідно до Довіреності №2421 від 07.02.2014р. Ліхман О.С. мав право отримувати інший товар - «Металопрокат». При цьому, скаржник зазначав, що позивач до матеріалів справи не надав іншої довіреності, за якою б представника відповідача уповноважувалося на отримання товару під назвою - «Рулон оцинкований». Сукупність наведених обставин, на думку відповідача, свідчить про недоведеність постачальником обов'язку з передачі покупцю товару.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського судді Кропивній Л.В.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського від 01.08.2014р. сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Жук Г.А., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь» у справі №910/10087/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Пашкіна С.А. та призначено розгляд справи на 24.09.2014р.

22.09.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач, обгрунтовуючи свої заперечення, зазначав, що той факт, що оригінал довіреності на приймання ТМЦ наявний у постачальника є свідченням дійсно того, що товар був прийнятий уповноваженою особою відповідача. Крім того, на думку позивача, часткова оплата за товар відповідачем є свідченням того, що апелянт отримав вказаний товар.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. у справі №910/10087/14 у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. та судді Пашкіної С.А. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь» у справі №910/10087/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.10.2014р. у зв'язку з неявкою представників відповідача.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014р. у справі №910/10087/14 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь» у справі №910/10087/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Смірнова Л.Г.

У судове засідання 08.10.2014р. представники відповідача повторно не з'явились. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0216011000439 (вх.№09-33/34533 від 03.10.2014р.), проте останній своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористався. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 08.10.2014р. за відсутності представників відповідача.

У судовому засіданні 08.10.2014р. представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь» (далі - відповідач, покупець) був укладений Договір поставки №МКП-765/12/13 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у встановлений у даному Договорі строк у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов'язувався оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов Договору (п.1.1. Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах постачальника або в інших додатках до договору та/або у видаткових/залізничних накладних постачальника.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках-фактурах та/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані в рахунку-фактурі постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою товару, які зазначені у рахунках-фактурах постачальника та/або у видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив.

Додатковою угодою №1 до Договору сторони передбачили, що постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Спір, як вірно встановлено судом першої інстанції, виник внаслідок неповної та несвоєчасної оплати вартості поставленого відповідачу, як покупцю, товару та у зв'язку з цим порушення права, постачальник на отримання вартості переданого покупцю товару.

Задовольняючи вимоги про стягнення суми основного боргу, пені, штрафу, 3% річних, та інфляційних втрат, місцевий господарський суд виходив з того, що товар, проданий та поставлений відповідачу мав бути оплачений ним у визначений Договором строк.

В обґрунтування доводів про скасування судового рішення та відсутності у нього грошових зобов'язань, скаржник посилався на ту обставину, що на видаткових накладних, які подані позивачем в якості доказу передачі товару, не містилося відбитку печатки покупця. Апелянт зазначав, що у видаткових накладних зазначено про отримання товару під назвою - «Рулон оцинкований», тоді як, відповідно до Довіреності №2421 від 07.02.2014р. Ліхман О.С. мав право отримувати інший товар - «Металопрокат». При цьому, скаржник зазначав, що позивач до матеріалів справи не надав іншої довіреності, за якою представник був уповноважений відповідачем на отримання товару під назвою - «Рулон оцинкований». Сукупність наведених обставин, на думку апелянта, свідчить про недоведеність передачі постачальником передачі покупцю товару, а відтак і обов'язок з його оплати.

Колегія суддів вважає, що доводам позивача судом першої інстанції надано вірну правову оцінку, а доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь», як неспроможні, правильно відхилені судом першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) про договір купівлі-продажу.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі у зв'язку з підписанням Договору поставки №МКП-765/12/13 від 30.12.2013р. обома сторонами вказаного договору та скріплення його печатками (а.с. 28-31, т. 1) виникли правовідносини купівлі-продажу.

З наявних у матеріалах справи належним чином засвідчених двосторонньо підписаних представниками сторін копій видаткових накладних: №90045905 від 07.02.2014р. (а.с. 34, т. 1) та №90046009 від 07.02.2014р. (а.с. 35, т. 1), вбачається, що позивач поставив, а відповідач через свого представника отримав товар на загальну суму 378523,28 грн.

Зі змісту вказаних видаткових накладних слідує, що в них підставою передачі-прийняття товару є Договір поставки №МКП-765/12/13 від 30.12.2013р.

Як встановлено колегією суддів, видаткові накладні від імені покупця підписані представником Ліхман О.С., який відповідно до довіреності №2421 від 07.02.2014р. (а.с. 36, т. 1), підписаної керівником підприємства і головним бухгалтером та скріплена печаткою відповідача був уповноважений на отримання від Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» металопрокату.

Правовідношення, за яким позивач передав товар відповідачу у власність, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні), створило у останнього зобов'язання оплатити прийнятий товар в силу п. 3.5 Договору та п. 1.3 Додаткової угоди до Договору за ціною, яка була зафіксована у видаткових накладних в строк 30 календарних днів з дня поставки товару.

При цьому, покупець, прийнявши товар без зауважень і не заявивши у розумний строк про порушення умов договору купівлі-продажу шляхом надіслання претензій та повідомлень у порядку ст.ст. 687, 688 ЦК України, зобов'язаний в силу ст. 655 та ст. 692 ЦК України сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, адже товар вважається прийнятим покупцем.

Відпуск матеріальних цінностей представнику покупця за довіреністю, яка передбачала один вид товару, а за видатковими накладними уповноважена особа відповідача отримала інший товар, на що посилається апелянт, не може спростувати факт передачі (поставки) товару, а може свідчити лише про порушення ведення бухгалтерського обліку і тягнути за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, адже вчинення сторонами дій, направлених на досягнення юридичної цілі переходу права власності на товар від постачальника до покупця, складають зміст правовідношення.

Крім того, про належне виконання позивачем своїх обов'язків за вказаним договором свідчить часткова оплата покупцем за поставлений товар згідно Договору поставки №МКП-765/12/13 від 30.12.2013р. у розмірі 13508,00 грн., без зауважень, щодо правильності оформлення видаткових накладних.

Отже, відповідач у порушення умовам Договору, обов'язок своєчасно та у повному обсязі оплатити вартість отриманого у власність товару не виконав, остаточний розрахунок за отриманий товар на суму 365015,28грн. не здійснив, чим порушив право позивача, як постачальника, на отримання плати за поставлений товар.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, належне виконання продавцем зобов'язань по продажу (поставці) товару є підставою виникнення у нього права на отримання вартості поставленого товару, а у покупця - зобов'язання сплатити поставлений йому товар невідкладно після прийняття товару

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прийнявши товар без зауважень покупець, в силу ст. 655 та ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь» перед позивачем на час прийняття рішення погашена частково з урахуванням наявної у справі і наданої позивачем суду першої інстанції бухгалтерської довідки (а.с. 65, т. 1), а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 365015,28грн. заборгованості за поставлений товар правомірно задоволена судом першої інстанції.

Разом з тим, несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, як вірно зазначив суд першої інстанції, є підставою для визнання відповідача боржником, який прострочив виконання з усіма правовими наслідками, пов'язаним з цим.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судова колегія вважає, що невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання боржником фактично дозволяє йому неправомірно користуватися чужими грошовими коштами, тоді як, виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства, ніхто не вправі отримувати переваг від свої протиправної поведінки. Поряд з цим, неустойка має компенсаційний характер і є не лише заходом, який стимулює боржника до належного виконання ним зобов'язань, але є мірою відповідальності за допущене правопорушення у зобов'язанні.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в Договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в Договорі та додатках до нього строки.

Таким чином, сторони в Договорі обумовили наслідки порушення зобов'язань однією із сторін, а саме, як стягнення пені, так і стягнення штрафу, що не заборонено законом.

При цьому, частиною 3 статті 550 ЦК України визначено, що кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Разом з тим, боржником не доведено та не надано доказів в підтвердження застосування до вказаних правовідносин статті 617 ЦК України.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення пені та штрафу, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення пені у розмірі 11800,54грн. та штрафу у сумі 36552,33грн. за період з 10.03.2014 року по 20.05.2014 року.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником грошових зобов'язань за Договором, кредитор вправі вимагати стягнення інфляційних збитків та 3% річних.

Перевіривши правильність виконаних позивачем розрахунків заявлених до стягнення інфляційних збитків та 3% річних та з врахуванням вимог процесуального законодавства, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог щодо інфляційних витрат у розмірі 21197,27грн. та 2216,94грн. 3% річних за період з 10.03.2014 року по 20.05.2014 року.

За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду міста Києва немає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Буддеталь» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014р. у справі №910/10087/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014р. у справі №910/10087/14 - без змін.

2.Матеріали справи №910/10087/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Л.Г. Смірнова