Ухвала

від 22.09.2014 по справі 2а-7968/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року Справа № 9104/152327/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Глушка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуденергія» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Промбуденергія» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000122302/0/1622 від 19.01.2011року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова № 0000122302/0/1622 від 19.01.2011 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Промбуденергія» з питань підтвердження достовірності даних щодо взаєморозрахунків з ПП «Інтех Сервіс». ДП «Львівський бронетанковий завод» за період з 01.04.2010 р. по 31.05.2010 р., за результатами якої складено акт від 19.11.2010р. №2940/23-2/32894597, на підставі якого ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 19.01.11 №0000122302/0/1622 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 509 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ «Промбуденергія» укладено договір купівлі-продажу №05/04/02 від 05.04.2010 р. із ПП «Інтех Сервіс» щодо придбання ТМЦ від ПП «Інтех Сервіс» загалом на суму 31240.68 грн.. де в тому числі ПДВ складає 5206.78 гри.

На виконання умов даного договору ПП «Інтех Сервіс» реалізувало ТзОВ «Промбуденергія» ТМЦ на суму 31240.68 грн.. в тому числі ПДВ складає 5206,78 грн. ТзОВ «Промбуденергія» не надано документів, які підтверджують факт придбання та переміщення товарних цінностей, визначених в податкових накладних від ПП «Інтех Сервіс». На підтвердження даних взаєморозрахунків направлено запит №22716/7/23-224 від 31.08.2010 р. в ДПІ у Франківському районі м. Львова щодо проведення перевірки постачальника та становлення виробника даної продукції. Згідно відповіді, отриманої ДПІ у Франківському районі м. Львова від 16.09.2010 року №20341/7/23-413 встановлено, що ПП «Інтех Сервіс» є платником високої категорії ризику. Співпрацює з підприємствами, що мають ознаки фіктивності. (Юридична адреса - м. Донецьк , вул. Петровського,. 114).

Згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що ПП «Інтех Сервіс» зареєстровано 26.10.2009 р. в ДПІ у Франківському районі м. Львова. Стан платника - «порушено провадження у справі про банкрутство». Основним видом діяльності підприємства є овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників. В періоді, що перевірявся, по ПП «Інтех Сервіс» рахувались наступні дані: засновник, директор, головний бухгалтер - одна й та ж особа. Юридична адреса - м. Донецьк, вул. Петровського, 114. Статутні фонд - 100,00 грн. Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 р. ПП «Інтех Сервіс» не подані, що свідчить про відсутність основних фондів, товарних запасів, матеріальних нематеріальних активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, відсутні виробничі потужності, необхідні для здійснення технологічного процесу. ПП «Інтех Сервіс» подано до органів податкової служби за 2010 р. розрахунки комунального податку, в яких зазначено кількість працюючих - 3 чол., що свідчить про відсутність технічного персоналу для проведення фінансово-господарської діяльності. За 2010 р. ПП «Інтех Сервіс» до органів податкової служби не подано розрахунків податку з власників транспортних засобів та інші самохідних машин і механізмів, що свідчить про відсутність транспортних засобів на підприємстві. Тому ПП «Інтех Сервіс» є суб'єктом господарювання, що має ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам.

Відповідно до баз даних ЦБД ДПА України, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення дослідження ПП «Інтех Сервіс» за перевіряємий період підприємством проведено операції з придбання товарів(робіт, послуг) від основних підприємств постачальників, віднесених до групи ризику, а саме: ПП «НВП Такт» - підприємство з ознаками «вигодотранспортуючого суб'єкта»; ПП «Домус плюс» - підприємство з ознаками «вигодотранспортуючого суб'єкта». Таким чином, діяльність ТзОВ «Промбуденергія» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобов'язань. Крім того, ТзОВ «Промбуденергія». працюючи в даному сегменті ринку було обізнане щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв'язків.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обгрунтування відображення господарських операцій податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до п.1 ст.9 вказаного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ, зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1. п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88. Відповідно до норм даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарів повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання господарської операції.

Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.1.8 ст.1 вказаного Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 зазначеного вище Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на це апелянт вважає, що приймаючи постанову, судом першої інстанції порушено п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок па додану вартість» відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункт.

Крім того апелянт зазначає, що відповідно до вимог п.2 ст.215. ст.203. ст.228 Цивільного кодексу України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У ньому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст.203 ЦК України). Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин. який порушує публічний порядок є нікчемним.

Згідно п.п.3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі, або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, всупереч висновкам суду першої інстанції, підприємством порушено ст. 228 ЦК України, щодо укладення правочину. який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих. що пов'язані із його недійсністю.

Наявність у ТзОВ «Промбуденергія» документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема податкових накладних, самі по собі не є підставою для включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Враховуючи вище викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Промбуденергія» з питань підтвердження достовірності даних щодо взаєморозрахунків з ПП «Інтех Сервіс» та ДП «Львівський бронетанковий завод» за період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року, результати якої відображені в Акті перевірки №2940/23-2/32894597 від 19.11.2011 року, на підставі якого ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0000122302/0/1622 від 19.01.2011 року. Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Промбуденергія» укладено Договір купівлі-продажу №05/4/02 від 05.04.2010 року із ПП «Інтех Сервіс» щодо придбання ТМЦ на загальну суму 31 240,68 грн. (в тому числі ПДВ- 5 206,78 грн.). На виконання умов даного Договору ПП «Інтех Сервіс» реалізувало товариству ТМЦ на вказану суму, однак товариством не було представлено податковому органу документів, які б підтверджували факт придбання та переміщення товарних цінностей, визначених в податкових накладних від ПП «Інтех Сервіс». Крім того, податковим органом на підтвердження даних взаєморозрахунків використано інформацію ДПІ у Франківському районі за №20341/7/23-413 від 16.09.2010 року, згідно якої ПП «Інтех Сервіс» відноситься до суб'єктів господарювання високої категорії ризику (наявні відомості про відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства, у нього відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, які є необхідними для проведення відповідної господарської діяльності та відсутні виробничі потужності, необхідні для здійснення технологічного процесу). Тому, податковий орган прийшов до висновку, що ТзОВ «Промбуденергія» порушено вимоги п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ за квітень та травень 2010 року на загальну суму 5 206,78 грн. на підставі нікчемних правочинів.

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував їх в адміністративному порядку і за результатами розгляду скарг товариства, останні залишено без задоволення.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума , на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари

(послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом першої інстанції у даній спірній ситуації з'ясовано, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані в ході проведення перевірки Договір купівлі-продажу №05/04/02 від 05.04.2010 року та податкові накладні №Рн-4150001 від 15.04.2010 року, №Рн-42600002 від 26.04.2010 року, №Рн 5130001 від 13.05.2010 року, № Рн 5180001 від 18.05.2010 року, №Рн 5280001 від 28.05.2010 року, про що зазначено в Акті перевірки №2940/23/2/32894597 від 19.11.2010 року.

При цьому суд правильно вказав, що згідно п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності. Згідно ст.1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У процесі розгляду справи судом першої інстанції дана оцінка наданих позивачем податкових накладних ПП «Інтех-Сервіс» № 4150000001 від 15.04.2010 року, №

4260000002 від 26.04.2010 року, № 5130000001 від 13.05.2010 року, № 5180000001 від

18.05.2010 року та № 5280000001 від 28.05.2010 року; видаткових накладних ПП «Інтех-Сервіс» № РН-4150001 від 15.04.2010 року, № РН- 4260002 від 26.04.2010 року, № РН-5130001 від 13.05.2010 року, № РН-5180001 від 18.05.2010 року та № РН-5280001 від 28.05.2010 року; рахунків ПП «Інтех-Сервіс» №СФ-2300000401 від 14.04.2010 року, №СФ- 140000401 від 14.04.2010 року, №СФ-1000000501 від 10.05.2010 року, №СФ-1400000501 від 14.05.2010 року та №СФ-2500000501 від 25.05.2010 року та враховано факт реалізації позивачу ТМЦ (дріт зварний, фібра, електроди, фторопласт, флюз, рукавиці) і подальше використання цих ТМЦ у господарській діяльності, що підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку. Крім того суд вірно зазначив, що вказані документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а доказів протилежного відповідачем не представлено.

З огляду на це суд першої інстанції вірно вважав, що позивач, формуючи податковий кредит діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, то суд правильно вказав, що згідно ч.2 ст. 215 ЦК України його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Позови подаковихї органі про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого не вимагається. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини,що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільних права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Суд першої інстанції з огляду на викладене вірно вважав, що господарські операції позивача з ПП «Інтех-Сервіс» не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами, відповідачем не представлено доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Крім того суд першої інстанції правильно відхилив твердження податкового органу про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Інтех Сервіс», у зв'язку з віднесенням останнього до суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення удаваних операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам, виходячи з наступного, бо відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, а отже позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей. Крім того, «фіктивність» діяльності постачальників позивача, яка не є доведеною податковим органом, не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених з контрагентами.

Оскільки, фінансово-господарські операції ТзОВ «Промбуденегрія» з ПП «Інтех Сервіс» документально підтверджені відповідними первинними документами, то суд обгрунтовано вважав помилковими висновки органу державної податкової служби, тому позовні вимоги задоволено підставно.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року по справі № 2а-7968/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

І.В. Глушко

Повний текст ухвали виготовлений 26.09.2014 року